Постанова

від 22.06.2012 по справі 2а-1670/740/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/740/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лазаренко У.І.,

за участю:

представника позивача - Воронової В.С.,

представника відповідача - Магер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газторг України" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України і відповідно прийняття спірного податкового повідомлення - рішення. Зокрема зазначав, що податковий кредит формувався ТОВ «Полтавський регіональний агроторговий дім»відповідно до вимог статті 198 Податкового кодексу України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних № 43 від 31.07.2011 року на суму 547 289,57 грн., в т.ч. ПДВ -91214,83 грн. та № 123 від 31.07.2011 року на суму 211 542,01 грн. в т.ч. ПДВ -35257 грн., виписаних ТОВ «Газторг України». Наголошував на тому, що вказані податкові накладні не повинні реєструватися в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума податку на додану вартість в жодній з них не перевищує 100 тис. грн., як то передбачено п.11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Газторг України".

В судовому засіданні 24.04.2012 року судом допущено заміну позивача на його правонаступника, а саме, протокольною ухвалою суду здійснено заміну позивача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

У наданих до суду письмових запереченнях зазначав, що в ході перевірки ТОВ «Полтавський регіональний агроторговий дім»встановлено відображення в податковій декларації з податку на додану вартість № 9007126650 від 22.08.2011 року сум податкового кредиту по податковій накладній № 43 від 31.07.2011 року на суму 758 831,58 грн. в т.ч. ПДВ -126 471,93 грн. Разом з тим, в порушення вимог п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України, у зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на додану вартість (завищено податковий кредит) по господарським операціям з ТОВ «Газторг України»в розмірі 121 727 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський регіональний агроторговий дім»зареєстроване як юридична особа 14.05.2001 виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області, номер запису 1 588 105 0008 002068, ідентифікаційний код 31495409.

Позивач знаходиться на обліку в ДПІ у м. Полтаві як платник податків та відповідно до свідоцтва № 200003604 від 11.10.2011 НБ № 276330 є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 430385 позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 50.50.0 -роздрібна торгівля паливом, 51.39.0 -неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 51.51.0 - оптова торгівля паливом, 52.25.0 - роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, 52.26.0 -роздрібна торгівля тютюновими виробами, 40.21.0 -виробництво газу.

20 вересня 2011 року головним державним податковим ревізором -інспектором ДПІ у м. Полтаві Проценко Н.Г., проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський регіональний агроторговий дім».

За результатами перевірки складено акт № 386/15-2/31495409 від 20.09.2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 121 727 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.09.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007881502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 152 158,75 грн, з яких 121 727 грн. -за основним платежем, 30 431,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з винесеними актом перевірки та податковим повідомленням -рішенням, позивачем в адміністративному порядку подано заперечення, в результаті розгляду яких висновки акту перевірки, та прийняте на їх підставі рішення, визнано правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач не погодився із податковим повідомленням -рішенням № 0007881502 від 20.09.2011 року, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку -продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки корегування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно до п.201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність з даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку -продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних або звернутися до податкової із скаргою на постачальника яким допущено порушення порядку заповнення або реєстрації податкової накладної.

Судом встановлено, що 01.04.2011 року між ТОВ "Газторг України" (Постачальник) та ТОВ "Полтавський регіональний агроторговий дім" (Споживач) укладено договір № 24/ДП на постачання природного газу.

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу в 2011 році газ, обсяги якого є плановими, можуть змінюватися, і на наступний місяць підтверджуються письмовим повідомленням у формі заявки та у подальшому викладаються у додаткових угодах до Договору із зазначенням обсягу та вартості газу.

В ході виконання вказаної господарської операції, відповідно до умов договору, підприємствами було укладено додаткову угоду № 2 від 01.07.2011 року про зміни та доповнення до договору, якою встановлено плановий обсяг поставки газу у липні 2011 року в кількості 150 000 метрів кубічних, загальною вартість - 456 074,64 грн. (ПДВ - 91 214,93 грн.). Крім того, 23.07.2011 року було укладено додаткову угоду № 3 про зміни та доповнення до договору, якою збільшено обсяги поставки природного газу ТОВ "Полтавський регіональний агроторговий дім" у липні 2011 року на 57 989 метрів кубічних, вартість яких - 176 285,01 грн. (ПДВ - 35 257 грн.).

На виконання договору № 24/ДП від 01.04.2011 року та додаткових угод № 2, 3, ТОВ "Газторг України" та ТОВ "Полтавський регіональний агроторговий дім" підписано Акти приймання - передачі природного газу № 1 - згідно додаткової угоди № 2 від 01.07.2011 року та № 2 - згідно додаткової угоди № 3 від 23.07.2011 року. Зі змісту вказаних актів вбачається, що об'єм поставленого позивачу природного газу відповідає об'ємам обумовленим додатковими угодами.

На підтвердження виконання господарської операції позивачем також надано податкові накладні № 43 від 31.07.2011 року на суму 547 289,57 грн., в т.ч. ПДВ - 91214,93 грн. та № 123 від 31.07.2011 року на суму 211 542,01 грн. в т.ч. ПДВ - 35257 грн.

22.08.2011 року позивачем до ДПІ у м. Полтава подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, в якій до складу податкового кредиту включено суму ПДВ по податковій накладній № 43 виписаній ТОВ "Газторг України" в розмірі 126 471,93 грн., що підтверджується копією декларації, яка міститься в матеріалах справи та фотокопією реєстру податкових накладних за липень 2011 року, наданою відповідачем.

Разом з тим перевіркою встановлено, що податкову накладну № 43 від 31.07.2011 року не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України, що виключає можливість ТОВ "Полтавський регіональний агроторговий дім" включення суми ПДВ, зазначеної в ній, до податкового кредиту.

Згідно пояснень представника позивача, сума ПДВ - включена до податкового кредиту в розмірі 126 471,93 грн. включена по двом податковим накладним, а саме: по податковій накладній № 43 від 31.07.2011 року на суму 547 289,57 грн., в т.ч. ПДВ - 91214,93 грн. та № 123 від 31.07.2011 року на суму 211 542,01 грн. в т.ч. ПДВ - 35257 грн. Оскільки сума ПДВ, зазначена в накладних, менша за 100 тис. грн., то відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України реєстрація їх в Єдиному реєстрі податкових накладних не вимагається.

В ході судового розгляду справи, ухвалою від 11.05.2012 року, суд витребував від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторг України" належним чином завірені копії податкової декларації з ПДВ ТОВ "Газторг України" за липень 2011 року з додатками, зокрема Додаток № 5 до декларації, а також Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року.

Згідно наданої ТОВ "Газторг України" податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року та Додатку № 5 до неї, підприємством включено до податкових зобов'язань суму по податковій накладній № 43 від 31.07.2011 року виписаній за результатами господарської операції з ТОВ "Полтавський регіональний агроторговий дім" в розмірі 632 359,65 грн. в т.ч. ПДВ - 126 471,93 грн.

Крім того, на вимогу суду ДПІ у Печерському районі м. Києва надано копію реєстру виданих податкових накладних ТОВ "Газторг України" за липень 2011 року, згідно якого підприємством 31.07.2011 року було видано ТОВ "Полтавський регіональний агроторговий дім" податкову накладну з порядковим номером 43 на загальну суму 632 359,65 грн. в т.ч. ПДВ - 126 471,93 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно вказаного реєстру виданих податкових накладних ТОВ "Газторг України" 31.07.2011 року податкова накладна з порядковим номером 123 не видавалася.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінює критично пояснення позивача, що податковий кредит формувався на підставі належним чином оформлених податкових накладних № 43 від 31.07.2011 року на суму 547 289,57 грн., в т.ч. ПДВ -91214,83 грн. та № 123 від 31.07.2011 року на суму 211 542,01 грн. в т.ч. ПДВ -35257 грн., виписаних ТОВ «Газторг України», реєстрація яких законом не вимагається, оскільки, згідно матеріалів справи, Постачальником виписувалася лише одна податкова накладна - № 43 від 31.07.2011 року, на суму, що перевищує 100 тис. грн. і відповідно до вимог п.11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України мала бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України.

Суду також не надано доказів, що позивач скористався своїм правом та подав до податкового органу разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяву із скаргою на ТОВ "Газторг України", оскільки ним порушено порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі. Вказана заява є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу, що призвело до заниження суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Газторг України»в розмірі 121 727 грн.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 20.09.2011 року № 0007881502. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газторг України" про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький