Постанова

від 02.07.2012 по справі 33/345

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2012 № 33/345

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: Бауліна В.О. (дов. б/н від 05.03.2012);

Від відповідача: Бурнашев П.В. (дов. №09/0512 від 14.05.2012);

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2012р.

у справі № 33/345 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укр Сиббанк» (правонаступник - ПАТ ПАТ «Дельта Банк»)

до Товариства з обмеженою відповідальності «Ерідан» (далі - ТОВ «Ерідан»)

про стягнення 1041704,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 17.01.2012р. у справі № 33/345 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ПАТ «Дельта Банк» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2012р. у справі № 33/345 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що представник позивача подав клопотання у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні, здійснити заміну позивача на його процесуального правонаступника ПАТ "Дельта Банк", оскільки між позивачем (ПАТ «Укр Сиббанк») та ПАТ "Дельта Банк" укладений Договір купівлі - продажу прав вимог за кредитами та зобов'язаннями, які виникли на підставі кредитного договору №11133441000 від 28.03.2007 року, що є підставою для процесуального правонеаступництва. Однак, суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні вказаного клопотання, пославшись на те, що господарський процесуальний кодекс України не надає господарському суд право замінити позивача, що, в свою чергу, призвело до прийняття незаконного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач повністю заперечує проти її доводів та вважає їх безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 20.04.2012 було призначено справу до розгляду на 23.05.2012р.

Ухвалою від 23.05.2012 замінено Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» процесуальним правонаступником Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та відкладено розгляд справи на 11.06.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 №01-22/1/16 введено до складу судової колегії замість судді Калатай Н.Ф. суддю Ропій Л.М.

В судовому засіданні 11.06.2012р., в порядку приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 18.06.2012р.

Ухвалою від 18.06.2012 відкладено розгляд справи на 02.07.2012р. та зобов'язано сторони надати додаткові документи.

В судове засідання 02.07.2012 представники сторін з'явилися.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан" про стягнення 1 041 704,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання за Кредитним договором №11133441000 від 28.03.2007 року.

Відповідач відзиву на позов не надав, тобто, не скористався процесуальним правом, передбаченим нормами ГПК України.

Колегія суддів не підтримує правову позицію суду першої інстанції про відмову у позові та вважає її помилковою, з наступних підстав:

Між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідан" був укладений Кредитний договір № 11133441000 від 28.03.2007 року (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 81 800,00 (вісімдесят одна тисяча вісімсот) шв. франків та сплатити проценти, комісії у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 339 470 (триста тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладання цього договору.

Згідно із абз. 1 п.1.2.2. Кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28 березня 2018 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3.,5,5.,5.6.,5.9,, 5.10., 5.11., 7.4. договору.

Пунктом 1.3.1 Кредитного договору встановлено проценту ставку за використання кредитних коштів в розмірі 8,99% річних.

Пунктом 1.3.2 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 11,96 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Сторонами за Кредитним договором був підписаний Додаток № 1 - Графік погашення кредиту.

У відповідності до п.4.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

На виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" надало відповідачеві кредит, що підтверджується копією банківської виписки по Кредитному договору за період з 28.03.2007 року по 02.08.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови Кредитного договору, станом на 21.07.2011 р. прострочена заборгованість по кредиту становить 74 888,94 шв. франків, що станом на 21.07.2011 р. за курсом НБУ становить 763 540,60грн., прострочена заборгованість по процентам становить 23 799,64 шв. франків, що станом на 21.07.2011 р. за курсом НБУ становить 242 652,54 грн.

В свою чергу, між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (покупець) укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. Договір купівлі-продажу від 08.12.2011 року прав вимоги за кредитами (зареєстрований в реєстрі за № 2949, 2950) (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 з урахуванням положень цього Договору та відповідно до них, продавець цим погоджується продати (відступити) право вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх, сплатити ціну купівлі.

Умовами зазначеного Договору було відступлено право вимоги до позичальника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан» за Кредитним договором №11133441000 від 28.03.2007 року.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачена можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Таким чином, відповідно до умов Договору та згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні відповідача за Кредитним договором відбулася заміна кредитора, а Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.

Щодо доводів відповідача про те, що укладення Договору суперечить п.9.6 Кредитного договору, то вони є недоведеними, оскільки згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст. 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

В свою чергу, в п.9.6 Кредитного договору відсутня заборона на переуступку права вимоги, даний пункт встановлює, що є винятки, які передбачені законом.

Посилання відповідача на невідповідність умов Кредитного договору нормам чинного законодавства є безпідставними та такими, що недоведені матеріалами справи.

Крім того, відповідач наголошує, що йому не направлялося повідомлення про заміну кредитора, то слід зазначити, що згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом.

Так, згідно із ч. 2 ст. 516 ЦК України наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов'язанні є лише те, що боржник може виконати свої зобов'язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним.

Жодних інших правових наслідків неповідомлення боржника, як-то недійсність права вимоги чи недійсність відступлення права вимоги, у законодавстві не передбачено.

У відповідності до п. 11.2 Кредитного договору листування між сторонами за цим Договором здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень іншій стороні на її адресу, зазначену у Розділі 12 Договору.

Так, розділом 12 Кредитного договору визначено адресу позичальника - м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 3.

Як вбачається з матеріалів справи, на вказану адресу 22.01.2012 року АТ «Дельта Банк» направило лист вих. №17.5/к-11781 від 12.01.2012 року із зазначенням реквізитів, на які необхідно сплачувати заборгованість та повідомлення про передачу права вимоги.

Пунктом 4.4. Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується письмово повідомити банк про зміну свого місцезнаходження, номерів телефонів, зміни у складі виконавчого органа в тридцяти денний строк з дати проведення таких змін і в той же строк надати зміни до установчих документів позичальника та зміни в документи, що регламентують повноваження членів виконавчого органа позичальника.

В свою чергу, жодного повідомлення відповідачем про зміну свого місцезнаходження на адресу банку не було направлено.

Тобто, лист АТ «Дельта Банк» вих. №17.5/к-11781 від 12.01.2012 року направлений на належну адресу у відповідності до умов Кредитного договору в порядку, визначеному розділом 11 Кредитного договору.

Враховуючи той факт, що про зміну адреси відповідач повідомив лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 19.06.2012 року на нову адресу відповідача було повторно направлено лист з повідомленням про передачу права вимоги за Кредитним договором та вимогою достроково сплатити заборгованість за Кредитом та відсотками у зв'язку з порушенням його умов. Зазначений лист направлено у порядку, встановленому Розділом 11 Кредитного договору, а саме цінним листом з описом вкладення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що новим кредитором правомірно заявлено вимоги про дострокове стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором, оскільки згідно із п. 1.2.2. Кредитного договору відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі згідно з Графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) не пізніше 28 березня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково).

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язаний використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені Кредитним договором.

Так, п. 4.6 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути достроково в повному обсязі кредит та плату за кредит, зокрема, у випадках застосування банком будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього Договору, а саме: згідно п. 5.5. у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати за кредит строком більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів; згідно п. 5.10 у випадку невиконання або прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором.

Враховуючи вищезазначене, звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором, у зв'язку з порушенням боржником умов Кредитного договору, є правомірним. Задоволення таких вимог с способом цивільно-правової відповідальності боржника.

Так, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002, а також правової позиції в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482, п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.01.2010 року №01-8/12, п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011, а також в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 досудове врегулювання спорів не є обов'язковим, навіть у тому випадку, якщо це передбачено умовами договору.

Суди зобов'язані приймати рішення по таким категоріям справ не в залежності від наявності направлення позивачем відповідної претензії до відповідача.

Враховуючи вищезазначене та як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення вказаних норм законодавства та умов Договору про відступлення права вимоги та Кредитного договору, свого зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконав, в зв'язку з чим є доведеним факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом у сумі 74 888,94 шв. франк (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом 21.07.11 - 763 540,60грн.), заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 23799,64 шв. франк (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом 21.07.11 - 242652,54 грн.).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.3 Кредитного договору визначено, що за порушення термінів повернення кредиту, та /або процентів за кредит, та /або комісій, банк має право вимагати від відповідача, а відповідач при цьому зобов'язаний сплатити позивачу додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0% (процентів) річних від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, але в будь- якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 1801,09 шв. франк (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом 21.07.11 - 18363,26грн.) та пені за прострочення сплати відсотків 1681,95 шв. франк (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом 21.07.11 - 17148,57грн.) є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у спірному договорі відсутній узгоджений сторонами розмір пені.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про заміну позивача, та з посиланням на те, що господарський процесуальний кодекс України не надає господарському суд право замінити позивача, оскільки відповідно до ст. 25 ГПК України (із змінами та доповненнями в редакції Закону України №3329-VI від 12.05.2011р.) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин (див. п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом першої інстанції взагалі не обґрунтовано та не наведено норми законодавства України, на підставі яких відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про заміну позивача його процесуальним правонаступником.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення кредитної заборгованості та заборгованості по процентам, які є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи. В решті частини позову відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволено частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2012р. у справі № 33/345 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення часткове задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосовання норми процесуального права,

Відповідно до ст..49 України ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2012р. у справі № 33/345 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2012р. у справі № 33/345 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан» (код ЄДРПОУ 21494975; адреса: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 3) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, п/р 373910011 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-6) заборгованості за кредитом - 74 888 (сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) шв. франків 94 сан. (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом 21.07.11 - 763 540 (сімсот шістдесят три тисячі п'ятсот сорок) гривні 60 копійок); заборгованості по відсотках - 23 799 (двадцять три тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) шв. франків 64 сан. (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом 21.07.11 - 242 652 (двісті сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят дві) гривні 54 копійки); судових витрат за подання позовної заяви у розмірі 10297 (десять тисяч двісті дев'яносто сім) гривень 00 копійок та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 10061 (десять тисяч шістдесят одну) гривень 93 копійок. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

В решті частини позову відмовити.

3. Матеріали справи №33/345 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.