Постанова

від 06.09.2012 по справі 5011-67/3618-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. Справа № 5011-67/3618-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" на постановувід 02.07.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-67/3618-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" простягнення 51 361,60 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" простягнення 5 558,19 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: Бакум Г.О. (довіреність від 04.09.2012р.) від відповідача:Григор'єв О.П. (довіреність від 10.01.2011р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року у справі №5011-67/3618-2012 (суддя Куркотова Є.Б.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року (головуючий суддя Сулім В.В., судді: Авдеєв П.В., Репіна Л.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року у справі №5011-67/3618-2012 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову (пункт 2 резолютивної частини) скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" 5558,19 грн. основного боргу, 1609,50 грн. судового збору; в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі та поясненнях до неї Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпласт" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги за первісним позовом та відмовити у зустрічному позові, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.526 ЦК України, ст.ст. 34, 36 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпласт" (первісний позивач) в березні 2012 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" (первісний відповідач) про зобов'язання первісного відповідача виконати умови договору транспортного експедирування №21/02-11 від 21.02.2011 року а саме, здійснити доставку вантажу на ТГО Клієнта за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53; стягнути з первісного відповідача на користь первісного позивача неустойку у розмірі 51361,60 грн. Позов обґрунтовано посиланням на невиконання первісним відповідачем зобов'язань, покладених на нього договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" боргу за фактично понесені витрати у сумі 5558,19 грн. по договору транспортного експедирування №21/02-11 від 21.02.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову суди виходили із недоведеності первісним позивачем своїх позовних вимог, оскільки останній посилається у позові на заявку на перевезення від 06.07.2011 року, а надав до позову копію заявки від 02.02.2012 року. Відмову у зустрічному позові місцевий господарський суд обґрунтував тим, що зустрічний позов не зв'язаний з первісним підставами виникнення та поданими доказами. Задовольняючи зустрічний позов, апеляційний господарський суд виходив із доведеності позовних вимог наявними у справі доказами.

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

21.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" було укладено договір транспортного експедирування №21/02-11 (договір) , відповідно до п.1.1. якого експедитор зобов'язаний за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткові послуги для доставки ватажу у тому числі надати митно-брокерські послуги, а клієнт в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги.

Згідно п.2.4.2 договору клієнт зобов'язаний надати експедитору для виконання ним обов'язків, передбачених договором, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка має містити наступні відомості: маршрут перевезення, опис вантажу, вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розмір та вага одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреса, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного та електронного зв'язку, при цьому вона має силу оригіналу.

Як зазначає первісний позивач, клієнт шляхом надсилання електронного листа направив на електронну адресу експедитора заявку від 06.07.2011 року на надання транспортно-експедиторських послуг, в якій було зазначено: маршрут FOB Тутикорин (Індія) -Дніпропетровськ, Україна (м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53 -адреса ТГО клієнта).

23.07.2011 року вантаж був відвантажений на борт корабля, 24.07.2011 року корабель відплив з Тутикорина (Індія), згідно інформації, яка міститься в коносаменті TUTD/SE/H11042.

15.08.2011 року судно з вантажем зайшло в Одеський морський торгівельний порт, 16.08.2011 року вантаж був вивантажений з судна.

Згідно п.2.2.8 договору експедитор зобов'язаний за умови надання клієнтом всіх необхідних для експедирування документів, на протязі двох робочих днів здійснити внутрішньопортове експедирування та митне оформлення вантажу в порту призначення; у випадку затримки закінчення внутрішньопортового експедирування і митного оформлення вантажу в порту призначення, експедитор зобов'язаний повторно узгодити з клієнтом дату доставки вантажу на ТГО клієнта.

Згідно п. 4.2.6 договору експедитор зобов'язаний виконати оформлення вантажу та вивезти контейнер на ТГО клієнта протягом двох робочих днів та зобов'язується не виставляти на рахунок клієнта додаткові витрати, пов'язані з затримкою контейнера в портах з причин, які не залежать від клієнта.

У вказаний в договорі строк вантаж не був вивезений з Одеського морського торгового порту, що стало підставою для звернення із первісним позовом.

Підстави позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять юридичні факти з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного правовідношення.

Зазначаючи, що сторонами у справі не було досягнуто згоди щодо здійснення зазначеного у заявці від 02.02.2012 року перевезення, суди не звернули уваги на те, що підставами первісного позову є факт укладення сторонами спору договору та факт надання первісним відповідачем первісному позивачу транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення по маршруту FOB Тутикорин (Індія) -Дніпропетровськ, Україна (м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53 -адреса ТГО клієнта) у липні-серпні 2011 року. При цьому, первісним відповідачем не тільки не оспорюється, а підтверджується, в тому числі наданням до матеріалів справи заявок (від 23.05.2011 року по маршруту: FOP Tuticorin -Одеса; від 15.08.2011 року по маршруту: Одеса -Дніпропетровськ), виникнення правовідносин з факту укладення договору та з факту надання первісному позивачу транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення по маршруту FOB Тутикорин (Індія) -Дніпропетровськ, Україна.

Захистивши право первісного відповідача отримати оплату за здійснення наданих послуг по організації вищенаведеного перевезення, суди безпідставно за недоведеністю тих же обставин, які стали підставою для задоволення зустрічного позову, відмовили у позові первісному позивачу.

Безпідставно зазначивши, що первісним позивачем не доведено заявлених позовних вимог, суди, в порушення приписів ст.43 ГПК України, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дали оцінки доводам первісного відповідача про порушення первісним позивачем зобов'язань за договором; не дослідили причини відмови первісного відповідача виконати зобов'язання по здійсненню внутрішньопортового експедирування вантажу в порту призначення, який перевозився по маршруту FOB Тутикорин (Індія) -Дніпропетровськ, Україна липні-серпні 2011 року (а.с.22, 49, 58, 59).

Стосовно зустрічного позову, то апеляційний суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в порушення приписів ч.2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.43 ГПК України, оскільки не оцінив матеріали справи на предмет того, чи підтверджуються ними документально в спірній сумі понесені первісним відповідачем витрати в інтересах клієнта в цілях виконання договору, та склад наданих послуг. Відмова суду першої інстанції в зустрічному позові після його прийняття до спільного розгляду із первісним позовом лише у зв'язку із тим, що він взаємно не пов'язаний із первісним позовом, суперечить положенням процесуального законодавства відповідно до яких суд приймає рішення при вирішенні господарського спору по суті (ст.82 ГПК України).

Обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, вони не можуть залишатись в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , п.3 ч.1 ст.111 9 , ч.1 ст.111 10 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпласт" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року у справі № 5011-67/3618-2012 -скасувати.

Справу № 5011-67/3618-2012 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна О.Глос