Постанова

від 21.06.2012 по справі 38/482

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2012 № 38/482

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

при секретарі

судового засідання: Загрунній Л.І.

за участі представників

сторін:

позивача: Гуменюк А.Л. - дов. 1/04-12 від 11.04.2012 р.;

відповідача: Матвійчук М.М. - дов. № 177 від 04.05.2012 р;

третьої особи-1: ОСОБА_7. (паспорт серія НОМЕР_1, виданий

Ватутінським РУ ГУ МВС України від 27.07.2001 р.);

третьої особи-2: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи

був повідомлений належним чином;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного підприємства „Елпіс-Україна"

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р.

у справі № 38/482 (суддя Власов Ю.Л.)

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Маяк-2"

відповідача: Приватного підприємства „Елпіс-Україна"

треті особи, без

самостійних вимог

на стороні позивача: 1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_7;

2. ОСОБА_6

про: стягнення заборгованості у розмірі 508 799,40 грн..

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ „Маяк-2" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - ПП „Елпіс-Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 508 799,40 грн..

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 02.11.2011 р. та від 13.12.2011 р. залучено до участі у справі на стороні позивача третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ФОП ОСОБА_7 (третя особа-1) та ОСОБА_6 (третя особа-2).

Позов обґрунтовано на тому, що 01.01.2009 р. між відповідачем та третьою особою-1 був укладений Договір купівлі-продажу № б/н, відповідно до якого третя особа-1 оплатила поставку товару, проте відповідач товар не поставив. 26.09.2011 р. між третьою особою-1 та позивачем був укладений Договір про відступлення права вимоги № 3-09/11, відповідно до якого третя особа-1 відступила позивачу право вимоги до відповідача щодо повернення перерахованих грошових коштів відповідачу за Договором купівлі-продажу від 01.01.2009 р.. Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних в загальній сумі 508 799,40 грн..

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. № 38/482 позовні вимоги задоволено частково, а саме:

- стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 411 600,00 грн. основного боргу та судові витрати;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, відповідач - ПП „Елпіс-Україна" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. № 38/482 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного Рішення, було допущено порушення норм як матеріального так і процесуального права, що відбулося при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою КАГС від 22.02.2012 р. № 38/482 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В, судді Борисенко І.В., Шипко В.В. порушено апеляційне провадження за скаргою ППа „Елпіс-Україна" на Рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. №38/482.

Розпорядженням Голови КАГС від 20.06.2012 р. № 01-22/3/1 змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М..

У останньому судовому засіданні від 21.06.2012 р. скаржник - ПП „Елпіс-Україна" просив колегію суддів задовольнити подане Клопотання, за яким просив „призначити бухгалтерську та економічну експертизи для з'ясування наявності кредиторської заборгованості ФОП ОСОБА_7 перед ПП „Елпіс-Україна" по невиконанню зобов'язань за невідвантажений товар, а саме: ментол, рослинну сировину та лікарські трави".

Колегія суддів, заслухавши думки представників позивача та третьої особи-1, з приводу заявленого Клопотання про призначення судових експертиз, ухвалила відмовити у задоволенні Клопотання з огляду на те, що скаржником не було визначено, якій саме судово-експертній установі доручити їх проведення, не сформульовано жодного питання до експерта (-ів), а сам зміст прохальної частини вказаного Клоптання зводиться до обставин, доведення яких за нормами чинного господарсько-процесуального Закону покладено на сторін по справі (Протокол с/з від 21.06.2012 р.).

За наданими поясненнями представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача та третя особа просять колегію суддів відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги з огляду на її безпідставність та необгрунтованість, оскаржуване Рішення суду першої інстанції просять залишити без змін.

Третя особа-2 у дане судове засідання не з'явилася, за наданим через канцелярію суду Відзивом на апеляційну скаргу від 28.05.2012 р. просить розглянути дану справу за її відсутності.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ „Страхова компанія „Провідна", Ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.02.2012 р. № 58/108 залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009 р. між відповідачем та третьою особою-1 був укладений Договір купівлі-продажу № б/н, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити, а третя особа-1 прийняти та оплатити в строк та на умовах, передбачених цим Договором товар - перець чорний горошок у кількості 20000 кг за ціною 24,00 грн..

Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору строк поставки товару передбачено на протязі трьох місяців з моменту отримання оплати згідно рахунку наданим відповідачем.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. вказаного Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача чи іншим узгодженим сторонами та незабороненим чинним законодавством способом. Третя особа-1 перераховує оплату частками згідно рахунків наданими відповідачем.

Відповідно до п. 10.10. вказаного Договору відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається після надання письмово (рекомендованим листом) претензії на протязі 10 календарних днів.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу від 01.01.2009 р. відповідач виставив третій особі-1 два рахунки-фактури від 23.09.2009 р. № СФ-0000730 та від 24.12.2009 р. № СФ-0000909 на оплату за вказаним Договором коштів в сумі 411 600,00 грн.. (Том-1, арк. с. 21, 22).

На виконання умов Договору купівлі-продажу від 01.01.2009 р. третя особа-1 сплатила відповідачу кошти за чорний перець горошок у кількості 20000 кг. на загальну суму 411600,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 123 від 05.11.2009 р. на суму 12600,00грн., 134 від 28.12.2009 р. на суму 149000,00 грн., 142 від 11.02.2010 р. на суму 80000,00 грн., 145 від 11.03.2010 р. на суму 50000,00 грн., 148 від 18.03.2010 р. на суму 60000,00 грн., 151 від 30.03.2010 р. на суму 60000,00 грн. (Том-1, арк. с. 23-28).

Проте відповідач не здійснив поставку вказаного товару відповідно до умов Договору у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед третьою особою-1 в сумі 411 600,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, банківськими виписками та іншими матеріалами справи, копії яких залучені до матеріалів справи.

10.08.2011 р. третя особа-1 направила відповідачеві Лист-вимогу № 0810 про поставку товару або про повернення грошових коштів у сумі 411600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2011 р. між третьою особою-1 та позивачем був укладений Договір про відступлення права вимоги № 3-09/11, відповідно до якого третя особа-1 відступила позивачу право вимоги, належне третій особі-1 за Договором купівлі-продажу від 01.01.2009 р., укладеним між третьою особою-1 та відповідачем.

Відповідно до п. 2 Договору про відступлення права вимоги позивач набув право вимагати від відповідача повернення грошових коштів, сплачених третьою особою-1 за поставку товару в сумі 411 600,00 грн..

30.09.2011 р. третьою особою-1 було направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, що підтверджується матеріалами справи.

30.09.2011 р. позивачем направлено відповідачу Лист-вимогу від 30.09.2011 р. № 1-П (Том-1, арк. с. 33-36) про сплату боргу в сумі 411 600,00 грн., яке відповідач отримав 11.10.2011р. Проте, відповідач вказану вимогу не задовольнив.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за наявними у справі матеріалами позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 411 600,00 грн. є документально доведеними, а отже обгрунтованими, в зв'язку з чим підлягають задоволеннюу повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача за Договором виникло та існувало зобов'язання з поставки товару, а не грошове зобов'язання.

Господарським судом правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про підроблення вказаного Договору купівлі-продажу від 01.01.2009 р. № б/н та рахунків-фактур в зв'язку з їх недоведеністю, оскільки відповідач ще у 2009-2010 рр.. отримав від третьої особи-1 спірні кошти, та до цього часу не повернув їх третій особі-1 як безпідставно отримані, як він повинен був би зробити у разі неукладення вказаного Договору. Слід також зауважити на тому, що в момент зарахування безготівкових коштів, відповідач претензій про підробку Договору від 01.01.2009 р. не заявляв. Також не заслуговують на увагу і доводи відповідача про сплату третьою особою-1 спірних коштів як повернення відповідачу раніше безпідставно отриманих третьою особою-1 за період з 2005 по 2008 рр.. коштів у сумі 631 990,00 грн., оскільки останньою надано господарському суду докази поставки товару відповідачу на вказану вище суму.

Доводи скаржника - ПП „Елпіс-Україна", викладені в апеляційній скарзі про те, що перераховані третьою особою-1 в 2009-2010 рр.. кошти у сумі 411 600,00 грн. насправді є частковим поверненням авансів, сплачених скаржником третій особі-1 в період з 2005 по 2008рр. на суму 631 990,00 грн. не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що повністю спростовується умовами Договору від 01.01.2009 р. № б/н, рахунками-фактурами від 23.09.2009 р. № СФ-0000730 та від 24.12.2009 р. № СФ-0000909, а також платіжними дорученнями, в яких у графі „призначення платежу" зазначено: „за посталений товар зг. рах-фак № 730 від 23.09.09..." або „за поставлений товар зг. Договору від 01.01.2009 р...".

Крім того, на підтвердження відсутності заборгованості перед скаржником, третьою особою-1 було надано суду першої інстанції для залучення до матеріалів справи докази поставки товару відповідачем за період з 2005 по 2008 рр.. на суму 631 990,00 грн.. Сам скаржник в апеляційній скаргі також визнає, що між ним та третьою особою-1 існували партнерські відносини в період з 2005 по 2010 рр., в ході яких останній надавав скаржнику транспортні послуги та послуги з технічного обслуговування оргтехніки.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на підтвердження своїх аргументів не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів, оцінивши наявні в справі матеріали та докази дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни Рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. № 38/482, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПП „Елпіс-Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. № 38/482 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р.

№ 38/482 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р.

№ 38/482 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 38/482 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Доманська М.Л.

Остапенко О.М.