Ухвала

від 21.05.2012 по справі 30/75пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 травня 2012 р. № 30/75пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Малетич М.М., судді:Заріцька А.О., Козир Т.П., Кот О.В., Панова І.Ю., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 25.01.2012 у справі№ 30/75пд за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" доПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Обласна аптечна управляюча компанія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Донецької області Кандзюба Олена Євгенівна провизнання окремих положень іпотечного договору від 27.10.2008 №08-738/100 недійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецького області від 04.10.2011 у справі № 30/75пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011, позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2012 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011 залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" подано заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2012 у справі 30/75пд, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 559 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України 28.11.2011 у справі № 14/5005/6594/2011 та від 25.05.2010 у справі № 18/81-1647.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 25.01.2012 у справі № 30/75пд, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними окремих положень іпотечного договору, з урахуванням того, що вказівка у спірних положеннях договору на надання згоди на майбутні зміни обсягів зобов'язань поручителя суперечить статті 7 Закону України "Про іпотеку", яка вимагає попереднього визначення основного зобов'язання для можливості існування його забезпечення, оскільки не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої відповідальності іпотекодавця на момент укладення іпотечного договору. Крім того, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів стосовно задоволення решти позовних вимог щодо визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин припинення договору іпотеки внаслідок збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця, таким чином, з припиненням іпотечного договору відпали й підстави для утримання предмету іпотеки під обтяженням.

Водночас, з постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2011 у справі № 14/5005/6594/2011 , на яку посилається заявник, вбачається, що як на підставу визнання оспорюваного договору іпотеки таким, що припинив свою дію, позивач посилається на те, що кредитор не пред'явив вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки до майнового поручителя за іпотечним договором в строк до 05 вересня 2009 року, тому строк дії договору іпотеки є припиненим. При вирішенні спору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погодився і суд касаційної інстанції, щодо відсутності підстав для припинення іпотечного договору, визначених у статті 17 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим відсутні правові підстави визнання спірного договору таким, що припинив свою дію. Крім того, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що ненаправлення банком вимоги позивачу відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна (предмета іпотеки).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 25.05.2010 у справі № 18/81-1647, на яку посилається заявник, та постанова від 25.01.2012 у справі № 30/75пд, про перегляд якої подано заяву, не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність у вказаних справах предметів позовів, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України. Так, у справі № 30/75пд заявлено позов про визнання окремих положень іпотечного договору від 27.10.2008 №08-738/100 недійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором; водночас у справі 18/81-1647 предметом позову є стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 30/75пд до провадження Верховного Суду України.

У зв'язку з наведеним та керуючись статтями 111 16 , 111 20 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" у допуску справи № 30/75пд до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді А.О. Заріцька

Т.П. Козир

О.В. Кот

І.Ю. Панова

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)