Постанова

від 17.07.2012 по справі 5011-7/1493-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 № 5011-7/1493-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Чорногуза М.Г

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВСЕСВІТ»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012р.

у справі № 5011-7/1493-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕНЕРГОЛІЗИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВСЕСВІТ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Розпорядник майна - арбітражний керуючий Пилипенко Валентин Володимирович;

2) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«Хлібороб»;

3) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«Славія»

про розірвання договору фінансового лізингу № 4 від 03.04.2006р. та про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕНЕРГОЛІЗИНГ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВСЕСВІТ» (далі - відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача розпорядник майна - арбітражний керуючий Пилипенко Валентин Володимирович про розірвання договору фінансового лізингу № 4 від 03.04.2006р. та про витребування майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. залучено до участі у справі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібороб» та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-7/1493-2012 позов задоволено повністю. Розірвано Договір фінансового лізингу № 4 від 03.04.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Всесвіт". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Всесвіт" повернути по Акту приймання-передавання Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг сільськогосподарське обладнання, а саме: сіялки універсальні УПС-12 в кількості 3 штуки, катки КЗК-6 в кількості 3 штуки, універсальні дискові агрегати УДА-3,1-20 в кількості 3 штуки, лійки МВД в кількості 3 штуки, культиватори суцільної обробки КПСП-4Р в кількості 2 штуки, СУПН-8 А-02 в кількості 2 штуки, агрегат передпосівний АП-6 в кількості 1 штука. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Всесвіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" 10 905,07 грн. судового збору. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання Договору фінансового лізингу № 4 від 03.04.2006р. та повернення майна нормативно та документально підтверджені, а тому підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-7/1493-2012, відмовивши в позові в частині розірвання договору фінансового лізингу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду в частині задоволених вимог про розірвання договору є необґрунтованим і незаконним. Скаржник посилається на те, що спірний договір неможливо було розірвати у зв'язку з його неукладеністю, так як між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотної умови - строку договору. З огляду на це, скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору фінансового лізингу не відповідають обставинам справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012р. розгляд справи відкладено на 17.07.2012р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

У судове засідання 17.07.2012р. представники сторін не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином. Про поважність причин неявки у судове засідання сторони суд не повідомили. Повторна неявка представників сторін, на думку колегії суддів, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. У зв'язку з цим колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 77 ГПК України.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

03.04.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Всесвіт" (далі - Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №4 (далі - Договір, а.с.9-12).

Згідно з п. 1.1 Договору Лізингодавець, згідно Заявки на фінансовий лізинг № 2/04 від 31.03.2006 р. (Додаток №1 до цього договору) Лізингоодержувача, за РФ№29 від 04.04.2006р., РФ№БМЗ-000406 від 04.04.2006р., РФ№СФ-00104/2 від 03.04.2006р. здійснює придбання сільськогосподарського обладнання у ЧП "ДОН-АГРО", ПП "Арсенал", ТОВ НВП "Білоцерків МАЗ".

На виконання умов Договору сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу № 4 від 03.04.2006р. - заявку на проведення попередньої експертизи лізингового проекту (а.с.13).

Відповідно до п. 1.2 Договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу вказане в п. 1.1 цього Договору майно.

Згідно з пунктом 1.3. Договору вартість майна, що передається в фінансовий лізинг складає 409 669,73(Чотириста дев'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 73 коп.), крім того ПДВ - 81933,95 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять три гривні 95 коп.), разом 491603,68 (чотириста дев'яносто одна тисяча шістсот три гривні 68 коп.).

Відповідно до п. 2.1 Договору Строк лізингу складає 36 (тридцять шість) місяців з моменту передачі Майна в лізинг згідно Розділу 4 цього Договору.

У пункті 2.2 Договору сторони визначили, що протягом усього строку дії цього договору Майно є власністю Лізингодавця. В відповідних реєстраційних та бухгалтерських документах повинні бути застереження, що власником Майна є ТОВ ЛК "Енерголізинг". В разі переходу права власності на майно від Лізингодавця до іншої особи договір фінансового лізингу зберігає чинність.

