Постанова

від 11.07.2012 по справі 43/140

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 43/140 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіХрипуна О.О. (доповідача), суддівБарицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову та ухвалиКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 господарського суду міста Києва від 06.03.2012 у справі№ 43/140 господарського суду міста Києва за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Міком-Хаус" пробанкрутство за участю представників скаржника Мочинський А.В., боржникаЧекштуріна П.М. -ліквідатор, кредиторДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва Адамчук К.С.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2012 у справі № 43/140 (суддя Пасько М.В.) відмовлено в задоволенні скарг ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора ТОВ "Міком-Хаус" Чекштуріної Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2012 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс станом на 06.03.2012; ліквідовано банкрута - ТОВ "Міком-Хаус" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 43/140 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 (головуючий суддя Сотніков С.В., судді Дзюбко П.О., Разіна Т.І.) залишено без змін ухвали господарського суду міста Києва від 06.03.2012 у справі № 43/140 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора та про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, а апеляційні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" -без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовими рішеннями, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 та ухвали господарського суду міста Києва від 06.03.2012 у справі № 43/140 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора та про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, задовольнити скаргу на дії ліквідатора, а справу направити в суд першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.

В судовому засіданні ліквідатор та представник кредитора ДПІ у Шевченківському районі м. Києва вимоги та доводи касаційних скарг заперечували.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для припинення провадження у справі про банкрутство є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 Закону.

Відповідно до ст. 25 зазначеного Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно до ст. 32 цього Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

На підставі ч. 1 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

09.11.2011 та 17.11.2011 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду першої інстанції зі скаргами на дії ліквідатора Чекштуріної Т.М., у яких просив визнати неналежним виконання Чекштуріною Т.М. обов'язків ліквідатора ТОВ "Міком-Хаус" та усунути Чекштуріну Т.М. від виконання повноважень ліквідатора банкрута, про що винести відповідну ухвалу. В обґрунтування неналежного виконання ліквідатором своїх повноважень банк послався на порушення приписів протоколу № 1 зборів кредиторів від 21.09.2011 та ч. 11 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ліквідатор не надав банку звіт про свою діяльність, в порушення ч.ч. 1, 6 ст. 30 Закону ліквідатором продано дебіторську заборгованість банкрута, також, на думку скаржника, у звіті ліквідатора наявні порушення.

Відмовляючи в задоволенні скарг, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ліквідатором вживались необхідні заходи для здійснення свої повноважень у встановленому законом порядку.

Зокрема, судом встановлено, що комітет кредиторів на зборах 15.11.2011 (протокол № 3) затвердив договір № 11-23 про відступлення права вимоги від 21.10.2011, що укладений між банкрутом та ТОВ "КУА "Ефективні інвестиції" на суму 44751,00 грн., та на укладення якого 20.10.2011 ліквідатором була отримана згода від комітету кредиторів.

Відповідно до ч. 11 ст. 30 Закону про банкрутство ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не був обраний до складу комітету кредиторів, а вищезазначеною нормою не встановлено обов'язку ліквідатора звітувати про хід ліквідаційної процедури окремому кредитору. Проте ліквідатор звітував скаржнику про хід ліквідаційної процедури, про що зазначено самим банком у скарзі на дії ліквідатора. Матеріалами справи також підтверджується, що ліквідатор звітував перед комітетом кредиторів 21.09.2011, 30.09.2011 та 25.10.2011, тобто виконував обов'язки, передбачені чинним законодавством.

17.11.2011 ліквідатор подав господарському суду звіт, ліквідаційний баланс банкрута; 24.02.2012 ліквідатор надав господарському суду на затвердження уточнений звіт. Ліквідатором також подано протокол зборів комітету кредиторів банкрута від 13.02.2012, на яких було ухвалено рішення про затвердження звіту ліквідатора, зобов'язано ліквідатора клопотати перед господарським судом про скорочення строку ліквідаційної процедури та припинення провадження у справі про банкрутство.

Судами встановлено, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором боржника надіслані запити до державних органів з метою виявлення та з'ясування наявності майна та майнових активів, що належать банкруту, для підтвердження розміру дебіторської заборгованості замовлено її оцінку станом на 17.10.2011; із ліквідаційної маси здійснено витрати на оплату за використання системи клієнт-банк та банківські послуги; оплату експертної оцінки; оплату послуг ліквідатора; повністю погашено заборгованість перед Управлінням пенсійного фонду у Печерському районі міста Києва та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва. Інші вимоги кредиторів, які включені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, не задоволені у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Таким чином, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних постанови та ухвал не знайшли свого підтвердження. Інші доводи скаржника, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм права, а підстав для скасування або зміни ухвал не вбачається. Також не вбачається підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, якою вказані ухвали залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 та ухвали господарського суду міста Києва від 06.03.2012 у справі № 43/140 залишити без змін

Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді Т.Л. Барицька О.О. Євсіков