Постанова

від 25.06.2012 по справі 2а/0570/4490/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/4490/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Сальковій В.О.

за участю

представників позивача Щербіни А.В., Перевозник О.І.

представника відповідача Лукащук Т.М.

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтехніка» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000621542 від 30 березня 2012 року про донарахування зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на суму 22620 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовтехніка" заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000621542 від 30 березня 2012 року про донарахування податку на додану вартість на суму 18096 грн. та штрафних санкцій на суму 4524 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач безпідставно посилається на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України) у зв'язку із включенням до податкового кредиту податкової накладної, з моменту виписки якої минуло 365 днів. Вказує, що донарахування здійснено за поданим платником податків уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07 лютого 2012р. №9003840405 з додатком 5 від 07 лютого 2012р. №9003848805.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що податкова накладна була виписана контрагентом позивача у червні 2010р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. На момент виникнення у позивача права на податковий кредит порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі -Закон № 2181).

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України № 2181 передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року, у зв'язку з чим втратили чинність Закон України "Про податок на додану вартість" Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. Отже, у даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону № 2181. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми Закону № 2181. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, вважає, що платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2010 році податкових накладних.

Вищезазначене узгоджується з нормою статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Наполягає, що позивач вказаним правом не скористався, тому не мав права на віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість в лютому 2012 року сум за податковою накладною за червень 2010 року.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовтехніка" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 24 вересня 2001р., включене до ЄДРПОУ за номером 31674529 /а.с. 23/.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно зі ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

06 березня 2012 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт №59/15-214-18/31674529 /а.с. 29-31/ та встановлено факт завищення податкового кредиту в сумі 18096,00 грн. по контрагенту ТОВ «Загіп», чим було порушено вимоги п.198.6 ст.198 ПК України. Також, в порушення п.200.1 ст.200 ПК України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18096,00грн. та порушено порядок ведення податкового обліку.

30 березня 2012 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України на підставі акта перевірки №59/15-214-18/31674529 від 06 березня 2012 року за порушення п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000621542, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азовтехніка» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) за основним платежем - 18096грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4524грн. /а.с. 27/.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.

Як наголошує податковий орган, згідно з наданим ТОВ "Азовтехніка" уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07 лютого 2012р. №9003840405 з додатком 5 від 07 лютого 2012р. №9003848805, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 18096,00грн. в результаті включення до податкового кредиту податкової накладної по взаємовідносинам з контрагентом, яка виписані в період, що перевищує 365 днів, а саме 24 червня 2010р. на суму ПДВ 18096,00грн.

На момент виникнення у позивача права на податковий кредит порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. п. 7.2.6 п. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011р., у зв'язку з чим втратили чинність Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Отже, враховуючи вищевикладене, у даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2010 році податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Отже, Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, суттєво скорочує право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду з 1095 до 365 днів. Прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. З огляду на це суд вважає, що визначені статтею 198 ПК України строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011р.

Згідно з п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Вищезазначене узгоджується з нормою статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як то, безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних під час дослідження в судовому засіданні, а також в акті перевірки не встановлено.

Крім того, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ, застосування до нього штрафних санкцій в сумі 4524,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень або про його скасування. Наслідком висновку про недійсність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Отже вимога про визнання недійсним рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення №0000621542 від 30.03.2012.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем у відповідності до ст. 71 КАС України, в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення було прийнято законно, обґрунтовано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 16 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтехніка» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000621542 від 30 березня 2012 року про донарахування зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на суму 22620 грн. - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000621542 від 30 березня 2012 року про донарахування зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на суму 22620 грн.

Врешті позовних вимоги відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтехніка» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 25 червня 2012 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 27 червня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.