Ухвала

від 19.06.2012 по справі 29/5009/3889/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 червня 2012 р. № 29/5009/3889/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Заріцької А.О. суддів:Бакуліної С.В. Демидової А.М. Малетича М.М. Панової І.Ю. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі№ 29/5009/3889/11 за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Елефант-Запоріжжя" пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2011 порушено провадження у справі №29/5009/3889/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант-Запоріжжя" в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 22.07.2011 визнано відсутнього боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2011 вказану ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.09.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2011 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі № 29/5009/3889/11, в якій просить скасувати зазначену постанову та припинити провадження у справі.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2009 у справі № Б11/012-09, від 16.11.2011 у справі № 5010/1524/2011-Б-24/45, від 02.06.2010 у справі № 05-5-44/2884, від 07.09.2011 у справі №9/148б/78б мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, а саме положення статті 52 Закону про банкрутство, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 29/5009/3889/11 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі № 29/5009/3889/11, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, оскільки у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, та ліквідатором виконано всі вимоги Закону про банкрутство. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності усіх передбачених частиною третьою статті 6 Закону про банкрутство ознак неплатоспроможності боржника з урахуванням вимог статті 52 Закону про банкрутство, а саме, щодо наявності безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, які не задоволені боржником протягом більш ніж три місяці у виконавчому провадженні, та відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Водночас, у постанові від 22.09.2009 у справі № Б11/012-09, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що суд першої інстанції без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог статті 34 ГПК України, без належних доказів наявності безспірних вимог, у зв'язку з чим суд першої інстанції незаконно продовжив процедуру банкрутства боржника та визнав його банкрутом, ухвалою затвердив звіт ліквідатора та безпідставно ліквідував юридичну особу -боржника у зв'язку з банкрутством.

У постанові від 16.11.2011 у справі № 5010/1524/2011-Б-24/54, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо повернення без розгляду заяви про порушення в порядку статті 52 Закону про банкрутство справи про банкрутство, оскільки судами встановлено, що відсутні докази щодо звернення ініціюючого кредитора в судовому порядку із вимогами про стягнення з боржника заборгованості, що складає суму кредиторських вимог, як і відсутні докази відкриття відповідного виконавчого провадження, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для порушення справи про банкрутство підприємства.

У постанові від 02.06.2010 у справі № 05-5-44/2884, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України не погодився з висновком суду першої інстанції щодо повернення без розгляду на підставі частини першої статті 9 Закону про банкрутство заяви про порушення справи про банкрутство товариства, оскільки ініціюючим кредитором надано належні докази безспірності його грошових вимог до боржника. При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що місцевий господарський суд безпідставно послався на ненадання доказів припинення боржником підприємницької діяльності, оскільки у даному випадку ініціюючим кредитором було подано заяву про порушення справи про банкрутство за загальною процедурою на підставі статей 6, 7, 11 Закону про банкрутство, а докази припинення боржником підприємницької діяльності повинні бути надані лише у разі подання заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника за статтею 52 Закону про банкрутство.

У постанові від 07.09.2011 у справі № 9/148б/78б, на яку також посилається заявник, Вищий господарський суд України не погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо порушення справи про банкрутство товариства та припинив провадження у справі про банкрутство, оскільки судом касаційної інстанції встановлено, що ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, а саме доказів відкриття щодо боржника виконавчого провадження, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою. Крім того судом касаційної інстанції враховано, що боржник є підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності складає 95%.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 29/5009/3889/11 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" у допуску справи № 29/5009/3889/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Заріцька СуддіС.Бакуліна А.Демидова М.Малетич І.Панова

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)