Постанова

від 10.07.2012 по справі 10/191-18/432

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 10/191-18/432

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г

секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р.

у справі № 10/191-18/432 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «ТОМОТ»

до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

про визнання недійсним рішення про вилучення з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України та про спонукання до виконання дії

за заявою Страхового товариства з додатковою відповідальністю «ВЛАСТА»

про внесення виправлення до наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.07.2011 р. у справі №10/191-18/432 позовні вимоги Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Власта" задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №63-л від 03.03.2004 р. про виключення Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Томот" з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України. Зобов'язано Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України поновити Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Томот", правонаступником якого є Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Власта", у Єдиному державному реєстрі страховиків (перестраховиків) України. Стягнуто з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Власта" судові витрати.

02.08.2011 р. господарським судом м. Києва видано накази про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 19.07.2012 у справі №10/191-18/432.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. у справі №10/191-18/432 рішення господарського суду м. Києва від 19.07.2011 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р. у справі №10/191-18/432 касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. та додані до неї документи повернуто заявникові.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2012 р. у справі №10/191-18/432 касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. та додані до неї документи повернуто заявникові.

18.04.2012р. Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Власта" звернулося до господарського суду м. Києва із заявою про внесення виправлення до наказу, де просило винести ухвалу, якою внести виправлення до наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011 р. у справі №10/191-18/432 шляхом зміни назви сторони - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2012р. у справі №10/191-18/432 внесено зміни до пунктів 2, 3, 4 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 р. у справі №10/191-18/432, вважаючи вірним найменуванням відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Внесено зміни до наказу господарського суду міста Києва від 02.08.2012 р. у справі №10/191-18/432 та викладено його в наступній редакції:

"Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (інд. 01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 26297477) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Власта" (інд. 08162, Київська область, Києво - Святошинський район, смт. Чабани, вул. Кірова, 12, код ЄДРПОУ 30967925) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ дійсний для предявлення до виконання до 02.08.2012р.».

Названу ухвалу винесено місцевим господарським судом з посиланням на ст.ст. 89, 117 ГПК України.

Не погодившись з ухвалою від 22.05.2012р., відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та відстрочити виконання наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011р. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що своєю ухвалою суд першої інстанції фактично здійснив заміну сторони процесу, що, на думку відповідача, свідчить про неправомірність дій суду. Виправлення, як зазначає відповідач, мають вноситись не зачіпаючи суті судового рішення, на виконання якого видано наказ. Крім того, відповідач вказує на те, що Держфінпослуг ліквідовано Указом Президента без правонаступництва, проте з єдиного державного реєстру не виключено та працює комісія з припинення юридичної особи.

У відзиві на апеляційну скаргу Страхове товариство з додатковою відповідальністю «ВЛАСТА» просить апеляційну скаргу залишити без змін у зв'язку з її необґрунтованістю, а оскаржувану ухвалу без задоволення. Також, у відзиві позивач вказує на безпідставність вимог відповідача про відстрочення виконання наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 10.07.2012р.

Представником позивача у судовому засіданні 10.07.2012р. заявлено клопотання про

відсутність повноважень на представництво у представника відповідача Ткаченко Г.П.

Колегія суддів дослідивши наявні у справі матеріали не знаходить підстав для сумнівів в належності наданих представнику відповідача повноважень, які підтверджуються довіреністю № 3778/44 від 16.05.2012р., виданою відповідачем на ім'я Ткаченко Галини Петрівни, та посвідченням особи, оглянутим у судовому засіданні.

Представником позивача подано заяву про виявлення правопорушення, у якій він просив винести окрему ухвалу з повідомленням прокуратури Шевченківського району м. Києва стосовно факту підроблення дати отримання ухвали суду. Представник відповідача заперечив.

Колегія суддів вважає, що вказану заяву слід відхилити, оскільки, по-перше, в ухвалі суду про прийняття до провадження судом не досліджувалися і не встановлювалися обставини можливого виправлення або підробки документів стосовно дати отримання відповідачем оскаржуваної ухвали, проставленої на штампі вхідної кореспонденції на копії ухвали, по-друге, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд в ухвалі від 25.06.2012р. виходив з того, що датою отримання відповідачем оскаржуваної ухвали є 01.06.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення як належним доказом. До того ж, позивач не позбавлений права у встановленому порядку звернутись до відповідних органів щодо дій осіб, які містять ознаки злочину. У зв'язку з цим посилання скаржника на одержання ухвали 05.06.2012р. суд не брав до уваги.

Згідно з ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалася перерва.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню виходячи з наступного.

Апеляційною інстанцією встановлено, що згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 19.07.2011 р. у справі №10/191-18/432 позовні вимоги Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Власта" (правонаступник Страхового товариства з додатковою відповідальністю «ТОМОТ») задоволено повністю, а саме:

- визнано недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №63-л від 03.03.2004 р. про виключення Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Томот" з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України;

- зобов'язано Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України поновити Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Томот", правонаступником якого є Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Власта", у Єдиному державному реєстрі страховиків (перестраховиків) України;

- стягнуто з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Власта" 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання вказаного рішення 02.08.2011р. господарським судом м. Києва видано два накази про примусове виконання рішення.

18.04.2012р. Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Власта" звернулося до господарського суду м. Києва із заявою про внесення виправлень до наказу. Зазначену заяву позивач обґрунтовує тим, що з огляду на зміни до законодавства, у якому у тексті деяких законів слова «спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринку фінансових послуг», «уповноважений орган» та «Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України» замінено у всіх відмінках на «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», а також те, що державна комісія не реорганізується, а ліквідується, позивач просив суд винести ухвалу, якою внести виправлення до наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011р. № 10/191-18/432 шляхом «зміни назви сторони - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг». До заяви позивачем додано ксерокопію одного наказу від 02.08.2011р. про стягнення судових витрат.

