Постанова

від 12.03.2009 по справі 10/540

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 12.03.2009

р.                                                                                

№ 10/540

Окружний адміністративний суд

міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О. при секретарі судового

засідання Павелкові С.Р., вирішив адміністративну справу

за позовом 

Першого заступника військового

прокурора Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1

до

Управління Південного

територіального командування Внутрішніх військ МВС України (військова частина

НОМЕР_3)

про

захист прав і законних інтересів

громадянина

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з

позовною заявою в інтересах ОСОБА_1., в якій просив зобов'язати відповідача

виплатити позивачу заборгованість по відшкодуванню витрат на відрядження в сумі

1 501,17 грн.

В судовому засіданні позивач та

прокурор позовні вимоги підтримали.

Відповідач заперечення на позов не

надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча  про час та місце розгляду справи був

повідомлений належним чином. У зв'язку з нез'явленням відповідача чи його

представників та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався,

ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за

наявною у матеріалах справи адресою.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС

України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним

чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних

причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не

відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин справа

вирішується на підставі наявних в ній доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 12.03.2009 проголошено вступну та резолютивну

частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на

17.03.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та

резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4

ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані прокурором та

позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та прокурора,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, суд встановив наступне.

Підполковник ОСОБА_1. з 14.12.1999

проходив військову службу у військовій частиніНОМЕР_3на посаді заступника

начальника оперативного відділу управління.

В подальшому наказом Командувача

Внутрішніх військ МВС України від 16.05.2008 №33/ос та начальника управління

Південного територіального командування від 13.06.2008 НОМЕР_1 ОСОБА_1.

звільнено в запас за станом здоров'я, виключено зі списків особового складу

частини та всіх видів забезпечення з 14.06.2008.

Згідно вимог ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України

"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх

сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове

та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби,

стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно п. 1.16 Інструкції "Про

порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на

службові відрядження в межах України", затвердженої наказом Міністра

оборони України від 17.01.2000 НОМЕР_2, офіцерам, прапорщикам, мічманам і

військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, направленим у службові

відрядження одиночним порядком, за кожний день перебування у відрядженні й за

час перебування в дорозі виплачуються добові у розмірах, установлених Кабінетом

Міністрів України. Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від

статусу населеного пункту.

Відповідно до п. 1 "Про норми

відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон",

затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 №663, для

державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що

повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів,

гранична норма добових витрат у межах України становить 25 грн.

Крім того, пунктом 4 вищевказаної

постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що підприємства, установи та

організації, які направляють працівників у відрядження в межах України та за

кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами, як аванс на поточні витрати у

розмірах згідно з установленими нормами.

Як встановлено судом та

підтверджено матеріалами справи, всупереч наведеним вимогам чинного

законодавства України підполковнику ОСОБА_1. під час проходження ним військової

служби посадовими особами військової частиниНОМЕР_3не оплачувались витрати на

службові відрядження.

Відповідно до довідки командира

в/чНОМЕР_3від 29.09.2008 НОМЕР_4 заборгованість відповідача із витрат на

відрядження перед ОСОБА_1. складає 1501,17 грн.

З огляду на викладене, суд

приходить до висновку, що відповідач допустив порушення чинного законодавства,

чим обмежив законне право ОСОБА_1. на своєчасне та повне одержання компенсації

витрат на відрядження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи

позивача, відповідач суду не надав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку,

що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності

своєї бездіяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги Першого заступника військового прокурора Південного

регіону України в інтересах ОСОБА_1. підлягають задоволенню.

Оскільки позов в інтересах позивача

поданий Першим заступником військового прокурора Південного регіону України,

який звільнений від сплати судового збору, а також за відсутності витрат

позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз,

судові витрати (судовий збір) стягненню з Державного бюджету України не

підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97,

158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Першого заступника

військового прокурора Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1  задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Управління

Південного територіального командування Внутрішніх військ МВС України

(військова частина НОМЕР_3) виплатити ОСОБА_1 заборгованість по відшкодуванню

витрат на відрядження в сумі 1501,17 (тисяча п'ятсот одна) грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання

через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

П.О. Ковзель