Рішення

від 04.07.2012 по справі 19/5014/670/2012(18/163/2011)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.12 Справа № 19/5014/670/2012(18/163/2011)

Судова колегія у складі: головуючий суддя Косенко Т.В., судді Єжова С.С. та Семендяєва І.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

1-го позивача Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ

2-го позивача Луганської міської ради, м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1", м.Луганськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Управління Держкомзему у м.Луганськ Луганської області , м.Луганськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м.Луганська Луганської області Державної податкової служби , м.Луганськ

про стягнення 24258 грн. 71 коп.

в присутності представників сторін:

від позивачів - ОСОБА_4, головний спеціаліст-юрисконсульт відділу контрольно-юридичної роботи, довіреність № И 01/03-30./5449/0/2-10 від 24.11.2010 та № И 01/03-31/1781/0/2-12 від 19.03.2012;

від відповідача -Жолтіков М.С., директор, протокол № б/н від 11.06.2008;

від Управління Держкомзему у м.Луганськ Луганської області -ОСОБА_6, завідувач юридичного сектору, довіреність № 5 від 20.06.2012;

від Ленінської МДПІ м.Луганська Луганської області ДПС -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачами заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь 2-го позивача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 23335 грн. 36 коп. та пені в розмірі 923 грн. 35 коп., згідно договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 №1411, який укладений між 1-им позивачем та відповідачем по справі.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.04.2012 оголошувалась перерва.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.04.2012 до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Управління Держкомзему у м.Луганськ Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.04.2012 за заявою позивача строк розгляду справи був продовжений на 15 днів. Цією ж ухвалою до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Ленінську міжрайонну Державну податкову інспекцію м.Луганська Луганської області Державної податкової служби.

Розпорядженням заступника голови суду -виконуючим обов"язки голови суду від 31.05.2012, у зв"язку зі складністю справи було призначено колегію суддів у складі: Косенко Т.В. -головуючий суддя, судді -Єжова С.С., Семендяєва І.В.

Відповідач відзивом б/н від 02.04.2012 повідомив, що позивачем в суд навмисно був поданий позов на ділянку, яка не належить відповідачу, по вул.Краснодонській, 1В, в той час як договір оренди, план земельної ділянки, рішення Луганської міської ради надані на земельну ділянку по вул.Краснодонській, 1; що довідки про вартість земельної ділянки також подані по вул.Краснодонській, 1В без зазначення кадастрового номеру, складені управлінням земельних ресурсів з грифом тільки для внутрішнього користування, позивачем не затверджені; що надані фотографії подані на будівлі, що не належать відповідачу.

Наступними відзивами від 16.04.2012, від 24.04.2012, 21.05.2012, 31.05.2012 відповідач вимоги позову відхиляв з підстав, зазначених у відзивах.

Управління Держкомзему у м.Луганськ Луганської області відзивом № 3198/4-5-14 від 31.05.2012 просило задовольнити позовні вимоги повністю з підстав, зазначених у відзиві.

В судове засідання 04.07.2012 представник третьої особи - Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м.Луганська Луганської області Державної податкової служби не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням № 9104702138348.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.10.2011 по справі №18/163/2011 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2011 №18/163/2011 було задоволено апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради; рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2011 скасовано; прийняте нове рішення; позов Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради задоволено; стягнуто з відповідача на користь 2-го відповідача заборгованість з орендної плати за землю в сумі 23335 грн. 36 коп., 923 грн. 35 коп. пені; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України витрати з державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2012 по справі №18/163/2011 було задоволено касаційну скаргу відповідача частково; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2011 та рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2011 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Так, у постанові Вищого господарського суду України зазначено, що передбачене договором використання спірної земельної ділянки для розміщення виробничих будівель та споруд заводу не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди; що висновок суду апеляційної інстанції про використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням є хибним та не грунтується на нормах земельного законодавства; що серед іншого, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій взагалі залишено поза увагою Державний акт на право постійного користування землею, який знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарським судом Луганської області при новому розгляді справі було встановлено наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1996 №157 із змінами до нього Товариству з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1" була передана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 0,2410 га за адресою: вул.Краснодонская, 1 під розміщення виробничих будівель та споруд заводу.

На виконання вказаного рішення між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1" 11.04.1996 було укладено договір на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, реєстрація від 19.04.1996 № 1411.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що земельна ділянка надана на умовах оренди строком на 49 років для розміщення виробничих будівель та споруд заводу по вул.Краснодонській, 1.

Відповідно до п.2.1 плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку щомісячно рівними частками.

Згідно п.п.б п.3.2 землекористувач зобов"язався своєчасно вносити обумовлену договором плату за землю, за несвоєчасне внесення плати за землю стягується пеня в розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

Додатковою угодою від 11.04.2006, яка була укладена між сторонами, внесені зміни до п.1.1 договору, а саме слова та цифри „загальною площею 1,8118 га" замінено на слова та цифри „загальною площею 0,2410 га".