За результатами розгляду вказаної заяви судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу, якою внесено зміни до пп. 2, 3 і 4 резолютивної частини рішення від 19.07.2011р., шляхом зазначення іншого найменування відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, замість Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, а також внесено зміни до наказу суду від 02.08.2012р. у справі, виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (інд. 01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 26297477) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Власта" (інд. 08162, Київська область, Києво - Святошинський район, смт. Чабани, вул. Кірова, 12, код ЄДРПОУ 30967925) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 02.08.2012 р.».

Колегія суддів з урахуванням наведених обставин вважає, що слід погодитись з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі.

Відповідачем у даній справі № 10/191-18/432 є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Іншого відповідача, зокрема Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, як свідчать матеріали справи, судом не залучалось.

Відповідно до Указів Президента України № 1069/2011 та № 1070/2011 від 23.11.2011р. вирішено ліквідувати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та утворити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Рішення у даній справі прийнято 19.07.2011р., а наказ видано судом 02.08.2011р.

Отже, на момент вирішення спору та видання наказу судом першої інстанції, відповідача не було ліквідовано, як не було утворено й іншу юридичну особу. Відповідно вказані обставини не могли стати підставою для внесення змін до рішення від 19.07.2011р. та відповідного наказу суду.

Крім того, на момент винесення оскаржуваної ухвали, як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Держфінпослуг (відповідач) не виключений з Єдиного державного реєстру як юридична особа, а новоутворена шляхом заснування юридична особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зареєстрована 20.02.2012р. і має інший код - 38062828, ніж відповідач (26297477, що зазначентй судом в оскаржуваній ухвалі).

За приписами ч. 1,2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У період роботи ліквідаційної комісії особа, яка ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Таку правову позицію викладено і в абзаці другому пункту 21 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств". Таким чином, підприємство чи організація до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі. Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами; зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.

Стосовно внесення змін до законодавства, у якому замінено слова у відповідних відмінках на «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», колегія суддів зазначає, що вказані зміни є результатом законодавчого процесу щодо державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі визначення державних органів, повноважених у цій сфері, і не може слугувати підставою для виправлення помилок, описок тощо у процесуальних документах суду, якщо такі законодавчі зміни вносяться та опубліковуються після прийняття судових рішень.

Статтею 89 ГПК України передбачено, що суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Згідно з частиною 2 статті 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом

У даному випадку внесення змін до рішення та наказу суду не є виправленням допущених в рішенні чи наказі описок або арифметичних помилок.

Суд першої інстанції жодним чином не вмотивував свою ухвалу, якою вніс зміни до рішення та наказу, не зазначив, які саме виправлення він вносить або яким чином усуває описки, не зазначив в чому вони полягають.

Суд фактично змінив рішення шляхом заміни відповідача у справі (боржника) іншою особою, не маючи на це правових підстав.

В оскаржуваній ухвалі також не йдеться про будь-які помилки, допущені при оформленні або видачі наказу.

Позивачем не надано суду доказів того, що судом було допущено описку в наказі чи рішенні суду на час прийняття.

Відтак, внесення змін до судового рішення та наказу суду з підстав, наведених позивачем у заяві про виправлення у зв'язку із змінами у законодавстві не грунтуються на вимогах процесуального закону.

Також, колегія суддів враховує, що в заяві, поданій позивачем, йдеться про внесення виправлення до наказу, проте жодних вимог щодо виправлення помилок, описок тощо у рішенні суду від 19.07.2011р. позивач не заявляв. В оскаржуваній же ухвалі не зазначено, що помилки виявлено судом і він їх виправляє за власною ініціативою.

Крім того, судом внесено зміни до не існуючого наказу від 02.08.2012р., в той час, коли позивач просив внести виправлення до наказу від 02.08.2011р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені заявником підстави для внесення виправлень до наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011р. не ґрунтуються на нормах законодавства та не є тими підставами, з якими ГПК України пов'язує можливість виправити помилки та описки у судовому рішенні та наказі суду, а тому заява є необґрунтованою. У зв'язку з цим апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а в задоволенні заяви Страхового товариства з додатковою відповідальністю «ВЛАСТА» про внесення виправлення до наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011р. слід відмовити.

Вимоги апеляційної скарги про відстрочення виконання наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011р. колегією суддів відхиляться, оскільки, по-перше, ГПК України не передбачено право господарського суду відстрочити виконання наказу, по-друге, відстрочення виконання можливе щодо рішення суду, проте таке право належить господарському суду, який видав виконавчий документ, тобто господарському суду

м. Києва, в порядку передбаченому ст. 121 ГПК України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу від 22.05.2012р. у справі № 10/191-18/432, припустився порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для її скасування. У зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судові витрати за апеляційне оскарження ухвали відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 86, 89, 103-106, 117 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р. у справі № 10/191-18/432 задовольнити.

2. Скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р. у справі

№ 10/191-18/432 повністю.

3. В задоволенні заяви Страхового товариства з додатковою відповідальністю «ВЛАСТА» про внесення виправлення до наказу господарського суду м. Києва від 02.08.2011р. у справі № 10/191-18/432 відмовити.

4. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «ВЛАСТА» (код 30967925) на користь Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (26297477) 547 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г

13.07.12 (відправлено)