Постанова

від 10.07.2012 по справі 5011-20/2947-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 5011-20/2947-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Кукоба О.М.

від відповідача - Чуб Д.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ» на рішення господарського суду м. Києва

від 25.04.2012 року.

у справі № 5011-20/2947-2012 (суддя: Палій В.В.)

за первісним позовом Спільного підприємства товариства з обмеженою

відповідальністю «ДРАГОН КАПІТАЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ»

про стягнення 696 780,70грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ»

до Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю

«ДРАГОН КАПІТАЛ»

про визнання недійсним п. 1 та п. 3 Додаткової угоди № 1 від 18.01.2012 р.

до Договору від 24.11.2011 р. про розірвання договору купівлі-продажу

цінних паперів №11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року первісні позовні вимоги Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАГОН КАПІТАЛ» задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ» (м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, корпус 1, офіс 502, код ЄДРПОУ 33540437) на користь Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАГОН КАПІТАЛ» (м. Київ, вул. Саксаганського, 36Д, код ЄДРПОУ 30965875) 633 437,00 грн. - основного боргу, 63 343,70 грн. - штрафу, судовий збір у розмірі - 13 935,62 грн.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ»- відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва по справі № 5011-20/2947-2012 від 25.04.2012 року скасувати в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 48347,17 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 5011-20/2947-2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2011р. між ТОВ «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ», як Продавцем, та СП ТОВ «ДРАГОН КАПІТАЛ», як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №11/001272-Д; Д127, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю цінні папери, а покупець зобов'язався прийняти у власність такі цінні папери та сплатити за них відповідну грошову суму. Предметом цього договору є наступні цінні папери (ЦП):

Вид цінних паперів - Акції прості іменні

Форма випуску ЦП - Іменні

Форма існування ЦП - Бездокументарна

Найменування Емітента ЦП - ПАТ «Мотор Січ»

Код Емітента за ЄДРПОУ/номер реєстрації - 14307794

Номінальна вартість одного ЦП - 135,00грн.

Вартість одного ЦП - 1 900,00000 грн.

Міжнародний ідентифікаційний номер ЦП - UA0800541007

Загальна кількість - ЦП350 шт.

Загальна вартість ЦП- -665000,00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору, сума договору становить без ПДВ: 665 000,00грн.

Як передбачено п. 2.1 договору, покупець перераховує суму договору, що зазначена в п. 1.2 цього договору, протягом 1 банківського дня від дати підписання цього договору на поточний рахунок продавця, що зазначений в цьому договорі.

Відповідно до платіжного доручення №3 від 14.09.2011р. позивач за первісним позовом сплатив на користь ТОВ «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ» 665 000,00грн. за акції прості іменні згідно договору №11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011р.

Згідно з п. 3.2 договору, продавець протягом 20 банківських днів за умови виконання п. 2.1 здійснює поставку ЦП зі свого рахунку № 003026 в ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ», рахунок зберігача в Депозитарії 1255, на рахунок покупця № 001260 в СП ТОВ «Драгон Капітал», рахунок Зберігача в Депозитарії 1260.

Відповідно до п. 3.1 договору, право власності на ЦП, що є предметом договору, переходить до покупця з моменту зарахування ЦП на його рахунок у цінних паперах у Зберігача.

Пунктом 9.6 договору, сторони передбачили, що цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін, або однієї із сторін на підставах, передбачених п. 6.3 цього договору, а також, в інших випадках, передбачених законодавством України.

24.11.2011р. сторонами підписано Договір про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011р., у зв'язку з невиконанням продавцем власних обов'язків за Основним договором щодо поставки цінних паперів, передбачених Основним договором.

Так, відповідно до п. 1 Договору про розірвання, сторони погодили дострокове розірвання Основного договору з 21.12.2011р.

Продавець в строк до 20.12.2011р. зобов'язаний повернути покупцеві отриману від нього за Основним договором вартість цінних паперів в розмірі 665 000,00грн. (п. 2 Договору про розірвання).

За порушення власних обов'язків щодо поставки цінних паперів за Основним договором продавець зобов'язаний в строк, визначний п. 2 цього Договору про розірвання, сплатити на користь Покупця штраф у розмірі 10% від отриманої від покупця вартості цінних паперів за Основним договором, що становить 66 500,00грн. (п. 3 Договору про розірвання).

На виконання умов Договору про розірвання від 24.11.2011р., ТОВ «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ» перерахував на користь СП ТОВ «ДРАГОН КАПІТАЛ» загалом 150 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4140 від 25.11.2011 р. та № 4177 від 04.01.2012 р.