Згідно з рішенням Луганської міської ради від 25.01.2011 № 5/74 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1" припинено право тимчасового користування (у тому числі на умовах оренди) частинами земельної ділянки площею 0,0273 га та площею 0,1052 га, у зв'язку з добровільною відмовою та зобов'язано товариство внести зміни до договору на право тимчасового користування землею.

Зміни до договору відповідно даного рішення були внесені лише 04.12.2011 згідно договору про внесення змін у договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, зареєстрованого від 19.04.1996 № 1411 зі змінами внесеними до нього. Даний договір зареєстрований від 14.12.2011 за № 441010004000672.

Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Аналогічні положення містяться і в ст.188 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про чинність договору оренди землі від 11.04.1996, оскільки сторонами не укладався в письмовій формі договір про розірвання спірного договору оренди землі. Крім того, сторонами вносились до вказаного договору зміни, а дії сторін свідчать про виконання його умов, а саме, відповідачем здійснювалась сплата саме орендної плати.

Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач зобов'язання щодо внесення орендної плати в передбачені договором строки та розмірі не виконував, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за період з 01.07.2009 по 31.07.2011 в сумі 23335 грн. 36 коп., на яку позивач нарахував пеню за період з 01.02.2011 по 31.07.2011 у розмірі 923 грн. 35 коп., та звернувся до суду з даним позовом.

Як було встановлено судом при розгляді справи, на підставі рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 02.02.2001 №56/1 Товариству з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1" було припинено право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди земельними ділянками, в зв'язку з добровільною відмовою, вважаючи договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 № 1411 розірваним за взаємною згодою сторін; надано відповідачу в постійне користування земельні ділянки згідно з проектом відведення земельних ділянок. 15.07.2001, на виконання цього рішення, видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 002813/4, згідно якому землекористувачу надано у постійне користування 0,3097 га землі в межах згідно з планом землекористування та 0,1177 га землі надано у постійне користування під розміщені будівлі та споруди за адресою: вул.Краснодонська, 1 (а.с.34-37). Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 941.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.08.2003 по справі №15/171н визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 02.02.2001 № 56/1, оскільки, приймаючи рішення, Виконавчий комітет перевищив свою компетенцію.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Враховуючи викладене, судом не приймається до уваги, у якості доказу, Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 002813/4, оскільки він виданий на виконання рішення, яке визнане недійсним.

Що стосується вимоги позивачів про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 23335 грн. 36 коп., слід зазначити наступне.

Відповідно ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через органи самоврядування, в межах їх повноважень, визначених законом, шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно до ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Луганська міська рада, на підставі ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", стягує плату за землю, яка в повному обсязі надходить до місцевого бюджету. Несвоєчасне надходження таких платежів призводить до невиконання доходної частини бюджету і, внаслідок цього, - неналежного фінансування закладів освіти, охорони здоров'я та інших соціальних програм, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

Частиною 1 ст.206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Згідно п.14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.9 Податкового кодексу України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 2 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар.

Стаття 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 цього ж Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Укладений договір оренди в силу ст.174 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.21 Закону України "Про оренду землі"(в редакції, яка діяла до 01.01.2011), які кореспондуються зі ст.288 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Сторони за спірним договором, зокрема у пункті 2.1 Договору встановили, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку щомісячно рівними долями.

За приписами ст.7 Закону України "Про плату за землю"(в редакції, яка діяла до 01.01.2011), яка також кореспондується з положеннями ст.274 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно з ст.23 Закону України "Про плату за землю" грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст.20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами проведення нормативної грошової оцінки складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 23 вищезгаданого Закону передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Підпунктом 5 п.4 "Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224, Держкомзем здійснює відповідно до законодавства державне регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує виконання відповідних робіт, видає витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Також згідно п.п.3 п.4 Положення про Управління Держкомзему у м.Луганську Луганської області затвердженого наказом Держкомзему від 18.08.2008 № 302, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок видає Управління Держкомзему у м.Луганську.

Тому розмір орендної плати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1" за оренду земельної ділянки по вул.Краснодонська, 1, повинен визначатись від нормативної грошової оцінки зазначеної у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно ст.18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 7-10 років.

Рішенням Луганської міської ради від 28.12.2007 № 28/10 була затверджена нормативна грошова оцінка земель м.Луганська, яка набрала чинності 01.03.2008, а рішення від 22.12.2000 № 22/4 втратило чинність. Рішення було опубліковано у міській щотижневій громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганска" від 27.02.2008 № 9(919).

З урахуванням наведеного, до усіх землекористувачів м.Луганська з 01.03.2008 була застосована нова нормативна грошова оцінка.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів регламентований Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, п.1.3 якого визначає, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п.3.3 порядку, який визначає форму, за якою встановлюється нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів, вбачається, що вказана оцінка залежить, зокрема, і від коефіцієнту (Кф), який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо). Відповідно до абз.1 п.3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377, зареєстрованою в Мін"юсті України 14.12.1998 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Крім того, згідно зі ст.3 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки -використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до положень вище зазначеного Порядку, застосування коефіцієнтів функціонального використання залежить від того, яка саме діяльність провадиться на земельній ділянці.

