Постанова

від 17.09.2012 по справі 34/9

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2012 р. Справа № 34/9

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддівКролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:Поштар П.С. -за дов. від 19.01.2012р. № 1 від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. у справі№ 34/9 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛДЛ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Рибченко Віктор Анатолійович простягнення 12 165,12 грн.,

У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.2012р. № 03.07-05/690 для розгляду справи № 34/9 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі -позивач, ТДВ "СК "Індіго") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДЛ" (далі -відповідач, ТОВ "ЛДЛ") про стягнення 12 165,12 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шипко В.В., Остапенко О.М.), в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 993, 1166, 1172, 1187, 1188 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", з огляду на те, що позивачем не доведено факт виконання Рибченком В.А., який є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 28.11.2007р., трудових (службових) обов'язків як працівника ТОВ "ЛДЛ" в момент вчинення вказаного ДТП, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування шкоди за рахунок відповідача.

Не погодившись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 29, 32 Кодексу законів про працю України, статті 1172 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт перебування Рибченко В.А. під час скоєння ДТП у трудових відносинах з відповідачем.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.01.2007р. між ТДВ "СК "Індіго" (страховик) та ТОВ "Ніко Інвест" (страхувальник) укладено договір № 206-00113-07 добровільного страхування транспортних засобів, відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземних транспортних засобів, зокрема автомобіля "Мitsubishi Galant", державний реєстраційний номер АА1161АІ.

28.11.2007р. об 11 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Лагерній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Мitsubishi Galant" (державний реєстраційний номер АА1161АІ), що належить ТОВ "Ніко Інвест", під керуванням водія Яцишина Г.М., та автомобіля "Opel" (державний реєстраційний номер 45814КВ, під керуванням водія Рибченка В.А.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.02.2008р. у справі № 3-123/2008р. Рибченка В.А. визнано винним у вчиненні даної ДТП, але провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням терміну притягнення останнього до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту від 13.02.2008р. № 84 про оцінку майна, складеного ТОВ "Сальватор", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Мitsubishi Galant", державний реєстраційний номер АА1161АІ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 12 034,17 грн.

Позивач, виконуючи зобов'язання за договором страхування від 31.01.2007р. № 206-00113-07, на підставі розрахунку страхового відшкодування від 22.10.2008р., страхового акту від 07.11.2008р. № 4147/206/201, згідно платіжного доручення від 06.01.2009р. № 70 виплатив страхувальнику (ТОВ "Ніко Інвест") страхове відшкодування у розмірі 12 165,12 грн.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, за приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, окрім складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина) необхідно встановити як факт володіння відповідачем на відповідній правовій підставі транспортним засобом, з використанням якого було заподіяно шкоду, так і факт перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з відповідачем та виконання ним під час скоєння ДТП своїх трудових (службових) обов'язків як працівника відповідача.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що власником автомобіля "Опель", державний реєстраційний номер 45814КВ, яким керував Рибченко В.А. на момент вчинення ДТП, є фізична особа Димитриади О.В., а не відповідач у справі - ТОВ "ЛДЛ", а матеріали справи не містять доказів володіння на відповідній правовій підставі та експлуатації даного автомобіля відповідачем, та закріплення його за Рибченком В.А., як працівником ТОВ "ЛДЛ".

Крім того, судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів з'ясовано, що позивачем не доведено факт виконання Рибченком В.А. своїх трудових (службових) обов'язків як працівника відповідача в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 28.11.2007р. об 11 год. 30 хв.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з приводу того, що у відповідача не виник обов'язок відшкодовувати шкоду, завдану Рибченком В.А. під час дорожньо-транспортної пригоди застрахованому у позивача автомобілю, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. у справі № 34/9 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк