Постанова

від 12.07.2012 по справі 34/9

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2012 № 34/9

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Шипка В.В.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Лигін В.В. - дов. № 204 від 16.05.2011р.

від відповідача: Поштар П.С. - дов. №1 від 19.01.2012р.

третя особа: не з'явився

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 20.02.2012р.

у справі № 34/9 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова

компанія "Індіго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДЛ"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про стягнення 12 165, 12 грн.

В судовому засіданні 12.07.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 20.02.2012р. в позові Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2012р. у справі № 34/9 та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення винесено без повного з"ясування всіх обставин справи, та не в повній мірі відповідає нормам матеріального та процесуального права (ст.4-3 ГПК України), оскільки, на думку апелянта, судом не надано оцінку тому факту, що ОСОБА_4 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці, а тому у відповідності до ст.1172 ЦК України відповідач повинен відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, посилаючись на не доведеність завдання шкоди водієм ОСОБА_4 в результаті ДТП в робочий час та під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків.

З письмових пояснень представника третьої особи, наданих суду апеляційної інстанції (а.с.171-173) вбачається, що за твердженням водія ОСОБА_4, останній 27.11.2007р. об 11 год. 30 хв. керував наданим йому автомобілем "Опель", д.н. НОМЕР_1 в робочий час та за завданням ТОВ "ЛДЛ" в межах своїх трудових обов"язків як водія компанії "ЛДЛ".

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/1 від 11.07.2012р. змінено склад колегії суддів. У зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпусці, доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі №34/9 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Шипко В.В., Остапенко О.М.

В судових засіданнях апеляційної інстанції розгляд справи відкладався у відповідності до ст.77 ГПК України, у зв"язку з необхідністю витребування документів, необхідних для розгляду справи, останній раз на 12.07.2012р.

За клопотанням представника позивача строк розгляду апеляційної скарги продовжувався.

В судове засідання 12.07.2012р. третя особа та її представники не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.07.2012р. представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.07.2012р. представник відповідача проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

31.01.2007р. між позивачем та ТОВ "НІКО ІНВЕСТ" було укладено Договір №206-00113-07 добровільного страхування транспортних засобів (а.с.8-9) (далі - Договір страхування), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, зокрема "Мitsubishi Galant»", д.н. НОМЕР_2 (додаток №1 до Договору, а.с.10).

28.11.2007р. у м. Києві по вул. Лагерній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля В«Мitsubishi GalantВ« , д.н. НОМЕР_2, що належить ТОВ «Ніко-Інвест» під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля В« OpelВ« , д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 29.02.2008р. у справі №3-123/2008р. встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні даної ДТП, але провадження у справі закрито у зв"язку з закінченням терміну притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до Звіту № 84 про оцінку майна від 13.02.2008р. (а.с. 28-41), складеного ТОВ "Сальватор", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля В«Мitsubishi Galant»В« , д.н. НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 12 034, 17 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором №206-00113-07 добровільного страхування транспортних засобів від 31.01.2007р., на підставі розрахунку страхового відшкодування від 22.10.2008р.(а.с. 45), страхового акту № 4147/206/201 від 07.11.2008р. (а.с. 44), виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 12165, 12 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 70 від 06.01.2009р. (а.с. 47).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 12165,12 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

22.12.2010р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №1205/3/2010-01/ИР про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

17.01.2011р. відповідачем надана позивачу відповідь №01/1, з якої вбачається, що "водій ОСОБА_4 керував автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_2 при скоєні ДТП на вул. Лагерній в м. Києві 28.11.2007р. не в робочий час та без робочого завдання ТОВ "ЛДЛ", що підтверджується довідкою диспетчерської служби ОАО "Союздрук"(м. Київ) за даний період".

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль "Опель", д.н. НОМЕР_1, водієм яким спричинено ДТП та заподіяно шкоду власнику автомобіля В«Мitsubishi Galant»В« , д.н. НОМЕР_2, належить фізичній особі ОСОБА_6 (а.с.203).

Вина особи, що перебувала за кермом автомобіля "Опель", д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_4 доведена в судовому порядку постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 29.02.2008р. у справі №3-123/2008р.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що під час скоєння ДТП, ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ЛДЛ" і виконував свої трудові обов"язки.

Тобто, для того, щоб відповідач міг нести відповідальність у відповідності до вимог ст.ст.1188, 1172 ЦК України, позивач повинен був довести суду законність управління транспортним засобом ОСОБА_4 на момент ДТП та виконання зазначеною особою своїх трудових обов'язків.

Документами, що підтверджують законність керування автомобілем у даному випадку є:

1) нотаріально завірена довіреність на управління автомобілем або шляховий лист виданий водію в день ДТП;

2) наказ про призначення ОСОБА_4 на посаду водія ТОВ "ЛДЛ";

3) наявність посвідчення водія, що дає право ОСОБА_4 управляти автомобілем відповідної категорії.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 29.02.2008р. у справі №3-123/2008р. встановлено, що ОСОБА_4 на момент ДТП працював водієм ТОВ "ЛДЛ".

З копії трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що останній працював водієм ТОВ "ЛДЛ" з 01.11.2004р. по 01.10.2008р.(а.с.51).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У даному випадку для покладення на юридичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв"язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов.

До таких спеціальних умов відноситься перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною особою і завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов"язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов"язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Однак, судова колегія констатує, що у зазначеній вище постанові суду лише вказується місце роботи ОСОБА_4 на момент її винесення, а не підтверджується факт виконання останнім своїх трудових обов"язків у ТОВ "ЛДЛ" в момент вчинення ДТП.

Як вбачається з наказу ТОВ "ЛДЛ" №14-03/2007 від 01.03.2007р. щодо режиму роботи водіїв (правила внутрішнього трудового розпорядку)(а.с.138), встановлено режим роботи водіїв, що обслуговують ВАТ "Агенство Союздрук", початок роботи осінньо-зимовий з 15 жовтня з 13-00.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_4 на момент вчинення спірного ДТП, а саме 28.11.2007 об 11 год. 30 хв. виконував свої трудові (службові) обов"язки (подорожні листи, накази, тощо), доказів іншого матеріали справи не містять.

При цьому, наказ про закріплення за ОСОБА_4 автомобіля "Опель", д.н. НОМЕР_1, в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції констатує, що позивачем не доведено законність керування ОСОБА_4 транспортним засобом "Опель", д.н. НОМЕР_1 на момент ДТП.

Посилання третьої особи та її представника на те, що останній перебував з відповідачем у трудових відносинах на момент спірної ДТП, що підтверджується записами у трудовій книжці, отримував заробітну плату, судом не приймаються до уваги, оскільки сам факт перебування в трудових відносинах ОСОБА_4 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛДЛ" не дає підстав стверджувати те, що ОСОБА_4 28.11.2007 об 11:30 в момент скоєння ДТП виконував свої трудові (службові) обов"язки.

Відтак, із наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено факт виконання трудових (службових) обов"язків ОСОБА_4 в момент вчинення спірного ДТП, а саме 28.11.2007 об 11:30 год., а відтак у відповідача відсутній обов"язок відшкодовувати шкоду, завдану ОСОБА_4 не під час виконання ним своїх трудових обов'язків у ТОВ "ЛДЛ".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що автомобіль"Опель", д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 на момент ДТП, належить не відповідачу у справі - ТОВ "ЛДЛ", а безпосередньо фізичній особі ОСОБА_6 (а.с.203), а матеріали справи не містять доказів законності експлуатації даного автомобіля відповідачем.

Посилання апелянта на описки, які містить рішення, не впливає на законність прийнятого судового рішення, що оскаржується.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2012р. у справі № 34/9 прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2012р.. у справі № 34/9 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 34/9 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 16.07.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Шипко В.В.

Остапенко О.М.