Постанова

від 13.06.2012 по справі 10/540

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 10/540

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Ткаченка Б.О.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 13.06.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року

по справі № 10/540 (суддя Котков О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвесттрейд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедпром»

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінвесттрейд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедпром» та просить визнати недійсним договір № 6/23 від 05.05.2011 року укладений між сторонами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року (підписаного 30.01.2012 року) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року по справі № 10/540 відновлено строк на подання апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 14.05.2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвесттрейд» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги податкової інспекції на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 10/540 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року розгляд справи № 10/540 було відкладено на 13.06.2012 року.

13.06.2012 року від скаржника надійшли письмові пояснення. Представник позивача приймав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, що викладені скаржником в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя - залишити без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 13.06.2012 року повторно не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник апелянта про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року за відсутності представника відповідача.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві

Представник скаржника був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 18.01.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

05.05.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвесттрейд» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмедпром» (продавець) було укладено договір поставки товару № 6/23, предметом якого є постачання та оплата товару в повному обсязі, асортимент та кількість його зазначається у додатках (п. 1.1 договору). (а.с. 6-9).

На виконання умов договору продавцем було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № РН-120601 від 12.06.2011 року на суму 237 600,00 грн., № РН-160601 від 16.06.2011 року на суму 634 920,00 грн., № РН-200601 від 20.06.2011 року на суму 345 180,00 грн., на загальну суму 1 217 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 202 950,00 грн. (а.с. 11-13).

Покупцем товар отримано та здійснено відповідну оплату товару на суму 1 217 700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1617 від 17.06.2011 року, № 1633 від 22.06.2011 року, № 1635 від 22.06.2011 року, № 1637 від 23.06.2011 року, № 1646 від 24.06.2011 року, № 1651 від 25.06.2011 року, № 1656 від 25.06.2011 року, № 1657 від 29.06.2011 року, № 1659 від 30.06.2011 року, № 1670 від 05.07.2011 року, № 1672 від 06.07.2011 року, № 1678 від 06.07.2011 року, № 1679 від 07.07.2011 року та виписками банку (а.с. 23-32).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» (із змінами та доповненнями), вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, що Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі міста Запоріжжя складено акт № 136/23- 2/36605643 від 19.09.2011 року позапланової документальної невиїзної перевірки, згідно висновків якого, в тому числі: «В ході перевірки не доведено факт постачання сталі від ТОВ «Укрмедпром», що свідчить про укладення договорів між ТОВ «Промінвесттрейд» та ТОВ «Укрмедпром» без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними та недійсними в силу закону».

У зв'язку з чим, посилаючись на встановлені в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя факти ТОВ «Промінвесттрейд» стверджує, що права ТОВ «Промінвесттрейд» порушені внаслідок укладання договору поставки № 6/23 від 05.05.2011 року, подано позов про визнання договору недійсним, оскільки він містить ознаки нікчемного та фіктивного правочину згідно обставин, встановлених ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Однак, податковим органом зроблений висновок про порушення саме позивачем вимог податкових законів, що виразилося в неправомірному формуванні податкового кредиту по відповідачу, що, по суті, стосується податкових зобов'язань позивача в частині заниження податку на додану вартість, що не звільняє відповідного платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Як вбачається з акту перевірки скаржником не перевірялось фактичне виконання робіт, передбачених договором, що призвело до припущень з боку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя щодо невиконання цього договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, вірність та обгрунтованість формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Скаржником не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

При цьому до суду надавалися всі необхідні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів від зазначених постачальників, що спростовує висновок про безтоварність операцій.

Разом з тим, скаржником не надано суду переконливих доказів в розумінні ст. 32 - 34 ГПК України, які б підтверджували, що оскаржуваний договір суперечить нормам ЦК України, іншим актам законодавства.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, дослідивши подані у справі докази, вірно встановив, що договір №6/23 від 05.05.2011 року не суперечить вимогам чинного законодавства та укладений з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи те, що скаржником належним чином не доведено наявність підстав для визнання договору недійсним, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо посилання скаржника на документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промінвесттрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2011 року колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за результатами вказаної перевірки будо складено акт №136/23-2/36605643 від 19.09.2011 року на підставі якого скаржником було складено податкове повідомлення-рішення №0001282302 від 01.11.2011 року, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 202 950 грн.

Проте, як з'ясовано апеляційним господарським судом, 15.05.2012 року Запорізьким окружним адміністративним судом прийнята постанова у справі №2а-0870/1205/11, якою адміністративний позов ТОВ «Промінвесттрейд» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 року №0001282302 задоволено в повному обсязі; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Запоріжжя від 01.11.2011 року №0001282302.

Зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано Запорізьким окружним адміністративним судом на підставі того, що воно було прийняте з порушенням норм Податкового кодексу України.

Таким чином, посилання Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Запоріжжя на акт №136/23-2/36605643 від 19.09.2011 року, як на підставу скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року, спростовується постановою Запорізького окружного адміністративного суда від 15.05.2012 року у справі №2а-0870/1205/11.

Разом з тим, слід зазначити, що, станом на 15.05.2012 року, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень сторони не скористались правом на апеляційне оскарження судового рішення у справі №2а-0870/1205/11, тобто воно є чинним на момент вирішення спору в Київському апеляційному господарському судді.

Враховуючи викладене вище, колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для визнання договору поставки № 6/23 від 05.05.2011 року недійсним в порядку ст. 203 Цивільного кодексу України правомірним.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, скаржником не обгрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі №10/540 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 10/540 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 10/540 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 10/540 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Ткаченко Б.О.