Відповідно Додатку 1 до п.3.5, 3.7, 3.9,0 3.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, види діяльності, які за Класифікатором видів економічної діяльності відносяться до розділів DD та DN, провадяться на землях, які за функцією використання відносяться до категорії -"землі промисловості", і до таких земель застосовується коефіцієнт функціонального використання 1,2, а види діяльності, які за Класифікатором видів економічної діяльності відносяться до розділу О92, провадяться на землях, які за функцією використання відносяться до категорії -"землі громадського призначення", і до таких земель застосовується коефіцієнт функціонального використання 0,7.

Тобто, найвищий коефіцієнт функціонального використання, який може застосовуватись до земель, на яких провадить свою діяльність відповідач, складає 1,2, який встановлено для категорій земель "землі промисловості".

Як вбачається з листа головного управління Держкомзему у Луганській області № 8-3-30/3101 від 24.06.2011 для обчислення плати за передану згідно з договором на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, зареєстрованого 19.04.1996 № 1411, земельну ділянку для розміщення виробничих будівель та споруд заводу, враховано добуток коефіцієнтів, у тому числі функціонального використання земельної ділянки (для розміщення виробничих будівель і споруд заводу), значення якого складає 1,2.

У Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які видавались Управлінням Держкомзему у м.Луганську від 25.02.2009 № 03-7/104, від 19.03.2010 № 3-3-05/0236, від 31.01.2011 № 2-2-05/326 зазначено саме цей коефіцієнт (а.с.38, 40, 43).

Відповідно до ст.286.2 Податкового кодексу довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки подається при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю). Надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорено сторонами, зміни в спірний договір стосовно використання земельної ділянки не вносились.

Враховуючи вищезазначені умови договору оренди землі, приписи вищевикладених норм земельного законодавства, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю підлягає задоволенню частково в сумі 8677 грн. 74 коп.

Стосовно нарахування позивачем відповідачу пені за період з 01.02.2011 по 31.07.2011 в розмірі 923 грн. 35 коп., слід зазначити наступне.

У підпункті 3.2 б) пункту 3 Договору оренди землі сторони встановили відповідальність відповідача за невчасне внесення плати за землю у строки, визначені договором оренди землі у вигляді пені - у розмірі 0,2 % від суми недоїмки за кожний день прострочки.

Згідно п.4 ст.129 Податкового кодексу України, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 5 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ч.1, ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів наявності таких обставин та того, що порушення зобов`язань відбулось не з його вини.

З 10.08.2010 р. облікова ставка Національного банку України складає 7,75 відсотків. 120% від вказаних облікових ставок НБУ складає 0,0255% на день відповідно.

За період з 01.02.2011 по 31.07.2011 пеня на заборгованість з орендної плати за землю складає 72 грн. 73 коп.

За вказаних обставин вимоги позивачів підлягають до задоволення частково.

Відповідно до п.6.4 роз"яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 №01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" якщо на час подання позову (поданого до набрання Законом чинності) позивач був звільнений від сплати державного мита згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а за результатами розгляду справи господарським судом з нього мають бути стягнуті суми судових витрат, то до таких витрат належатиме саме судовий збір у розмірі, визначеному відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.2 Закону.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви: судовий збір у розмірі 1092 грн. 83 коп. покладається на 2-го позивача у справі, а судовий збір у розмірі 516 грн. 67 коп. покладається на відповідача по справі; за подання апеляційної скарги питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки позивачі були звільнені від його сплати при наявності пільг на момент звернення до апеляційної інстанції; за подання касаційної скарги: судовий збір покладається на 2-го позивача та відповідача по справі у розмірі 352 грн. 88 коп. відповідно на кожного.

У судовому засіданні 04.07.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ, та Луганської міської ради, м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1", м.Луганськ, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1", м.Луганськ, вул.Краснодонська, б.1, код 03329657 на користь Луганської міської ради, м.Луганськ, вул.Коцюбинського, б.14, код 26070794 заборгованість з орендної плати за землю в сумі 8677 грн. 74 коп. і пеню в розмірі 72 грн. 73 коп. з перерахуванням цих коштів на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району, банк: УДК у Луганській області, МФО: 804013, код: 24046582, р/р 33214812700006, код платежу: 13050200, видати наказ 2-му позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1", м.Луганськ, вул.Краснодонська, б.1, код 03329657 в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судові витрати в загальній сумі 869 грн. 55 коп., видати наказ Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції.

5.Стягнути з Луганської міської ради, м.Луганськ, вул.Коцюбинського, б.14, код 26070794 в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судові витрати в загальній сумі 1092 грн. 83 коп., видати наказ Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції.

6.Стягнути з Луганської міської ради, м.Луганськ, вул.Коцюбинського, б.14, код 26070794 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1", м.Луганськ, вул.Краснодонська, б.1, код 03329657 судовий збір в сумі 352 грн. 88 коп., видати наказ відповідачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.07.2012

Головуючий суддя Т.В.Косенко

Суддя С.С.Єжова

Суддя І.В.Семендяєва