Постанова

від 11.07.2012 по справі 23/385

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 23/385

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівРогач Л.І., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВсеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. у справі№23/385 Господарського судуміста Києва за позовомВсеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби доПідприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" провідшкодування збитків

за участю представників

- позивача: 1) ОСОБА_4 (довіреність від 27.03.2012р.) 2) ОСОБА_5 (довіреність від 27.03.2012р.) - відповідача:ОСОБА_6 (довіреність від 19.03.2011р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Всеукраїнська професійна спілка працівників органів державної податкової служби (далі - позивач) просила суд, з урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (далі - відповідач) 87669,83 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок заправки автомобіля автозаправною станцією відповідача дизельним паливом неналежної якості відбулась поломка паливного насосу великого тиску, що призвело до збитків в розмірі вартості ремонту автомобіля.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2010р. (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.02.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір №КІ/220000478 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався організовувати і забезпечувати безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорт позивача, а позивач приймати та оплачувати паливо.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що позивач отримує нафтопродукти на автозаправних станціях відповідача з використанням паливних карт.

Відповідно до пункту 4.1. Договору якість товару, що передається, повинна відповідати вимогам, які пред'являються до якості даного виду товару чинними ДСТУ та підтверджуватися сертифікатом якості.

Як зазначав позивач, він 01.05.2010р. заправив автомобіль Toyota Prado (державний номер НОМЕР_1) дизельним паливом Євро на автозаправній станції відповідача №24-15. Розрахунок було проведено паливною картою.

Факт заправки на автозаправці відповідача підтверджується наявною у матеріалах справи копією фіскального чеку №5965 від 01.05.2010р., та не заперечувавсь відповідачем.

Відповідно до висновку СТО №2 "Аверс-Центр" від 13.05.2010р. позивач 11.05.2010р. звернувся на станцію технічного обслуговування для перевірки паливного насосу високого тиску. Перевіркою паливного насосу високого тиску DENSO №294000-0364 виявлено несправність насосу, причиною виникнення якої могло бути застосування палива, що не відповідає ДСТУ.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами обов'язків по даному договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі збитки та затрати, які виникли у зв'язку із цим.

04.05.2010р. позивачем за участі представників відповідача було проведено відбір проб дизельного палива Євро у кількості трьох ємкостей кожна, об'ємом один літр, що підтверджується актом без номеру від 04.05.2010р. Проби відібрано до сухого, чистого посуду, який представниками автозаправної станції було опечатано.

Згідно акту №1232 від 06.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЦ ПММ" прийняло зразок палива дизельного, що розміщений в одній ємкості загальним об'ємом один літр, герметично запакований, опечатаний, має супровідну етикетку. Згідно акту №1232 від 06.05.2010р. етикетка написів не містить.

Відповідно до паспорту №1232 від 07.05.2010р. за вмістом води зразок палива не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості сорт С вид ІІ.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг" 12.07.2010р. було складено кошторис капітального ремонту дизельного двигуна автомобіля Toyota Prado (державний номер НОМЕР_1), згідно якого, цим товариством було виконано роботи із збирання, встановлення та запуску двигуна, та проведено діагностику, якою виявлено несправність паливної рамки у зв'язку із попаданням у неї води.

Згідно пояснень позивача від 07.09.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг" було складено приблизний кошторис на ремонт автомобіля, а ремонт автомобіля вартістю 82877,83 грн. здійснило приватне підприємство "АМИ", а саме заміни паливної планки - Приватне підприємство "Інжпроект" та фізична-особа підприємець Ясницький В.К. на суму 4792,00 грн.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 87669,83 грн. збитків за ремонт автомобіля, обґрунтовані тим, що несправність автомобіля виникла у зв'язку із використанням палива неналежної якості, що було придбано згідно договору № КІ/220000478 від 24.02.2010р.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що подані позивачем докази не доводять факту спричинення йому збитків заправкою автомобіля неякісним паливом.

Між тим, такі висновки судів є передчасними з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 34 вказаного кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях вказували, що фіскальний чек №5965 від 01.05.2010р. не засвідчує факт заправки саме автомобіля Toyota Prado (державний номер НОМЕР_1) і за цих обставин дійшли висновку, що цим доказом не доводиться факт спричинення позивачу збитків заправкою автомобіля неякісним паливом.

Разом з тим, судами встановлено, що за умовами Договору позивач отримує нафтопродукти на автозаправних станціях відповідача з використанням паливних карт, та із встановлених судами обставин справи не вбачається, що заправку автомобіля за вказаним фіскальним чеком заперечував відповідач, останній також не довів тієї обставини, що у цьому чеку має вказуватись марка автомобіля, що заправляється, та його державний номер. Суди обох інстанцій не навели мотивів, за яких вказані відомості мали б зазначатись у фіскальному чеку при заправці автомобіля працівником відповідача.

При цьому, судами встановлено, що позивачем за участі представників відповідача було проведено відбір проб дизельного палива Євро у кількості трьох ємкостей кожна, об'ємом один літр, що підтверджується актом без номеру від 04.05.2010р. Проби відібрано до сухого, чистого посуду, який представниками автозаправної станції було опечатано.

Відповідно до паспорту №1232 від 07.05.2010р. за вмістом води зразок палива не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості сорт С вид ІІ.

Щодо висновків судів про недоведеність позивачем того, що зразки відібраних проб палива, що передані на експертизу, відносяться до тієї ж партії нафтопродуктів, якою було заправлено автомобіль позивача, суд касаційної інстанції зазначає, що відібрання проб палива було здійснено відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007р. №271/121. При цьому, із встановлених судами обставин справи не вбачається, що відповідач при відібранні зразків заперечував їх приналежність до тієї ж партії нафтопродуктів, якою було заправлено автомобіль позивача.

Посеред іншого апеляційний суд в постанові зазначив, що судові експерти у висновку судової автотехнічної експертизи №6166/11-118/6167/11-14 не надали однозначної, стверджувальної відповіді про те, що саме пальне, яким був заправлений автомобіль марки Toyota Prado, 2007 року випуску, 01.05.2010р. на автозаправній станції відповідача №24-15, вплинуло на вихід із ладу вузлів та агрегатів двигуна автомобіля. Разом з тим, самі питання, поставлені експерту, як вбачається із ухвали суду апеляційної інстанції, якою і було призначено експертизу, не були сформульовані таким чином, що мають наслідком надання відповіді у категоричні формі, на це вказує позивач у касаційні скарзі.

Відповідно ж до приписів статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити, зокрема, обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Щодо документів, якими позивач обґрунтовував причинно-наслідковий зв'язок між неякісним паливом та поламкою паливного насосу двигуна, а саме висновок ПП "АМИ" від 18.06.2010р. та висновок ТОВ "Аверс-Центр" від 13.05.2010р., суди своїх висновків не зазначили.

При цьому, висновки судів щодо неможливості встановити чи уповноважене Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЦ ПММ" надавати висновки щодо якості пального через відсутність додатку до атестату акредитації, також є непереконливими, оскільки завірена копія цього додатку наявна в матеріалах справи (т.2 а.с.42-52), проте апеляційним судом в постанові вказано про його відсутність.

Відповідно до приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2).

Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких додана завірена копія цього додатку не підтверджує повноважень вказаного товариства щодо надання висновків про якість пального, не дослідив цих доказів, та не дав їм правової оцінки.

Крім того, суди приймаючи рішення у даній справі не врахували, що відповідно до приписів частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, встановлена презумпція вини особи, що завдавала шкоди, означає, що така особа буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Оскільки вирішення спору в даній справі пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, що віднесено до компетенції суду першої або апеляційної інстанції, суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому з урахуванням вимог статей 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд під час якого суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.3, 111 10 ч.1, 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2010р. у справі Господарського суду міста Києва №23/385 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький