Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2а/0570/4490/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року справа №2а/0570/4490/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Мосіна К.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Перевозник О.І. - за довір. від 04.06.2013 року № 02/13

від відповідача - Мороз О.О. - за довір. від 01.04.2013 року № 25

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі № 2а/0570/4490/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтехніка» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтехніка» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000621542 від 30 березня 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року позовні вимоги задоволені частково.

Скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000621542 від 30 березня 2012 року .

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року скасована, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2013 року (К/9991/53766/12) постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2012 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 у справі № 2а/0570/4490/2012 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі № 2а/0570/4490/2012 (суддя Куденков К.О.) позовна заява задоволена у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000621542 від 30 березня 2012 року.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що позивач перевищив термін, який передбачений ПК України - 365 календарних днів та втратив право на включення суми ПДВ по даній податковій накладній та податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає правомірним оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтехніка» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 31674529, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 54, що підтверджується відповідним Свідоцтвом серія А00 № 284464, витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13954695 та довідкою АБ № 453743 з ЄДРПОУ від 27.06.2012 року.

Перебуває на податковому обліку в Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби є платником податку на додану вартість, згідно Свідоцтва № 08498317 від 22.02.2005 року.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за другий квартал 2010 року позивачем визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду (рядок18.1) у розмірі 7770,00 грн. та суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27), у розмірі 3658,00 грн.

Згідно додатку 5 до вказаної декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем зазначено обсяг поставки у розмірі 90480,00 грн. та суму податку на додану вартість у розмірі 18096,00 грн. за контрагентом з індивідуальним податковим номером 350988805666 (№ з/п 8).

Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за другий квартал 2010 року зазначено обсяг поставки у розмірі 90480,00 грн. та суму податку на додану вартість у розмірі 18096,00 грн. за контрагентом з індивідуальним податковим номером 350988805666 ТОВ «Сучасний будівельний світ» - податкова накладна № 1451 від 24.06.2010 року.

07.02.2012 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№ 9003840405) за звітний (податковий) період лютий 2012 року, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - другий квартал 2010 року.

До уточнюючого розрахунку позивачем доданий додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» яким позивач змінив індивідуальний податковий номер контрагента за обсягом поставки у розмірі 90480,00 грн. та сумою податку на додану вартість у розмірі 18096,00 грн. з 350988805666 на 366161505661.

Згідно договору купівлі-продажу від 24.06.2010 року № 3265, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп», у якості продавця, та позивачем, у якості покупця, специфікація до вказаного договору на загальну суму 108576,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 18096,00 грн., рахунок № 3265 від 24.06.2010 року та видаткова накладна № РН-0003265 від 24.06.2010 року.

06 березня 2012 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт № 59/15-214-18/31674529.

З акту перевірки вбачається, що уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07.02.2012 року № 9003840405 з додатком 5 від 07.02.2012року № 9003848805 позивач за податковий період 2 квартал 2010 року включає до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 18 096,00 грн. за операціями з контрагентом ТОВ «Загіп». Відповідачем зазначено, що взаємовідносини підтверджено податковою накладною від 24.06.2010 року № 3265, яка виписана ТОВ «Загіп» позивачу на суму податку на додану вартість 18096,00 грн. У зв'язку із наведеним відповідач зазначив, що позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі вказаної накладної після спливу 365 днів з дати виписки податкової накладної. На підставі наведеного відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість за 2 квартал 2010р. на 18096,00 грн.

30 березня 2012 року відповідачем згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України на підставі акта перевірки № 59/15-214-18/31674529 від 06 березня 2012 року за порушення п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000621542, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азовтехніка» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) за основним платежем - 18096 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4524 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що з урахуванням встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 1095 денного строку, платник податків мав право подати уточнюючий розрахунок при самостійному виявленні помилок у показниках раніше поданої податкової декларації.

За приписами ст. 50 Податкового кодексу України У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з урахуванням встановленого статтею 102 Податкового кодексу України 1095 денного строку, платник податків зобов'язаний подати уточнюючий розрахунок при самостійному виявленні помилок у показниках раніше поданої податкової декларації.

За змістом п.1.3, п.4.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054, п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України та п.13, п.14 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, додаток 5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з податку на додану вартість є частиною такої декларації.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податковим кодексом України не визначено терміну «помилки» (в декларації).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під помилкою в декларації в контексті наведених положень можливо розуміти ненавмисне перекручення інформації в результаті арифметичних або логічних помилок, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, що потягло невідповідне відображення відомостей в декларації.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки виправлення індивідуального податкового номеру контрагента та наявність невідповідностей в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних викликані помилкою при складанні звітної податкової декларації з податку на додану вартість за другий квартал 2012 року, яку позивач за приписами 50.1 ст.50 Податкового кодексу України повинен був виправити.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі № 2а/0570/4490/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі № 2а/0570/4490/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтехніка» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 05.06.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 07.06.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська