Рішення

від 07.06.2012 по справі 5006/13/55пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.12 р. Справа № 5006/13/55пд/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс", м. Донецьк

про: визнання договору купівлі -продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р. недійсним.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю № 800 від 24.04.2011р.)

- ОСОБА_3 (за довіреністю № 800 від 24.04.2012р.)

від Відповідача - ОСОБА_4 (за довіреністю б/н від 29.05.2012р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс", м. Донецьк про визнання договору купівлі-продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р. недійсним.

Одночасно з поданням позову позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на підставі судового наказу № 39/81, виданого господарським судом Донецької області 12.12.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що підпис, здійснений на проекті договору купівлі-продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р. та специфікації - додатку № 1 до договору фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не належить, здійснений невідомою особою.

На підтвердження своєї позиції позивачем надані в засвідчених копіях: договір купівлі-продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р., специфікація до договору, постанова СВ Торезського ГВ ДУМВС України в Донецькій області про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 26.03.2012р., акт приймання-передачі від 27.10.2008р., висновок експерта Научно-дослідницького експертно-криміналістичного центру № 177 від 05.04.2012р., постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2012р. за судовим наказом № 39/181, свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, мотивуючи свою позицію тим, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з заявленими вимогами; матеріали експертизи не є належним доказом по справі, так як не підтверджені ані рішенням суду, ані вироком з кримінальної справи, повинні доводитися у загальному порядку, крім того, висновок експерта зроблено на підставі копії спірного договору, що викликає у відповідача сумніви щодо його правильності; вважає, що позивач своїми фактичними діями прийняв до виконання спірний договір та його частково виконав.

07.06.2012р. представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням про витребування в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у Інспекції державного технічного нагляду інформацію стосовно того, на підставі якого документу було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на навантажувач ТОТА№ XZ657, номер двигуна НОМЕР_3 та які документи надавалися до заяви про реєстрацію, ким підписана ця заява. Також відповідачем заявлено клопотання про витребування у вказаній Інспекції копії документа, на підставі якого здійснено реєстрацію спецтехніки.

Клопотання відповідача розглянуте судом та відхилено через недоцільність.

07.06.2012р. представники позивача надали для долучення до матеріалів справи засвідчену копію рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2011р. по справі № 39/81, за яким з позивача судом була стягнута заборгованість за спірним договором.

Подану позивачем заяву про вжиття забезпечувальних заходів суд залишив без розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору за подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту договору купівлі-продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс", м. Донецьк (продавець) зобов'язується передати у власність Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, м. Торез (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти у власність нову Спецтехніку, яка ще не була у користуванні, згідно додатка - специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, і сплатити за неї продавцю грошову суму, встановлену в додатку - специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна спецтехніки наведена в додатку - специфікації до даного Договору. Згідно із п. 3.2 договору сума даного договору складає 360000грн.00коп., у т.ч. ПДВ 20%.

У пункті 3.4 договору сторони дійшли згоди, що для сплати спецтехніки покупець зобов'язаний сплатити 90000грн.00коп. на протязі 3 календарних днів після передачі рахунка - фактури, сплатити остаточну суму договору (згідно п.3.2), а саме 270000грн.00коп. до 31.10.2008р.

Відповідно до п. 4.3 договору постачання спецтехніки здійснюється на умовах DDP склад продавця згідно з Інкотермс 2000. Передача продавцем спецтехніки покупцю та прийом її покупцем проводиться в пункті прийому - передачі спецтехніки. Пунктом прийому - передачі спецтехніки вважається склад покупця, який знаходиться за наступною адресою: АДРЕСА_2.

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору, визначений предмет договору - навантажувач фронтальний, рік випуску 2008р., модель XZ657, двигун НОМЕР_4, експлуатаційна маса 17,5т, об'єм ковшу 3,3 м 3 , вантажопідйомність 5,7тн, ціна 360000грн. з ПДВ. Зокрема, дата поставки - жовтень 2008р.

В позовній заяві позивач вказує на те, що між сторонами у жовтні 2008р. в усній формі була укладена угода щодо передачі у власність позивача спецтехніки - навантажувач TOTA XZ 657 (заводський № 5ZHA6592), обов'язки за даною угодою виконані сторонами у повному обсязі, зокрема, зареєстровано право власності за позивачем, у підтвердження чого позивачем надано свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 від 23.12.2008р.

У подальшому, як стверджує позивач, відповідач запропонував позивачу придбати додаткову одиницю аналогічної навантажувальної техніки, що була придбана раніше, але, на відповідному проекті договору та специфікації позивачем було зроблено лише відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без підпису.

У позові та під час судового засідання представники позивача наполягали на тому, що так як умови угоди відповідачем не виконувались, договір купівлі-продажу взагалі не був підписаний підприємцем, позивач вважав, що договірні відносини між сторонами відсутні. Про існування судової справи про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошових коштів у зв'язку з невиконанням ним обов'язків по спірному договору позивачу стало відомо лише із рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2011р. по справі 39/181.

26.03.2012р. за заявою ОСОБА_1 по факту здійснення відносно нього шахрайських дій з боку посадових осіб ТОВ «Укрнавекс», СВ Торезського МВ ГУМВС України в Донецькій області була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України.

В ході почеркознавчої експертизи, призначеної заступником начальника СВ Торезського ДВ ГУМВС України в Донецькій області в межах зазначеної кримінальної справи, експертом Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Головного управління ГУМВС України в Донецькій області встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 під відбитком печатки «ПП ОСОБА_1.» на договорі купівлі-продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р. не відповідає зразкам підпису ОСОБА_1, які представлені в якості порівняльного матеріалу. Відповідно до наданого висновку експерта № 177 від 05.04.2012р. наявність зовнішньої подібності спірного підпису з зразками, імовірніше всього свідчить про те, що даний підпис був виконаний з метою імітації якогось справжнього підпису вказаної особи.

Позивач вважаючи, що договір купівлі-продажу № 02/10 від 09.10.2008р. не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України в частині недотримання письмової форми правочину, оскільки з боку позивача договір підписаний не був, підпис виконаний іншою невідомою особою, звернувся за захистом своїх прав та інтересів до господарського суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним.

Предмет та підстави позову позивачем не змінювались.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В контексті ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання договору № 02/10 від 09.10.2008р. недійсним. Підставою недійсності зазначеного договору є те, що договір та специфікація до нього позивачем не підписувалися.

Отже, суд під час розгляду справи повинен дослідити вказаний договір та надати йому правову оцінку.

З аналізу умов спірного договору вбачається, що в договорі узгоджені такі істотні умови договору як предмет, ціна, строк дії договору. За своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу, підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абзац 3 пункту 1 роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними (із змінами і доповненнями).

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України, підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює перелік вимог, яким повинен відповідати правочин для набрання ним чинності, тобто юридичної сили.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.

Суд зазначає, що господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, яка передбачає обґрунтування останніми своїх вимог та заперечень поданими суду доказами.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до статті 36 вказаного Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В даному випадку факт не підписання спірного договору позивачем підтверджується висновком експерта N 177 від 05.04.2012р. (фахівця, який володіє спеціальними знаннями), який врахований судом. Так, експертом на підставі постанови заступника начальника СВ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області від 03.04.2012р. встановлена невідповідність підпису, розташованого на примірнику наданого позивачем договору N 02/10 від 09.10.2008р., зразкам підпису ОСОБА_1, а також вказано на наявність зовнішньої схожості спірного підпису зі зразками підпису вказаної особи, що може свідчити про те, що підпис на договорі був виконаний з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1, отже це вказує на недодержання сторонами при оформленні договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України в частині підписання правочину уповноваженою на це особою.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що спірний договір N 02/10 від 09.10.2008р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписаний не був, а підпис виконаний іншою невідомою особою.

Суд відхиляє вказівки відповідача на те, що покладена експертом в основу експертизи копія договору N 02/10 від 09.10.2008р. викликає сумніви у її правильності, оскільки порушені з цього приводу питання щодо підробки та фальсифікації представленого для експертного дослідження тексту договору можуть розглядатися виключно в порядку кримінального судочинства. Докази притягнення експерта до відповідальності за недостовірний чи необ'єктивний висновок також відсутні. Відповідач не довів суду, що експертний висновок не є достовірним.

Зокрема, у вступній частині висновку експерта - обставини справи (викладені в постанові слідчого) є посилання на те, що під час проведення 02.04.2012р. виїмки у ОСОБА_1 слідчим відділом був вилучений оригінал спірного договору купівлі-продажу.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на схвалення спірного правочину, у зв'язку з реєстрацією машини, оскільки схвалення правочину може мати місце у тому випадку, коли такий правочин підписано особою з перевищенням своїх повноважень, а не взагалі невідомою особою.

До того ж, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 позивачем був зареєстрований навантажувач марки ТОТА XZ657, двигун № НОМЕР_3, в той час як відповідно до Специфікації на спецтехніку - Додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 02/10 від 09.10.2008р. поставці підлягав навантажувач фронтальний модель XZ657 двигун НОМЕР_4.

За вимогами частин статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, здійсненою до винесення ним рішення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач заявив про застосування строку позовної давності у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За позицією, викладеною у ч. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Позивач у позові та під час судового засідання стверджував, що оскільки умови домовленості по придбанню спецтехніки відповідачем не виконувались, спірний договір підписаний підприємцем не був, останній вважав, що договірні відносини між сторонами відсутні. Зокрема, позивач дізнався про існування судової справи про стягнення з нього грошових коштів у зв'язку з невиконанням обов'язків по договору купівлі-продажу № 02/10 від 09.10.2008р., під час ознайомлення з якою і довідався, що на спірному договорі був підпис зовнішньо схожий з підписом позивача. До матеріалів справи долучена засвідчена належним чином копія рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2011р. по справі № 39/181, предметом якої є стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс", м. Донецьк з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості на підставі договору купівлі-продажу № 02/10 від 09.10.2008р.

Як свідчать матеріали справи позивачем було подано заяву до СВ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області, на підставі якої 26.03.2012р. була порушена кримінальна справа за фактом скоєння у відношенні позивача шахрайських дій з боку посадових осіб ТОВ «Укрнавекс». В межах даної кримінальної справи і проведена почеркознавча експертиза підпису позивача у спірному договорі.

Враховуючи викладене суд вважає, що за матеріалами справи встановити достеменно коли позивач довідався про порушення свого права уявляється можливим з постанови про порушення правоохоронними органами кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, тобто коли позивач звернувся з цього приводу до правоохоронних органів.

Вище вказана постанова прийнята у березні 2012р., а позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом 21.05.2012р., тобто до закінчення 3-х річного строку, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р. підлягають задоволенню, оскільки такий договір останнім не підписувався та взагалі був підписаний невідомою особою.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 203, 207, 215, 261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнавекс», м. Донецьк про визнання договору купівлі-продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р. недійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу Спецтехніки № 02/10 від 09.10.2008р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс" (юридична адреса: 86703, Донецька обл, м. Харцизьк, вул. Патона, будинок 27Б, код ЄДРПОУ 33728408) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 86600, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.06.2012р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 12.06.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.