Згідно з п. 3.1 Договору плата за користування об'єктом лізингу вноситься Лізингоодержувачем у вигляді лізингових платежів.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передача Лізингодавцем та прийняття Лізингоодержувачем Майна в лізинг засвідчується "Актом прийому-передачі" Майна в лізинг.

На виконання п.4.1 Договору між сторонами підписано Акт приймання-передачі /накладна/ (Доповнення № 3 до Договору, а.с.15), згідно з яким Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав наступне майно:

- сіялка універсальна УПС-12 (кількість -3 шт.);

- каток КЗК-6 (кількість -3 шт.);

- універсальний дисковий агрегат УДА-3,1-20 (кількість -3 шт.);

- лійка МВД (кількість -3 шт.);

- культиватор суцільний обробки КПСП-4Р (кількість -2 шт.);

- СУПН-8 А-02 (кількість -2 шт.);

- агрегат передпосівний АП-6 (кількість -1 шт.).

Зазначений Акт підписано сторонами без зауважень.

Згідно з п. 3.3 Договору розрахунок лізингових платежів приводиться в "Графіку лізингових платежів", який підписується Сторонами одночасно з цим Договором, є додатком № 2 до цього Договору та є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторонами підписано Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу, у якому визначено період та суми сплати лізингових платежів (а.с.14).

Згідно з п. 5.3.1 Лізингоодержувач зобов'язався здійснювати сплату лізингових платежів у відповідності до Графіку сплати лізингових платежів, передбаченого пунктом 3.3 цього Договору.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду міста Києва від 18 травня 2011 р. у справі № 44/548-47/117-б було порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Всесвіт". Розпорядником майна банкрута призначено арбітражного керуючого Пилипенка Валентина Володимировича. 15 червня 2011 р. у газеті "Голос України" за № 107 (5107) опубліковано оголошення про порушення вказаної справи про банкрутство (а.с.55).

Відповідно до повідомлення ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт» від 20.07.2011р. за

№ 20/07-7 про наслідки розгляду вимог кредитора - ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг», вбачається, що відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем згідно заявки № 1 на суму 1 280 617,22 грн., заявки № 2 на суму 266 376,32 грн. та заявки № 3 на суму 166 223,45 грн. (а.с.48).

Позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує тим, що після закінчення дії Договору фінансового лізингу, відповідач не повернув майно та продовжує ним користуватися, при цьому за період з лютого 2008 р. по березень 2009 р. (включно) у відповідача перед позивачем існує заборгованість за користування майном в розмірі 119 915,74 грн. У зв'язку з цим позивачем пред'явлено вимоги про розірвання Договору та повернення майна, яке згідно з Договором надавалося відповідачу.

З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини за Договором, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Частинами 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 525 ЦК України та ч.7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо сплати лізингових платежів, відповідно до погодженого та підписаного сторонами Графіку (п. 5.3.1 Договору, а.с. 14).

Наявність заборгованості не заперечується відповідачем, належних доказів, які б спростовували доводи позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про розірвання Договору позивачем доведено, а тому вони підлягають задоволенню повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, пунктом 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Колегія суддів враховує, що за умовами п. 6.4 Договору, Договір вважається виконаним після повного виконання кожною стороною його умов, а Лізингоодержувач набуває права власності лише за умови повної виплати лізингових платежів. У даному ж випадку, відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань зі сплати лізингових платежів не виконав повністю, а тому підстави для набуття ним права власності на предмет лізингу, яке позивач просить повернути, відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача в цій частині та наявності підстав для повернення майна, переданого відповідачу за Договором.

Стосовно посилань скаржника на неукладеність спірного Договору у зв'язку з недосягненням, на думку скаржника, згоди між сторонами щодо істотної умови договору - строку договору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є, зокрема, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу).

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

За приписами ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частинами першою та другою ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

При цьому, згідно з п. 2.1. Договору строк лізингу складає 36 (тридцять шість) місяців з моменту передачі Майна в лізинг.

Таким чином твердження скаржника про неукладеність спірного Договору не відповідає встановленим обставинам, а тому відхиляється судом.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі №5011-7/1493-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВСЕСВІТ» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі №5011-7/1493-2012 без змін.

2. Матеріали справи № 5011-7/1493-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

17.07.2012р.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Чорногуз М.Г

Агрикова О.В.

20.07.12 (відправлено)