Постанова

від 21.06.2012 по справі 2-а-3826/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

21 червня 2012 р. Справа № 2-а-3826/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представника позивача: Дремлюха О.М.

представника відповідача: Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Адміністративний позов мотивований тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача ДПІ у м. Вінниці винесено податкові повідомлення рішення від 14.09.2010р. № 0000482300/3, 0000492300/3 та за № 0000502300/3. Оскільки відповідачем зроблено хибний висновок в ході перевірки, тому позивач змушений був звернутись до суду з позовом про їх скасування.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному об'ємі.

Представник відповідача, щодо позову заперечував, посилаючись на заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради за ідентифікаційним кодом 33088794 від 09.08.2004р.

У відповідності до п.п. 2.2.1. п 2.2 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції у відповідності до

У відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в України (в редакції на момент проведення перевірки позивача), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Зокрема ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції на момент проведення перевірки позивача) передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів.

Судом встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку позивача, результат якої оформлений актом від 12.01.2010р. «Про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р., з податку на додану вартість за період з 01.05.2009р. по 30.09.2009р. № 2/23/33088794 (надалі - акт від 12.01.2010р.)

Зокрема перевіркою встановлено порушення : 1) п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 226 530 грн.; 2) п.п.7.2.3 п.7.2 , п..п.п7.5.1 ст. 7.5 ст. 7 Закону країни «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 9 205 грн.; 3) п.п.7.3 ст. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 5 455 грн. 74 коп.; 4) порушення Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю» внаслідок чого занижено плату за землю та орендну плату за землю.

У відповідності до п.1.3 п.1 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327 (чинного на момент оформлення результатів перевірки позивача) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, позивач не погодився з встановленими порушеннями та подав на акт перевірки від 12.01.2010р. заперечення від 05.02.2010р., які листом від 11.02.2010р. № 3175/2310 ДПА у Вінницькій області залишенні без задоволення, а встановленні порушення без мін.

Податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання, що встановлено п.4.11. п.4 вищезгаданого порядку.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

На підставі зафіксованих порушень, податковим органом винесено податкові повідомлення рішення № 0000482300/0 та № 0000492300/0 та № 0000502300/0 від 16.02.2010р. не погодившись з даним фактом позивач звернувся з скаргою до ДПІ у м. Вінниці від 26.02.2010р., яка своїм рішенням від 23.04.2010р. № 3749/25-09/13 про розгляд первинної скарги, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін, зокрема податкове повідомлення рішення № 0000482300/0 скасовано частково.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Барлінек України» звернулось до ДПА у Вінницької області про перегляд вищезазначених рішень. В свою чергу ДПА у Вінницькій області прийняла рішення про розгляд повторної скарги від 29.06.2010р. № 14577/10/25-006. про залишення скарги позивача без задоволення, а податкових повідомлень рішення та рішення ДПІ у м. Вінниці без змін.

06.07.2010р. ДПІ у м. Вінниці винесено податкові повідомлення рішення № 0000482300/2, № 0000492300/2 та за № 0000502300/2.

Як свідчать матеріали справи, 12.07.2010р. позивач подав скаргу до ДПА України про перегляд податкових повідомлень рішення. Яка своїм рішенням про розгляд повторної скарги від 09.09.2010р. № 9235/6/25-0215 скаргу позивача залишила без задоволення, а податкові повідомлення рішення та рішення ДПІ у м. Вінниці та ДПА у Вінницькій області без змін.

14.09.2010р. ДПІ у м. Вінниці винесено податкові повідомлення рішення № 0000482300/3, 0000492300/3 та за № 0000502300/3.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що відповідачем не порушено порядок оформлення результатів перевірки та процедуру винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Стосовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріли акту від 12.01.2010р., перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 9 205 грн. Зокрема дані порушення у зв'язку у з тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, які виписані в попередній податкових періодах.

Так, п.1.7.ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.1.ст.7 Закону, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Положення п.п. 7.2.1.п.7.2 ст.7 Закону визначають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків, зо визначено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону .

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Водночас п.п 7.4.5.п.7.4 ст. 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п. 7.5.ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд, вважає встановленні порушення з податку на додану вартість безпідставними, адже вищезазначені норми встановлюють право, порядок та підстави формування такого кредиту. Зокрема, право вникає якщо податковий кредит підтверджується накладною, представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався факт дослідження податкових та прибуткових накладних, виписок з банку, даних бухгалтерських розрахунків. До підстав відносять зокрема реєстрацію позивача в податковому органі, як платника податку на додану вартість. А порядок визначає дату виникнення такого права.

Отже, здійснивши системний аналіз правових норм дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що формування податкового кредиту позивачем в сумі 9 205 грн. є правомірним.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено порушення норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема завищення валових витрат, адже останні не підтвердженні даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У відповідності до п. 1.32.ст.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Так, відповідно п.4.1. Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає в себе загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону, відповідно до п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону.

Валові витрати виробництва та це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що встановлено п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) .

Відповідно до п.5.2.1.ст.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що в рядку 04.13 декларацій «Інші витрати» ТОВ «Барлінек України» визначено сумі в розмірі 150 445 грн., однак дана сума не підтверджена відповідними документами, що свідчить про безпідставність віднесення її до складу валових витрат. Крім того, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 768 545 грн.

В ході судового розгляду справи, представником відповідача акцентовано увагу суду, що дані порушення встановлено на підставі відсутності відповідних документів.

Однак, судом досліджено матеріли справи, зокрема акт перевірки від 12.01.2010р. з якого вбачається, що на перевірку надано податкові та прибуткові накладні на придбання товарно - матеріальних цінностей, вантажно митних декларацій, виписок з банку податковим органом зазначено, про що свідчать відповідні відмітки податковим органом.

Таким чином, здійснивши системний аналіз правових норм, суд приходить до висновку, що податковим органом не правомірно встановлено порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже надані пояснення, в ході проведення судового засідання податковим органом, суперечать зафіксованим фактам в ході проведення перевірки ДПІ у м. Вінниці.

Також ДПІ у м. Вінниці встановлено порушення Закону України «Про плату за землю»

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Судом встановлено, що порушення норми вищезазначеного Закону полягають у тому, що позивачем у період що перевірявся занижено плату за землю в сумі 448 488 грн.

Як свідчать матеріли справи, рішенням Вінницької міської ради № 1309 від 05.07.2005р., договору купівлі продажу земельної ділянки, державного акту на право власності земельної ділянки , ТОВ «Барлінек Україна» є власником земельної ділянки площею 6 3690 га.

Водночас ДПІ у м. Вінниці встановлено, що позивач дану земельну ділянку передав в строкове платне користування ТОВ «Барлінек інвест», і як наслідок змінив функціональне використання.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

У відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку цільовим призначенням є потреби промисловості.

Положення ст. 8 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці

площі ріллі по області. У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Як вірно зазначено представником позивача в судовому засіданні, укладення договору оренди земельної ділянки не є підставою для зміни функціонального використання земельної ділянки, а податковий орган не наділений повноваженнями застосовувати коефіцієнт нарахування земельного податку.

Таким чином, порушення вимог Закону України «Про плату за землю» є надуманими та безпідставними .

Також, податковим органом здійснено перевірку правильності нарахування і своєчасності перерахування орендної плати за землі та встановлено, що позивачем занижено оренду плату за землю в сумі 389 664 грн. 04 коп.

Так, у відповідності до договору оренди від 05.07.2006р., укладеного позивача з Вінницькою міською радою, ТОВ «Барлінек України» орендував 5,7835 га. терміном на 10 років, а у відповідності до договору суборенди від 31.07.2006р. дана земельна ділянка передана позивачем в суборенду ТОВ «Барлінек інвест» з метою несільськогосподарського використання для виробничих потреб.

Оскільки, позивачем дана земельна ділянка не використовувалась для потреб будівництва, а надавалась в суборенду, тому оренда має сплачуватись як для виробничих потреб з урахуванням індексу інфляції.

У відповідності ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 вищезазначеного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Тобто, даними нормами передбачено право орендаря передавати орендовану земельну ділянку в суборенду третім особам.

Як свідчать матеріали справи, позивач скористався наданим правом та передав, за погодженням Вінницької міської ради, у відповідності до договору від 31.07.2006р. земельну ділянку 5,7835 га. в суборенду ТОВ " Барлінек інвест".

Так, податковим органом встановлено порушення ст. 21 Закону України " Про оренду землі" та ст. 13 Закону України " Про плату землі"( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема ст. 21 Закону України "Про оренду землі"( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю") Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

А у відповідності до ст. 13 Закону України "Про плату землі"( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи, представником відповідача не надано жодного доказу та пояснення з приводу порушення вищезазначених норм.

Судом досліджено матеріали справи, та встановлено, що договір суборенди ділянки укладений в межах закону, а плата за оренду землі здійснювалась в межах встановлених договором.

Таким чином, не знаходять свого підтвердження порушення встановленні в ході проведення перевірки стосовно норм земельного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14.09.2010р. № 0000482300/3, 0000492300/3 та за № 0000502300/3, оскільки відповідачем по справі в обов'язок доказування правомірності прийняття свого рішення не доведено на підставі чого податковий органом встановив зафіксовані порушення.

Разом з тим суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати комерційної та службової таємниці.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 20.10.2010р. зупинено провадження у справі, для проведення судово-економічної експертизи. 14.05.2012р. на адресу суду надійшов висновок експерта Пічкура В.М., що стало підставою для поновлення провадження. З матеріалів якого вбачається, що порушення, які зафіксовані в ході проведення перевірки податковим органом документально та нормативно не підтверджуються (а.с.279).

Суд згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що визначено ч.2 вищезгаданої норми.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, що підтверджуються матеріалами справи, тому судові витрати поверненню з Державного бюджету не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 14.09.2010р. № 0000482300/3, № 0000492300/3, № 0000502300/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" (м. Вінниця, вул. Чехова, 6, код ЄДРПОУ 33088794) судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції .

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна