Ухвала

від 22.04.2013 по справі 2а-13035/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К/9991/60593/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2012

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2012

у справі № 2а-13035/11/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Самбірський завод металооснастки»

до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Самбірський завод металооснастки» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000322300 від 31.10.2011.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ВАТ «Самбірський завод металооснастки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, складено акт № 914/23-4/01267892 від 13.10.2011, в якому зафіксовано порушення п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200 , ст. 198 Податкового Кодексу України , а саме: включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 148 666,67 грн., сплаченої на користь ТОВ «Пазкар Маркетинг Україна», яку останнім не задекларовано, та відповідно, не сплачено до бюджету за фактами поставок у квітні 2011 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 31.10.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000322300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 148 667,67 грн., в т.ч.: 148 666,67 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 01.04.2011 між ВАТ «Самбірський завод металооснастки» (покупець) та ТОВ «Пазкар Маркетинг Україна» (продавець) укладено договори купівлі-продажу № 01/04/1-11 та № 01/04/2-11, відповідно до умов яких останній зобов'язався передати товар у власність першого, а перший зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його.

На виконання умов зазначених договорів згідно видаткових накладних від 06.04.2011 продавець передав, а покупець отримав товар на загальну суму 892 000 грн., в тому числі ПДВ - 148 666,67 грн.

06.04.2011 ТОВ «Пазкар Маркетинг Україна» були виписані позивачу податкові накладні на загальну суму 892 000 грн., в тому числі ПДВ - 148 666,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а) п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) або послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного оподатковуваного періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 ст. 201 цього Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що на час виникнення правовідносин між позивачем та ТОВ «Пазкар Маркетинг Україна», останній був належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем правомірно відображено в декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року податковий кредит в розмірі 148 666,67 грн. на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому будь-які порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця включити до складу податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість у вартості придбаних товарів.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2012 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)О.В. Вербицька (підпис)О.А. Моторний