Постанова

від 02.07.2012 по справі 5011-67/3618-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2012 № 5011-67/3618-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Авдеєва П.В.

за участю пердставників сторін Сонмез К.А. - представник за дов. б/н від 04.05.2012р.;

Григор'єв О.П. - представник за дов. б/н від 10.01.2012р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 11.05.2012р. (дата підписання повного тексту рішення 14.05.2012р.)

справа №5011-67/3618-2012 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ - Транс"

про стягнення 51361,60 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ - Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт"

про стягнення 5558,19 грн.

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпласт" (далі - первісний позивач) в березні 2012 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ - Транс" (далі первісний відповідач) про зобов'язання первісного відповідача виконати умови договору транспортного експедирування №21/02-11 від 21.02.2011р. а саме, здійснити доставку вантажу на ТГО Клієнта за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Войцеховича, 53. Стягнути з первісного відповідача на користь первісного позивача неустойку у розмірі 51361,60 грн., 1027,23 грн. судового збору.

12.04.2012р. до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом борг за фактично понесені витрати у сумі 5558,19 грн., 1609,50 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2012р. зустрічну позовну заяву ТОВ "ЕФІ-Транс" було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2012р. у справі №5011-67/3618-2012 в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпласт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2012р. у справі №5011-67/3618-2012 в частині відмови від задоволення первісного позову і прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р. у справі №5011-67/3618-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2012р. підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" було укладено договір транспортного експедирування №21/02-11 (далі - договір) , відповідно до п.1.1. якого експедитор зобов'язаний за плат та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткові послуги для доставки ватажу у тому числі надати митно-брокерські послуги, а клієнт в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги.

Згідно п.2.4.2 договору клієнт зобов'язаний надати експедитору для виконання ним обов'язків, передбачених договором, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка має містити наступні відомості: маршрут перевезення, опис вантажу, вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розмір та вага одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреса, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного та електронного зв'язку, при цьому вона має силу оригіналу.

Як зазначає первісний позивач, клієнт шляхом надсилання електронного листа направив на електронну адресу експедитора заявку від 06.07.2011р. на надання транспортно-експедиторських послуг, в якій було зазначено: маршрут FOB Тутикорин (Індія) - Дніпропетровськ, Україна (м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53 - адреса ТГО клієнта).

23.07.2011р. вантаж був відвантажений на борт корабля, 24.07.2011р. корабель відплив з Тутикорина (Індія), згідно інформації, яка міститься в коносаменті TUTD/SE/H11042.

15.08.2011р. судно з вантажем зайшло в Одеський морський торгівельний порт, 16.08.2011р. вантаж був вивантажений з судна.

Згідно п.2.2.8 договору експедитор зобов'язаний за умови надання клієнтом всіх необхідних для експедирування документів, на протязі двох робочих днів здійснити внутрішньо портове експедирування та митне оформлення вантажу в порту призначення, та вивезти вантаж на ТГО клієнта (п.4.2.6 договору).

Відповідно до п. 2.2.8 договору у випадку затримки закінчення внутрішньо портового експедирування і митного оформлення вантажу в порту призначення, експедитор зобов'язаний повторно узгодити з клієнтом дату доставки вантажу на ТГО клієнта.

Проте у вказаний в договорі строк вантаж не був вивезений з Одеського морського торгового порту.

Згідно п. 4.2.6 договору експедитор зобов'язаний виконати оформлення вантажу та вивезти контейнер на ТГО клієнта протягом двох робочих днів та зобов'язується виставляти на рахунок клієнта додаткові витрати, пов'язані з затримкою контейнера в портах з причин, які не залежать від клієнта.

Експедитор виставив рахунки від 06.12.2011 р. на оплату: експедиційних послуг за межами України у розмірі -10 557,50 грн.; експедиційних послуг по Україні у розмірі -10 558,19 грн., демередж у розмірі -443,42 грн.; демередж у розмірі - 2 971, 78 грн.; послуги зберігання у розмірі -2 908,80 грн.

Клієнт здійснив оплату експедиційних послуг (Тутикорин (Індія) - Одеса (Україна) на підставі платіжного доручення № 5130 від 12.12.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст.11 Закону експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Відповідно до ст.12 Закону клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором

своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу

Клієнт зобов'язаний надати експедитору для виконання ним обов'язків, передбачених договором, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка має містити наступні відомості: маршрут перевезення, опис вантажу, вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розмір та вага одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреса, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного та електронного зв'язку, при цьому вона має силу оригіналу (п.2.4.2 договору).

Тобто, сторони погодили, що конкретні умови кожного окремого перевезення, погоджуються сторонами у відповідних заявках на надання транспортно-експедиторських послуг, оформлених позивачем і переданих відповідачу.

Так, позивач за первісним позовом, посилається на існування заявки від 06.07.2011р. на надання транспортно-експедиторських послуг, в якій було зазначено: маршрут FOB Тутикорин (Індія) -Днепропетровськ, Україна (м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53 - адреса ТГО клієнта).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції в матеріалах справи заявка від 06.07.2011р. на надання транспортно-експедиторських послуг, на підставі якої позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відсутня.

При цьому, до матеріалів позовної заяви позивачем за первісним позовом було додано копію заявки на перевезення вантажу від 02.02.2012р., хоча зі змісту позовною заяви вбачається, що перевезення вантажу за маршрутом Тутикорин (Індія) -Одеса, Україна мало місце у липні-серпні 2011 року.

Крім того, існування заявки від 06.07.2011р. спростовується матеріалами зустрічної позовної заяви, до якої позивачем за зустрічним позовом було додано дві заявки на надання транспортно-експедиторських послуг, а саме: заявка від 23.05.2011р. по маршруту FOB Тутикорин (Індія) -Одеса, Україна, ставка 1 695,00 дол. США, та заявка від 15.08.2011р. по маршруту: Одеса - Днепропетровськ, ставка 1 725,00 дол. США.

Відповідач у зустрічній позовній заяві та в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду також заперечував проти існування заявки від 06.07.2011р., на яку посилається первісний позивач.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявка від 02.02.2012р. не може бути прийнята судом першої інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України до уваги як доказ замовлення первісним позивачем у відповідача послуг з перевезення вантажу, а тому відповідно до умов п. 2.4.2 договору між сторонами у справі не було досягнуто згоди щодо здійснення зазначеного у заявці перевезення.

Також, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в клопотанні про залучення до матеріалів справи оригіналу спірної заявки від 06.07.2011р., оскільки як вбачається з матеріалів справи (протокол судового засідання, постанова, тощо) первісним позивачем не заявлялось таке клопотання.

Крім того, скаржником до апеляційної скарги було додано копію заявки від 06.07.2011р., проте Київський апеляційний господарський суд не приймає даний доказ, як належний, з огляду на наступне.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, скаржником в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів неможливості надання даної заявки суду першої інстанції.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що даний доказ не може розцінюватися як належний, оскільки скаржник може внести в нього будь які зміни (електронна база).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено у встановленому законом порядку свої позовні вимоги, у зв'язку з чим підстав для їх задоволення немає.

Щодо зустрічного позову, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем за первісним позовом, згідно спірного договору від клієнта по перевезенню контейнера СLHU2796774 було дві заявки на надання транспортно-експедиторських послуг:

1) від 23.05.2011р. по маршруту: FOP Tuticorin - Одеса (наявна в матеріалах справи);

2) від 15.08.2011р. по маршруту: Одеса - Дніпропетровськ (наявна в матеріалах справи);

Експедитор свої обов'язки по заявці на надання транспортно-експедиторський послуг від 23.05.2011р. виконав в повному обсязі, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 12.08.2011р. та платіжним доручення №203286 та №203287 від 31.08.2011р. Експедитором за ці послуги був виставлений рахунок №2264 від 22.08.2011р., який клієнт повинен був оплатити до 06.09.2011р.

Згідно п. 3.2 договору послуги експедитора оплачуються клієнтом на протязі двадцяти одного календарного дня з моменту вивантаження контейнера з борту судна в порту призначення.

15.08.2011р. клієнту був направлений лист (наявний в матеріалах справи) про неможливість її виконання в зв'язку з діяльністю державних органів та тим фактом, що Одеський порт стояв через перевірки СБУ, що підтверджується публікаціями та коментарями в пресі (а.с. 50-57).

Крім того, в даному листі у клієнта запитувалось, які саме дії надалі має вчиняти експедитор (надати інструкції).

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарсим судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до п. 12.1.4 договору експедитор має право відкласти виконання своїх зобов'язань по договору, до надання документів та інформації в повному обсязі. При цьому всі витрати, пов'язані з зберіганням вантажу, простоєм контейнеру та/чи транспортного засобу, а також подібні витрати відносяться на рахунок клієнту.

Так, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується платіжними дорученнями №203286 та №203287 від 31.08.2011р., №204523 від 27.01.2012р. експедитором були понесені витрати в сумі 16115,69 грн.

Експедитором клієнту були виставлені рахунки - №2264 від 22.08.2011р., №2364 від 21.09.2011р., №2920 від15.01.2011р, №2990 від 15.11.2011р.), які останнім були сплачені частково, а саме в сумі 10557,50 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва в частині відмови в задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким зустрічний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2012р. у справі №5011-67/3618-2012 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову (пункт 2 резолютивної частини) скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" (юр. адреса: 49046, м. Дніпропетровськ, вул. Широка, 225, фіз. адреса: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53 код ЄДРПОУ 32350220) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ - Транс" (юр. адреса: 03049, м. Київ, вул. Богдановська, 1-1, фіз. адреса: 03049, м. Київ, а/с №97 код ЄДРПОУ 32820284), 5558,19 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривен 19 коп.) основного боргу, 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривен 50 коп.) судового збору.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 5011-67/3618-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Авдеєв П.В.