18.01.2012 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № 11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011 р.

Так, у зв'язку з тим, що продавець не виконав своє грошове зобов'язання перед покупцем у розмірі 665 000,00грн. у строк до 20.12.2011 р. та сплатив покупцю лише 150000,00грн., сторони вирішили:

У п. 1 Додаткової угоди № 1 - на часткову зміну п. 3 Договору про розірвання встановити за прострочення грошового зобов'язання продавцем штраф у розмірі 118 437,00грн. (17,18% від Основного зобов'язання). Сторони погодили, що сума штрафу утримується покупцем із вже сплачених продавцем грошових коштів, та відповідно на дату підписання цієї Додаткової угоди зобов'язання Продавця по сплаті вказаної суми штрафу вважаються виконаними.

У п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору сторони погодили такі строки виконання продавцем частини Основного зобов'язання (633 437,00грн.), що залишається невиконаною на дату підписання цієї Додаткової угоди:

Сума Термін сплати

21500,00 грн. До 31.01.2012

30000,00 грн. До 07.02.2012

30000,00 грн. До 14.02.2012

551937,00 грн. До 28.02.2012

Згідно з п. 3 Додаткової угоди №1 до Договору, сторони погодили, що у разі прострочення Продавцем зазначеного у п. 2 цієї Додаткової угоди кінцевого строку виконання Основного зобов'язання, він додатково сплатить Покупцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. На розсуд Покупця вказана сума штрафу може бути утримана з сум, що сплатить йому Продавець після підписання цієї Додаткової угоди.

Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору про розірвання договору.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ», порушуючи умови Додаткової угоди № 1 до Договору про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № 11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011 р., суму у розмірі 633437,00 грн. не сплатило.

За наведених обставин, позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача за первісним позовом борг за Додатковою угодою №1 до Договору про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № 11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011 р. у розмірі 633437,00 грн. Розрахунок вказаної суми наведено позивачем за первісним позовом після вирахування 118437,00 грн. штрафу із повернутої Товариством з обмеженою відповідальністю «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ» суми коштів у розмірі 150000,00 грн. (665000,00 грн. попередньо сплачена сума покупцем -31563,00 грн. повернуто коштів продавцем покупцю (сума визначена після вирахування 118437,00 грн. штрафу, із повернутої суми коштів 150000,00 грн.)).

У зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ» просить суд визнати недійсним п. 1 та п. 3 Додаткової угоди № 1 від 18.01.2012 р. до Договору від 24.11.2011 р. про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № 11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011 р., посилаючись на те, що оспорювані пункти не відповідають ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки суперечать ст. 343 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Так, згідно зустрічного позову сума штрафу, яка обумовлена п. 1 та п. 3 Додаткової угоди № 1 є значно вищою від подвійної облікової ставки НБУ України, а отже, ці пункти не відповідають ст. 343 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що п. 1 та п. 3 Додаткової угоди №1 від 18.01.2012 р. до Договору від 24.11.2011 р. про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011 р. не відповідають ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки суперечать ст. 343 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Таким чином, штраф та пеня не є тотожними поняттями.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому якщо сторонами у договорі встановлена відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, то зазначене не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 49 листа Вищого господарського суду від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно визнав зустрічні позовні вимоги необґрунтованими та відмовиву їх задоволенні.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи частини четвертої статті 656 ЦК України регламентують, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" обіг цінних паперів -це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права власності і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що відповідачем за первісним позовом у визначений Додатковою угодою №1 до Договору про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № 11/001272-Д; Д127 від 14.09.2011 р. строк не повернуто одержану від покупця суму у розмірі 633437,00 грн. (665000,00 грн. попередньо сплачена сума покупцем -31563,00 грн. повернуто коштів продавцем покупцю (сума визначена після вирахування 118437,00 грн. штрафу, із повернутої суми коштів 150000,00грн.)), вимога позивача за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Е-ВОЛЮЦІЯ КАПІТАЛ» 633437,00 грн. -неповернутої суми коштів є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафу (633437,00 грн. х 10% = 63343,70 грн.), вважає останній цілком вірним, і відповідно суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вказану вимогу у повному обсязі.

За наведених обставин, норми чинного законодавства України, які стосуються обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, не застосовуються до штрафу, який визначений сторонами у спірних пунктах договору та обчислення якого не залежить від тривалості прострочення боржника.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що первісні позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-20/2947-2012.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-20/2947-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-20/2947-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

11.07.12 (відправлено)