Постанова

від 27.06.2012 по справі 2а-13035/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2012 р. № 2а-13035/11/1370

Львівський окружни й адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Галійчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача Василишин О.С.

від відповідача Легуцький І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастки" до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000322300 від 31 жовтня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство „Самбірський завод металооснастки" звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322300 від 31 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 148667,67 грн., у тому числі за основним платежем -148666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу про завищення ним дозволеного податкового кредиту в сумі 148666,67 грн. за квітень 2011р. у зв'язку із недекларуванням та несплатою до бюджету за фактами поставок у квітні 2011р. постачальником ТзОВ «Пазкар Маркетинг Україна», про що зазначено у акті перевірки № 914/23-4/01267892 від 13.10.2011р. Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок фіксування результатів перевірки, в результаті чого з акту не вбачається на підставі яких документів відповідач дійшов до висновку про заниження податкового зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає у наступному. Проведеною ДПІ у Самбірському районі Львівської області документальною невиїзною перевіркою ВАТ „Самбірський завод металооснастки" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам ВАТ „Самбірський завод металооснастки" за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року та оформленою актом від 13.10.2011 року № 914/23-4/01267892 встановлено порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ВАТ „Самбірський завод металооснастки" дозволеного податкового кредиту в сумі 148666,67 грн. за квітень 2011р., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання в сумі 148666,67 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно даних Додатку 5 до декларації з ПДВ за квітень 2011р. „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів" встановлено, що до складу дозволеного податкового кредиту в декларації за рядком 10.1 „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності ВАТ „Самбірський завод металооснастки" для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та „нульовою ставкою" включено суму податку на додану вартість 148666,67 грн., сплачену на користь ТзОВ „Пазкар Маркетинг Україна", яку останнім не задекларовано та відповідно не сплачено до бюджету за фактами поставок у квітні 2011 року. Вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000322300 від 31 жовтня 2011 року є правомірним. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Під час розгляду даної справи у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з реорганізацією ДПІ у Самбірському районі Львівської області було замінено відповідача на Державну податкову інспекцію у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позивач -Відкрите акціонерне товариство „Самбірський завод металооснастки", зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області 08.06.1992 року (код ЄДРПОУ 01267892) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби.

ВАТ „Самбірський завод металооснастки" зареєстровано платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2005 року № 18280581, виданого Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією, індивідуальний податковий номер № 012678913102.

У період з 30.09.2011р. по 06.10.2011р. Державною податковою інспекцією у Самбірському районі Львівської області було проведено документальну невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастки" (код ЄДРПОУ 01267892) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам ВАТ „Самбірський завод металооснастки" за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої було складено Акт № 914/23-4/01267892 від 13 жовтня 2011 року „Про результати документальної невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастки" (код ЄДРПОУ 01267892) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.".

На підставі акту перевірки ДПІ у Самбірському районі Львівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322300 від 31 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 148667,67 грн., в тому числі за основним платежем 148666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач в адміністративному порядку не оскаржував.

Прийняття даного податкового повідомлення-рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем вимог статті п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI та неправомірність формування податкового кредиту зроблено на підставі інформації, що міститься в базах даних: АРМ „Звіт", АРМ „Аудит", „Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів", АІС „Облік", АІС „Податки", ЦБА юридичних осіб ДПА України (ПДС), ТАХ, за результатми опрацювання якої відповідачем було встановлено факт включення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ 148666,67 грн., яка була сплачена на користь ТзОВ „Пазкар Маркетинг Україна", та яку останнім не задекларовано та відповідно не сплачено до бюджету за фактами поставок у квітні 2011 року.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи: між позивачем та ТзОВ „Пазкар Маркетинг Україна" укладено Договір купівлі-продажу № 01/04/1-11 від 01 квітня 2011 року. Відповідно до п. 1.1. цього Договору ТОВ „Пазкар Маркетинг Україна" - Продавець, зобов'язався передати товар у власність позивача -Покупця, а позивач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього Договору. На виконання умов Договору купівлі-продажу № 01/04/1-11 від 01 квітня 2011 року згідно видаткової накладної № РН-1/00050 від 06.04.2011р. продавець передав, а покупець (позивач) отримав товар -трубу d219 в кількості 12т та трубу d325 в кількості 10,727т на загальну суму 250000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 41666,67 грн.

Також між позивачем та ТзОВ „Пазкар Маркетинг Україна" укладено Договір купівлі-продажу № 01/04/2-11 від 01 квітня 2011 року. Відповідно до п. 1.1. цього Договору ТОВ „Пазкар Маркетинг Україна" - Продавець, зобов'язався передати товар у власність позивача -Покупця, а позивач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього Договору. На виконання умов Договору купівлі-продажу № 01/04/2-11 від 01 квітня 2011 року згідно видаткової накладної № РН-1/00051 від 06.04.2011р. продавець передав, а покупець (позивач) отримав товар - систему автоматичного керування на загальну суму 642000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 107000,00 грн. Усього отримано товар на 892000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 148666,67 грн.

06 квітня 2011 року ТзОВ „Пазкар Маркетинг Україна" виписало ВАТ „Самбірський завод металооснастки" податкові накладні № 04582 на суму 250000,00 грн., в т.ч. ПДВ -41666,67 грн., та № 04595 на загальну суму 642000,00 грн., в т.ч. ПДВ-107000,00 грн.

Аналіз видів придбаних ВАТ „Самбірський завод металооснастки" товарів свідчить про те, що він (товар) відповідає тому виду господарської діяльності, яку здійснює Товариство згідно установчих документів.

Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі -Положення), первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеному цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю „Пазкар Маркетинг Україна" (код ЄДРПОУ 34507385) зареєстроване 13.07.2006р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10005629652 й станом на час укладення договорів купівлі-продажу між позивачем та ТзОВ „Пазкар Маркетинг Україна" та їх виконання було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 23234820 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане 11 серпня 2006 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси, індивідуальний податковий номер 345073815531. Згідно інформації, отриманої з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України, ТзОВ „Пазкар маркетинг Україна" на момент здійснення господарських операцій з ВАТ „Самбірський завод металооснастки" було зареєстроване платником ПДВ, тому мало право на виписку податкових накладних.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Згідно статті 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому ймовірне порушення контрагентами позивача податкового законодавства не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Також суд звертає увагу, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати штраф.

Враховуючи викладене, не знаходять свого підтвердження доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в декларації з ПДВ за квітень 2011 року відобразив податковий кредит на суму ПДВ в сумі 148666,67 грн.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000322300 від 31 жовтня 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000322300 від 31 жовтня 2011 року прийняте відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та підлягає винанню протиправним та скасуванню, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 7-14, 86, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області №0000322300 від 31 жовтня 2011 року;

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастки" 1486,66 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2012 року.

Суддя Гулкевич І.З.