Постанова

від 02.07.2012 по справі 2а-6243/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2012 року № 2а-6243/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочнік»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004572203 від 28.12.2011 р., № 0004582203 від 28.12.2011 р., № 0000812205 від 21.03.2012 р.

Суддя Добрянська Я.І.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочнік»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004572203 від 28.12.2011 р., № 0004582203 від 28.12.2011 р., № 0000812205 від 21.03.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-6243/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В позовній заяві позивач просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004572203 від 28.12.2011 року, № 0004582203 від 28.12.2011 року, № 0000812205 від 21.03.201 2року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочнік»понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, щодо завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податку на додану вартість в жовтні 2011 року на загальну суму 317 462 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 декларації з податку на додану вартість) в жовтні 2011 року на загальну суму 369 956 грн., оскільки, при здійснені правовідносин позивача із контрагентом ПП «Продторгсистема»сторонами були виконані всі вимоги щодо дійсності правочину, передбачені чинним законодавством, та товарність операцій підтверджується наявними матеріалами справи.

В судове засідання, призначене на 11.06.2012 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що представник позивача за довіреністю особисто розписався в розписці про відкладення розгляду справи від 24.05.2012 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.2012 р. проти позову заперечив та просив суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування наданих заперечень представник відповідача зазначив, що при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочнік»вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Продторгсистема» за січень, лютий, березень 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ «Молочнік»було завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податку на додану вартість в жовтні 2011 року на загальну суму 317 462 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 декларації з податку на додану вартість) в жовтні 2011 року на загальну суму 369 956 грн.

На думку відповідача, правочини між позивачем та контрагентом ПП «Продторгсистема», що мали місце в перевіряємому періоді, - були укладені без наміру настання правових наслідків, а отже такі правочини суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, а саме не прибуття позивача в судове засідання, що був повідомлений належним чином, суд в судовому засіданні 11.06.2012 р. ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти чого також не заперечив представник відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, на підставі наказу від 07.12.2011 року № 416, п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочнік»(код ЄДРПОУ 37202012) вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Продторгсистема» (код ЄДРПОУ 37377949) за січень, лютий, березень 2011 року.

Повідомлення та копія наказу про проведення перевірки були надіслані позивачу 07.12.2011 року рекомендованим листом кур'єрською доставкою на юридичну адресу товариства: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, к. 1402.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 09.12.2011 р. № 326/22-03/37202012, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, щодо завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податку на додану вартість в жовтні 2011 року на загальну суму 317 462 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 декларації з податку на додану вартість) в жовтні 2011 року на загальну суму 369 956 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004572203 від 28.12.2011 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 317 462 грн.;

- № 0004582203 від 28.12.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 369 956 грн., та застосовано штрафні санкції -1 грн.;

- № 0000812205 від 21.03.2012 р., яким позивачу визначено штрафні санкції за платежем «Податок на додану вартість»в розмірі 92 488 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004572203 від 28.12.2011 р., № 0004582203 від 28.12.2011 р., № 0000812205 від 21.03.2012 р., позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з ПП «Продторгсистема».

Так, між ПП «Продторгсистема»(Продавець) та ТОВ «Молочнік»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару (молочна сировина та продукція, інші продовольчі товари) № 7-10/01/11 від 03.01.2011 р. на загальну суму 4 609 365,00 грн.

Даний договір був підписаний в м. Житомир від імені ПП «Продторгсистема»директором Вернидубом М.І. та від імені ТОВ «Молочнік»директором Стрільцем П.Д.

На виконання умов вищенаведеного договору ПП «Продторгсистема», виписало на адресу позивача видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні:

Видаткова накладнаПодаткова накладнаТоварно-транспортна накладна НомерноменклатураКількістьВартістьНомерсума ПДВ. грн.НомерКількістьТЗ Дата кг.ціна. грн.ПДВ. грн.загальна 03.01.2011ПС-00001масло селянське 6000 210000 42000 252000 1 42000 030111-2 6000АМ08-97АК 12.01.2011ПС-00002масло моноліт 10000 120000 24000 144000 3 24000 120111 10000АМ08-97АК 24.01.2011ПС-00003масло моноліт 13000 159791,67 31958,33 191750 5 31958,33 240111 13000АМ08-97АК 01.02.2011ПС-00005масло селянське 10000 333750 66750 400500 7 66750 010211 19500АМ08-97АК 01.02.2011ПС-00004масло селянське 9500 317062.5 63412,5 380475 6 63412,5 02.02.2011ПС-00006масло селянське 16800 560700 112140 672840 8 112140 02.02.11-2 20800АМ22-39АР 02.02.2011ПС-00007масло моноліт 14000 176166.67 35233,33 211400 9 35233,33без номера 24000АМ01-26АК 14.02.2011ПС-00008масло моноліт 20000 251666,67 50333,33 302000 10 50333,33 14.02.2011 20000АМ08-97АК 21.02.2011ПС-00009масло моноліт 20000 251666.67| 50333,33 302000 12 50333,33 21.02.2011 20000АМ08-97АК 09.03.2011ПС-00009масло моноліт 15000 188750 37750 226500 1 37750 090311-2 15000АМ22-39АР 14.03.2011ПС-00012масло моноліт 10000 128333,33 25666,67 154000 3 25666,67 140311-2 10000АМ22-39АР 16.03.2011ПС-00013масло моноліт 12600 161700 32340 194040 4 32340 160311 12600АМ08-97АК 17.03.2011ПС-00014масло моноліт 10000 128333.331 25666,67 154000 5 25666,67 170311-2 10000АМ22-39АР 22.03.2011ПС-00015масло моноліт 15000 192500 38500 231000 6 38500 220311 15000АМ08-97АК 23.03.2011ПС-00016масло моноліт 20000 256666,67 51333,33 308000 7 51333.33 220311-2 20000АМ22-39АР 30.03.2011ПС-00017масло моноліт 20000 256666,67 51333,33 308000 300311 20000АМ08-97АК 31.03.2011ПС-00018масло селянське 4780 147383,33 29860 176860 310311-2 4780АМ36-40АЕ Всього 226680, кг. 768611, грн. 4 609 365, грн. 687417,5, грн. При аналізі податкової звітності з ПДВ (декларації з додатками № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(розділ «податковий кредит»), наданої ТОВ «Молочнік»до ДПІ у Печерському районі м. Києва на виконання вимог наказу № 266, контролюючим органом було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Молочнік»у зазначені періоди сформовано на загальну суму 20 721 464 грн.:

- за січень 2011 року в сумі 5 786 656 грн.;

- за лютий 2011 року в сумі 7 326 726 грн.;

- за березень 2011 року у сумі 7 608 082 грн.

В Акті перевірки відповідач зазначає про завищення позивачем в періоді січень-березень 2011 року ПДВ податкового кредиту в сумі 687 418 грн., сформованого на підставі податкових накладних, складених ПП «Продторгсистема»(код ЄДРПОУ 37377949).

Такий висновок відповідач обґрунтовує тим, що оскільки правочини між позивачем та контрагентом ПП «Продторгсистема», що мали місце в перевіряємому періоді, - були укладені без наміру настання правових наслідків (безтоварні операції), то такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, та порушують публічний, а відповідно за такими правочинами не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Так, в якості обґрунтування зазначеного висновку про укладення сторонами договору без наміру настання правових наслідків (безтоварного договору), відповідач посилається на непідтвердження контрагентом позивача ПП «Продторгсистема»відомостей про юридичну особу в Єдиному Державному Реєстрі, та відсутність у контрагента позивача ПП «Продторгсистема»необхідних умов для ведення такого виду господарської діяльності.

Однак, проаналізувавши норми податкового, цивільного та іншого законодавства, а також вивчивши наявні матеріали справи, суд не може погодитися з таким висновком контролюючого органу, заважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ПП «Продторгсистема»:

- контрагент позивача знаходився в ЄДРПОУ та мав свідоцтво платника ПДВ;

- укладеним правочином дотримані вимоги Цивільного та Господарського кодексу України, сторони правочину не мають претензій щодо виконання договорів;

- договір не віднесено законом до нікчемних, відсутні судові рішення про визнання його недійсним;

- податковий кредит сформований позивачем на підставі отриманих та належним чином оформлених податкових накладних відповідно ст.ст. 198.6, 201.10 Податкового кодексу України.

- фактичне виконання договору підтверджено видатковими накладними (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Кошти за придбану сировину перераховувалися по безготівковому розрахунку.

- фактичне транспортування продукції підтверджено товарно-транспортними накладними, договором з перевізником та актами виконаних робіт.

Доказами зазначених вище обставин є зокрема наступні документи, що також містяться в матеріалах справи:

- копія договору поставки;

- реєстр отриманих видаткових накладних;

- реєстр отриманих податкових накладних;

- копії податкових накладних;

- копії товарно-транспортних накладних;

- копії договору перевезення автомобільним транспортом з додатками .

Крім того, що також підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання вимог чинного законодавства, придбаний товар (масло) в повному обсязі був облікований на підприємстві як сировина, переданий у виробництво, та з нього було виготовлено продукцію.

Таким чином, позивач фактично поніс витрати щодо виробництва масла фасованого.

Бухгалтерський облік позивача підтверджує, що вказаний товар (масло) реально пройшов всі етапи виробництва, рух товару (масла) відображений на залишках в бухгалтерському та податковому обліку.

Доказами зазначених обставин, що надані позивачем до матеріалів справи є зокрема:

- звіт руху товарів по складу;

- звіт руху товарів по цеху фасування масла;

- звіт по цеху фасування за 25 січня 2011 року (в якості прикладу);

- накладна на внутрішнє переміщення виробленої продукції на склад за 25 січня 2011 року (в якості прикладу).

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач не тільки збільшив свої витрати на вартість придбаної сировини, а зазначена поставлена сировина реально брала участь у виробництві готової продукції, що підтверджується даними бухгалтерського обліку та не було допустимими доказами спростовано податковим органом.

Також, як було зазначено позивачем та не було заперечно відповідачем, в подальшому зазначена вироблена продукція була реалізована, а доходи від реалізації такої продукції обліковані та задекларовані позивачем.

Таким чином, в даному випадку, відповідачем жодними допустимими доказами не доведено суду безтоварності зазначених операцій, а відповідно і факту укладення позивачем та контрагентом ПП «Продторгсистема»договорів без наміру настання правових наслідків.

Крім того, посилаючись в Акті перевірки на порушення перевізником правил перевезення вантажів автомобільним транспортом під час перевезення зазначеного товару, який придбавався позивачем в контрагента ПП «Продторгсистема», відповідач фактично підтверджує товарність зазначеної операції, а відповідно посилання податкового органу на укладення таких договорів між позивачем та ПП «Продторгсистема»без наміру настання правових наслідків є необґрунтованим та суперечить іншим викладеним фактам та висновкам самого ж контролюючого органу.

Із зазначеного приводу суд вважає за необхідне також зауважити, що перевірка дотримання позивачем та його постачальником Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, не віднесена до компетенції податкового органу, а відповідно застосування будь-яких штрафних та інших санкції за порушення зазначених також не відноситься до компетенції податкового орану.

Відповідно до статей 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, посилання відповідача, в якості обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, на порушення перевізником правил перевезення вантажів автомобільним транспортом під час перевезення зазначеного товару, - суд прийняти до уваги не може, оскільки контроль за дотриманням зазначених правил перевезення здійснюється іншими компетентними органами, проте не податковими органами, та відповідно такі порушення (в разі їх встановлення) не можуть становити основу порушення вимог податкового законодавства.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ПП «Продторгсистема»правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ПП «Продторгсистема»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Так, в даному випадку спірні правовідносини мали місце в періоді січень-березень 2011 р., тобто на них повною мірою поширювалися норми частини третьої ст. 228 Цивільного кодексу України.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Печерському районі м. Києва надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між ТОВ «Молочнік»та ПП «Продторгсистема»правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податковий кредит в сумі 687 418 грн. в періоді січень-березень 2011 р. був в сформований позивачем за наслідками правовідносин із контрагентом ПП «Продторгсистема»на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, що у встановленому порядку був зареєстрований платником ПДВ.

Крім того, позивачем була доведена товарність зазначених операцій за наслідками правовідносин із ПП «Продторгсистема», докази чого містяться в матеріалах справи, та вказаного не було допустимими доказами заперечено відповідачем.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із ТОВ ПП «Продторгсистема», в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що були виписані зазначеним контрагентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004572203 від 28.12.2011 р., № 0004582203 від 28.12.2011 р., № 0000812205 від 21.03.2012 р. - є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0004572203 від 28.12.2011 р., № 0004582203 від 28.12.2011 р., № 0000812205 від 21.03.2012 р.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0004572203 від 28.12.2011 р., № 0004582203 від 28.12.2011 р., № 0000812205 від 21.03.2012 р..

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004572203 від 28.12.2011 р., № 0004582203 від 28.12.2011 р., № 0000812205 від 21.03.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочнік»витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.07.2012 р.