Рішення

від 16.07.2012 по справі 27/214пн/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.12 Справа № 27/214пн/2011

За позовом Колективного підприємства торгівлі "Контакт" ,

м. Старобільськ Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,

м. Старобільськ Луганської області,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Старобільської міської ради, м. Старобільськ Луганської області,-

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Кругловій Є.О.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Савченко В.Ю. -представник, - довіреність №б/н від 07.09.10 року ;

від відповідача -ОСОБА_1. -приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_1, вид. Старобільським РВ УМВСУ у Луганській обл., 03.11.95 року ;

від третьої особи -представник не з'явився , -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0027 га, яка є частиною земельної ділянки площею 0,42 га, наданої йому у постійне користування, та розташована за адресою: АДРЕСА_2, - шляхом зобов'язання відповідача знести кіоск для торгівлі квітами, який останньому належить на праві власності та розташований на вказаній земельній ділянці.

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області було порушено провадження по справі №27/214пн/2011, розгляд якої за результатами розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до ст. 2 1 ГПК України було доручено судді Лазненко Л.Л.

Ухвалою суду від 09.12.11 року провадження по справі було зупинено до розгляду Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку пов'язаної з нею іншої справи №К/9991/1693/2011 за позовом Колективного підприємства торгівлі "Контакт" до Старобільської міської ради Луганської області, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, - про визнання нечинним рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.01.12 року вищезгадану ухвалу господарського суду Луганської області скасовано, а справу передано для розгляду по суті до суду першої інстанції.

За результатами розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до ст. 2 1 ГПК України справа передана на розгляд судді Середі А.П.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.01.12 року її призначено до слухання у судовому засіданні на 02.02.12 року, але ухвалою від 30.01.12 року провадження по справі було зупинено у зв'язку з оскарженням вищезгаданої постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.01.12 року.

11.06.12 року Вищий господарський суд України відмовив у задоволенні клопотання скаржника (відповідача) про відновлення пропущеного строку для подачі касаційної скарги на вищезгадану постанову та повернув касаційну скаргу без розгляду.

З огляду на викладене провадження по справі поновлено 03.07.12 року.

До початку судового засідання 16.07.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що, на його думку:

позивач не є належним землекористувачем та не має права постійного користування земельною ділянкою площею 0,42 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2;

позивач листом від 15.11.2000 року за №29 надав згоду відповідачеві на розміщення торгівельного кіоску на своїй території, з огляду на що, на думку відповідача, він не зобов'язаний надалі щорічно узгоджувати з ним питання розміщення кіоску;

площу земельної ділянки, на якій знаходиться кіоск, була збільшена з 20 м 2 до 27 м 2 на підставі рішення виконкому Старобільської міської ради від 27.08.03 року №287, а не відповідачем самовільно;

між позивачем та відповідачем були укладені договори оренди спірної земельної ділянки (01.01.06 року, 03.03.08 року та 01.12.08 року), які відповідач вважає незаконними, оскільки, на його думку, постійні користувачі земельними ділянками не мають права надавати їх в оренду;

факт скасування Старобільським районним судом Луганської області рішення Старобільської міської ради від 21.05.10 року №42/38, на підставі якого відповідачеві була надана в оренду земельна ділянка площею 0,0054га та на якій встановлено торгівельний кіоск, - а також факт визнання господарським судом Луганської області недійсним договору оренди цієї ж земельної ділянки, на думку відповідача, підтверджують, що він на законних підставах користується спірною земельною ділянкою та до цього часу сплачує на користь Старобільської міської ради орендну плату (заперечення на позовну заяву від 27.01.12 року за вих. №б/н) (том 2, а.с.9-15; та ін.).

Третя особа до судового засідання не з'явилася без пояснення причин, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с.46; та ін.); з відзиву на позов від 05.12.11 року за вих. №2074 вбачається, що вона позов вважає незаконним та необґрунтованим, - в той же час власні дії щодо надання у користування відповідачеві спірної земельної ділянки вважає законними; провадження по справі №27/214пн/2011, на думку міськради, підлягає зупиненню з вищевикладених підстав (том 1, а.с.92).

Сторони не заперечили проти розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності третьої особи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,ч.3 ст.22. ст.ст.27,32-36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити вирішення цього спору у даному судовому засіданні за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

29.12.1993 року між Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області (далі -РДА, - продавець) та Організацією орендарів Старобільського орендного комунального комерційного підприємства торгівлі "Контакт" (далі -СОККПТ "Контакт", - покупець), у нотаріальній формі (за реєстром №2-2871), укладено договір купівлі-продажу державного майна -цілісного майнового комплексу Орендного комунального комерційного підприємства торгівлі "Контакт", який знаходиться за адресою: м. Старобільськ Луганської області - та розташований на земельній ділянці площею 0,42 га (том 1, а.с.21-27); право власності на зазначений об'єкт нерухомості зареєстровано у встановленому законом порядку 07.05.1998 року (том 1, а.с.27).

Позивач -Колективне підприємство торгівлі "Контакт" (далі -КПТ "Контакт") є правонаступником Організації орендарів Старобільського орендного комунального комерційного підприємства торгівлі "Контакт" (п.1.1 статуту КПТ "Контакт", затвердженого на конференції колективу власників від 25.02.1994 року, протокол №1) (том 1, а.с.11-19).

На підставі рішення виконавчого комітету Старобільської міської ради від 20.10.1994 року №244 КПТ "Контакт" у постійне користування надано земельну ділянку площею 0,42 га, на якій розташовані його будівлі та споруди (том 1, а.с.28).

На виконання цього рішення Старобільською міською радою КПТ "Контакт" 06.11.1994 року видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №006400, державну реєстрацію якого здійснено того ж дня за №29. Відповідно до акту підприємству надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,42 га, яка знаходиться у м. Старобільську, вул. Комунарів, мета надання - для розміщення КПТ "Контакт" (том 1, а.с.29-33).

Станом на день розгляду даного спору цей акт є чинним.

Дослідивши твердження відповідача про те, що зазначений акт втратив чинність, а тому позивач не є належним землекористувачем, суд дійшов висновку, що вони не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству, з огляду на що не погоджується з ними з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (з урахуванням факту правонаступництва) отримав земельну ділянку площею 0,42 га у постійне користування 06.11.1994 року на підставі рішення виконкому Старобільської міської ради народних депутатів від 20.10.1994 року №244, - тобто під час дії Земельного кодексу України в редакції Закону України від 18.12.1990 року №561-12 (далі -ЗКУ 1990 року).

Згідно частинам 1 та 2 ст. 7 Кодексу користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

В силу ст. 23 названого Кодексу право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Тобто позивач по справі на законних підставах отримав у постійне користування згадану земельну ділянку.

01.01.02 року набрав чинності Земельний кодекс України в редакції Закону України від 25.10.01 року №2768-ІІІ (далі -ЗКУ 2001 року), частиною 2 статті 92 якого встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Пунктом 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.05 року (згідно Закону України від 06.10.2004р. № 2059-IV - до 01.01.08 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Але рішенням Конституційного суду України від 22.09.05 року №5-рп/2005 по справі №1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), визнано, що неконституційними є положення:

пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII, з наступними змінами, в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У п.3.10. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99р. № 43, зазначено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

По справі встановлено, що вищезгаданий Державний акт на право постійного користування землею на даний час перебуває у розпорядженні позивача.

Отже, позивач з 06.11.1994 року до цього часу є належним землекористувачем вищезгаданої земельної ділянки.

На підставі звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідачеві; далі -ФОП ОСОБА_1.) КПТ "Контакт" листом від 15.11.2000 року за вих. №29 надало згоду на розміщення стаціонарного павільйону для торгівлі квітами на наданій йому у постійне користування земельній ділянці площею 0,42 га (том 1, а.с.89).

З урахуванням цієї обставини виконавчий комітет Старобільської міської ради 24.11.2000 року прийняв рішення №488/1, яким надав ФОП ОСОБА_1. дозвіл тимчасово -терміном на 1 рік -перенести торгівельний кіоск по торгівлі квітами з раніше наданої земельної ділянки (у рішенні не зазначено, якої саме) на земельну ділянку КПТ "Контакт" площею 0,0012 га (п.1), та зобов'язав ФОП ОСОБА_1. укласти з КПТ "Контакт" договір оренди земельної ділянки, на якій розташований кіоск (п.2) (том 1, а.с.88).

27.08.03 року Старобільський міськвиконком прийняв рішення №287, яким надав ФОП ОСОБА_1. дозвіл розширити існуючий тимчасово встановлений кіоск на орендованій земельній ділянці по вул. Комунарів відповідно до паспорта прив'язки малої архітектурної форми (п.1) (том 1, 81).

Як вбачається з паспорту прив'язки малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності (далі -МАФ), нею є тимчасово встановлений кіоск для торгівлі квітами (власником якого є ФОП ОСОБА_1.) (том 1, а.с.117), розташований на земельній ділянці по вул. Комунарів міста Старобільська, на земельній ділянці, наданій ФОП ОСОБА_1. в оренду на підставі договору оренди від 01.06.03 року (том 1, а.с.83-87).

На підтвердження підстав користування земельною ділянкою, на якій розташований кіоск, відповідач надав до справи наступні договори оренди земельної ділянки, укладені між ним та позивачем:

від 01.01.06 року, - предметом якого є земельна ділянка площею 6 м 2 , розташована у АДРЕСА_3, термін дії договору - з 01.01.06 року по 31.12.06 року (том 1, а.с.80);

від 03.03.08 року, - предметом якого є земельна ділянка площею 40 м 2 , розташована по АДРЕСА_2, термін дії договору - з 03.03.08 року по 08.03.08 року (том 1, а.с.78-79);

від 01.12.08 року, - предметом якого є НЕ земельна ділянка , площа якої у договорі не вказана , а частина приміщення (згідно викопіюванню, що є невід'ємною частиною договору), площа якого також не вказана, розташованого по АДРЕСА_2, термін дії договору - з 01.12.08 року по 31.12.09 року (том 1, а.с.77).

Судом звернуто увагу на те, що жоден з договорів не містить пункту про можливість автоматичної пролонгації його дії за певних умов.

Докази укладення інших договорів оренди земельної ділянки між сторонами до справи не надано.

З наявних у справі доказів вбачається, що рішенням 42-ї сесії Старобільської міської ради 5-го скликання від 21.05.10 року №42/38 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцеві ОСОБА_1. (п.1), площею 0,0054 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; за рахунок земель міської ради; призначення земельної ділянки - для тимчасового встановлення кіоску по торгівлі квітами (п.2) (том 1, а.с.76).

На виконання цього рішення 09.07.10 року між Старобільською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1. (орендар) у простій письмовій формі укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0054 га, що розташована у м. АДРЕСА_3 (пункти 1,2); термін надання її в оренду -5 років (п.8); мета надання - для тимчасового встановлення кіоску по торгівлі квітами (п.15).

Державну реєстрацію договору здійснено 09.07.10 року за №041042600028 (том 1, а.с.66-67; 68-70); земельній ділянці надано кадастровий №4425110100:07:002:0195 (том 1, а.с.144).

Обидва вищезгадані документи були предметом судових спорів.

Так, постановою Старобільського районного суду Луганської області від 27.12.10 року по справі №2-а-2784/2010 р. за адміністративним позовом Колективного підприємства торгівлі "Контакт" до Старобільської міської ради, третя особа на боці відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 -про визнання нечинним рішення Старобільської міської ради №42/38 від 21.05.10 року, - позов задоволено у повному обсязі (том 1, а.с.39-44).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.11 року по справі №2а-2784/10/1230 дана постанова залишена без змін, - тобто набрала законної сили (том 1, а.с.45-48).

ФОП ОСОБА_1. надала до справи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01.04.11 року про відкриття касаційного провадження №К/9991/16931/11 на два вищезгадані судові рішення (том 1, а.с.71), але станом на час вирішення даної справи (№27/214пн/2011) господарським судом Луганської області результат касаційного перегляду справи до справи не надано.

На думку відповідача, ця обставина є підставою для зупинення провадження по справі та відмови у задоволенні позову.

З посиланням на вищезгадану ухвалу Вищого адміністративного суду України господарський суд Луганської області ухвалою від 09.12.11 року зупинив провадження по справі №27/214пн/2011 (том 1, а.с.119), але постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.01.12 року вона скасована (том 1, а.с.151-154); ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.12 року ФОП ОСОБА_1. відмовлено у поновленні строку на подання касаційної скарги на вищеназвану постанову (том 2, а.с.34-35).

Отже, станом на час розгляду господарським судом Луганської області даної справи (№27/214пн/2011) рішення Старобільської міської ради від 21.05.10 року №42/38 є скасованим.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.06.11 року по справі №9/259н за позовом КПТ "Контакт" до Старобільської міської ради та ФОП ОСОБА_1. -про визнання недійсним рішення та договору оренди землі, - позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним договір оренди землі від 09.07.10 року, укладений між Старобільською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1. (орендар), державна реєстрація від 09.04.10 року №041042600028 (том 1, а.с.49-53).

Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили, - тобто станом на час розгляду даного спору (справа №27/214пн/2011) договір є недійсним.

З наявних у справі доказів вбачається, що під час розгляду обох вищезгаданих спорів районний та господарський суди ретельно дослідили обставини справ, у тому числі і те, що: земельна ділянка площею 0,0054 га, надана в оренду відповідачеві на підставі скасованого судом рішення Старобільської міськради від 21.05.10 року №42/38, частково - на площі в 27 м 2 - співпадає з земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні КПТ "Контакт" (том 1, а.с.35-38;73-75), - при цьому також встановлено, що спірний торгівельний кіоск встановлено на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні саме позивача, а не інших осіб (том 2, а.с.19-22).

Документальні докази, надані до цієї справи (№27/214пн/2011), спростовують доводи відповідача, що спірний торгівельний кіоск встановлено не на земельній ділянці, наданій позивачеві у постійне користування.

Керуючись приписами ч.2 ст. 35 ГПК України та частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає факти, які були предметом дослідження судів по двох названих справах, належним чином доведеними.

Сукупність вищезазначених обставин призвела до виникнення спору між КПТ "Контакт" та ФОП ОСОБА_1. (том 1, а.с.34; та ін.), який сторони не змогли врегулювали самостійно, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з викладеного вище у цьому рішенні та наданих до справи доказів, ФОП ОСОБА_1., починаючи з 09.07.10 року та до цього часу, без належних правових підстав користується земельною ділянкою площею 0,0054 га, частина якої, а саме: 0,0027 га -входить до складу земельної ділянки площею 0,42 га, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №006400 від 06.11.1994 року, державна реєстрація від 06.11.1994 року №29, - надана у постійне користування позивачеві.

Факт порушення відповідачем прав позивача у вищезазначений спосіб документально доведено, але відповідач відмовився усунути припущені ним порушення та поновити охоронювані законом права позивача.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що він є власником чи орендарем спірної земельної ділянки.

В ході розгляду цього спору він пояснив, що спірний кіоск для торгівлі квітами не є об'єктом нерухомого майна та не зареєстрований у такій якості у встановленому законом порядку; документальні докази, які б спростовували ці доводи, у справі відсутні.

Право оренди земельної ділянки врегульовано ЗК України (ст.ст.93,та спеціальним Законом України від 06.10.1998 року №161-ХІУ "Про оренду землі".

Станом на день вирішення цього спору відповідач, фактично користуючись вищезгаданою земельною ділянкою площею 0,0054 га, не дотримався приписів чинного законодавства у цій сфері, тобто не уклав договір її оренди.

В той же час позивач довів суду, що має право постійного користування земельною. ділянкою площею 0,42 га, частиною якої, а саме: 0,0027 га -безпідставно користується відповідач, при цьому відмовляючись добровільно звільнити останню.

Згідно частинам 1-2 ст. 116 ЗК України 2001 року громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Механізм надання землі в оренду визначено статтями 123, 124 та ін. ЗК України.

За приписами частини 5 ст.126 Кодексу право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У даному спірному випадку зазначені приписи закону не виконано, - тобто має місце порушення чинного земельного законодавства та прав позивача як постійного землекористувача.

Згідно частині 2 ст. 152 ЗКУ власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 цієї статті визначено перелік шляхів (способів) захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, до числа яких, між іншим, віднесено: б)відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно приписам частини 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до числа яких віднесено: 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічні способи захисту цивільних прав та інтересів визначено статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

Пунктом а) частини 1 ст. 211 Земельного кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за укладення угод з порушенням земельного законодавства.

Згідно частині 1 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач та третя особа на стороні позивача уклали угоду (договір оренди землі від 09.07.10 року, державна реєстрація від 09.07.10року №041042600028) з порушенням чинного законодавства України, у тому числі земельного.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст.93,123,152,158,211 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0027 га (нуль цілих двадцять сім десятитисячних) га, яка є частиною земельної ділянки площею 0,42 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, наданої Колективному підприємству торгівлі "Контакт", ідентифікаційний код 13408441, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у постійне користування згідно Держаному акту на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №006400, виданому Старобільською міською радою Луганської області 06 листопада 1994 року, державна реєстрація від 06 листопада 1994 року №29, - шляхом знесення розташованого на вказаній земельній ділянці торгівельного кіоску, який належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Колективного підприємства торгівлі "Контакт", ідентифікаційний код 13408441, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 16.07.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -18 липня 2012 року.

Суддя А.П.Середа