Постанова

від 11.07.2012 по справі 12/88/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 12/88/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Петухов М.Г.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 23.04.12 р.

у справі № 12/88/2011/5003 (суддя Кожухар М.С. )

позивач Приватне підприємство "Ерко Україна"

відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

третя особа на стороні відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельно - Сервісний центр "Хамелеон"

про стягнення 145 728,82 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Слюсар О.В., представника , довіреність в справі

відповідача - Мазура О.В., адвоката

третьої особи- не з"явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 липня 2012 року у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року у справі № 12/88/2011/5003 ( головуючий суддя Кожухар М.С., судді Білоус В.В., Нешик О.С.) за позовом приватного підприємства "ERCO UKRAINE" (м. Вінниця) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Вінниця) , третя особа на стороні відповідача : товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-сервісний цент «Хамелеон» ( м.Вінниця) про стягнення коштів стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. на користь приватного підприємства "ERCO UKRAINE" 125000,00 гривень боргу, 1250 гривень державного мита та 125 гривень витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позов з огляду на норми ст.193 Господарського кодексу України, ст.525,526, 655, 692 Цивільного кодексу України, колегія суддів місцевого господарського суду дійшла висновків, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару, однак, відповідач не надав доказів своєчасного погашення заборгованості у розмірі 125000 гривень за отриманий товар.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу від 07.05.2012 року, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.Вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про зловживання представником відповідача процесуальними правами з огляду на те, що клопотання від 19.12.2011 року, 04.01.2012 року, 06.02.2012 року, 12.03.2012 року,02.04.2012 року та клопотання представника ОСОБА_3. від 23.04.2012 року про надання можливості ознайомитися із матеріалами справи та відкладення судового засідання для підготовки відзиву кореспондуються із приписами ст. 129 Конституції України, ст.7,9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.4,4-2, 4-3, 22,77 Господарського процесуального кодексу України.

На думку апелянта, суд першої інстанції не виконав норм ст.79 ГПК України та безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 6/35/2012/5003 за позовом ФОП ОСОБА_1. до ПП «Ерко-Україна» про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного на підставі видаткової накладної № РН-0000031 від 01.02.2011 року.

Звертає увагу, що місцевим господарським судом задоволено позов за відсутності у матеріалах справи беззаперечних доказів отримання відповідачем вимоги про оплату вартості поставленого товару, що суперечить нормам ч. 1ст. 2, ст.ст. 43, 33, 34 п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України та ч.2 ст.530 ЦК України.

Зазначає, що колегія суддів першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 84 ГПК України, відхиляючи надані відповідачем докази : претензію від 13.12.11 та лист про відмову від договору купівлі-продажу від 03.01.12 року, в яких повідомлялось про те, що товар містить недоліки, які не можливо усунути та перешкоджають його використовувати відповідно до функціонального призначення, не навела мотивів такого відхилення.

Просить скасувати повністю рішення господарського суду Вінницької області від 23.04.2012 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог Приватного підприємства «Ерко-Україна» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 125 000 гривень боргу.

До апеляційної скарги апелянтом долучено клопотання від 07.05.2012 року про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішення господарського суду Вінницької області по справі № 6/35\2012/5003 за позовом ФОП ОСОБА_1. до ПП «Ерко-Україна» про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного на підставі видаткової накладної № РН-0000031 від 01.02.2011 року, яку скаржник вважає пов»язаною з даною справою.

Крім того, в судове засідання апелянтом подано клопотання від 10.07.2012 року про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішення господарського суду Вінницької області по іншій справі № 6/35/2012/5003 за позовом ФОП ОСОБА_1. до ПП «Ерко-Україна» про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного на підставі видаткової накладної № РН-0000031 від 01.02.2011 року, яку скаржник вважає пов»язаною з даною справою та у зв»язку із призначенням у справі № 6/35/20125003 судової товарознавчої експертизи.

До даного клопотання долучено ухвалу господарського суду Вінницької області від 14.06.2012 року у справі № 6/35/2012/5003 про призначення експертизи .

Представник позивача заперечила проти задоволення даного клопотання.

Пленум Вищого господарського суду у пункті 3.16 постанови № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» звертає увагу, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК) . Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Колегія суддів вважає,що не є перешкодою для розгляду справи № 12/88/2011/5003 про стягнення вартості переданого за накладною товару розгляд справи № 6/35/2012/5003 про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного на підставі видаткової накладної № РН-0000031 від 01.02.2011 р., оскільки відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов"язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Тобто у даних справах різні предмети позову, що виключає їх взаємопов»язаність.

За таких обставин колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотань відповідача від 07.05.2012 року та від 10.07.2012 року про зупинення провадження у справі.

11.07.2012 року представником відповідача - адвокатом Мазуром О.В. заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів : лист про відмову від договору купівлі-продажу від 03.01.2012 року з доказами його направлення, претензія від 17.01.2012 року з доказами направлення, лист про відмову від договору купівлі-продажу від 18.01.2012 року з доказами його направлення, лист про відмову від договору купівлі-продажу від 02.03.2012 року з доказами його направлення, видаткова накладна від 10.02.2011 року, дві скарги ФОП ОСОБА_4 від 17.05.2011 року, та від 29.09.2011 року, видаткова накладна від 14.02.2011 року, дві рекламації від ФОП ОСОБА_5 від 30.05.2011 року та від 25.10.2011 року, видаткова накладна від 16.02.2011 року, дві претензії від ФОП ОСОБА_6 від 11.05.2011 року та від 10.10.2011 року, оригінал довідки від 10.07.2012 року, заява про злочин від 07.06.2012 року із доказами про її направлення .

Означене клопотання мотивоване заявником неможливістю подати вищевказані докази представником відповідача - ОСОБА_3 до суду першої інстанції через недостатність часу для належної підготовки до участі у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції лише з причин, що не залежали від нього.

Між тим, представник відповідача - адвокат Мазур О.В. не звернув увагу, що у матеріалах справи вже наявні : видаткова накладна від 14.02.2011 року, дві рекламації від ФОП ОСОБА_5 від 30.05.2011 року та від 25.10.2011 року, видаткова накладна від 10.02.2011 року, дві скарги ФОП ОСОБА_4 від 17.05.2011 року, та від 29.09.2011 року, видаткова накладна від 16.02.2011 року, дві претензії від ФОП ОСОБА_6 від 11.05.2011 року та від 10.10.2011 року ( т.2, ас.31-45), а тому колегія суддів не вбачає необхідності їх прийняття.

Як вбачається із матеріалів справи - провадження у даній справі порушено ухвалою суду від 02.11.2011 року ( т.1,а.с1), а рішення справі ухвалено 23.04.2012 року.

Наявні у матеріалах справи неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи, про зупинення провадження у справі свідчать про обізнаність відповідача як про наявність, так і про рух даної справи.

Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, серед яких і подача доказів та не обмежує кількості представників, що можуть представляти інтереси сторін.

Поряд із цим дана норма встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Між тим, інші докази, які просить залучити до справи представник відповідача : лист про відмову від договору купівлі-продажу від 03.01.2012 року з доказами його направлення, претензія від 17.01.2012 року з доказами направлення, лист про відмову від договору купівлі-продажу від 18.01.2012 року з доказами його направлення, лист про відмову від договору купівлі-продажу від 02.03.2012 року з доказами його направлення - складені відповідачем, тобто, були у нього в наявності, та датовані значно раніше, ніж ухвалено рішення у даній справі.

Колегія суддів зауважує, що неодноразова зміна відповідачем його представників, не вказує на поважність причин неможливості подачі означених доказів до суду першої інстанції, а тому відмовляє у задоволенні клопотання про залучення цих доказів до матеріалів справи.

Між тим, апеляційний господарський суд вважає за можливе залучили до матеріалів справи оригінал довідки від 10.07.2012 року, заяву про злочин від 07.06.2012 року із доказами про її направлення та надати оцінку цим доказам при апеляційному перегляді справи.

У судовому засіданні представник фізичної особи -підприємця ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що у ній викладені та просив рішення колегії суддів місцевого господарського суду від 23.04.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Під час апеляційного перегляду справи представник приватного підприємства "ERCO UKRAINE" проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду від 23.04.2012 року - залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-сервісний центр «Хамелеон» не скористалося правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечило явку свого представника у судове засідання, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлено заздалегідь та належним чином, на що вказує повідомлення відділення поштового зв»язку про вручення 30.05.2012 року ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2012 року про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення судового засідання на 11.07.2012 року.(т.3, а.с.92)

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного та з огляду на те, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2012 року явка сторін визнавалася на їх розсуд, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника товариства з обмеженою відповідальністю торгово-сервісного центру «Хамелеон».

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Звернувшись до господарського суду Вінницької області з позовом, позивач просив стягнути з відповідача 235900,82 гривень заборгованості за договором поставки № 14/12Е, з яких: 204 598,92 гривень 21 198,72 гривень пені, 4 103,18 гривень - 3 % річних та 6000 гривень матеріальних збитків у вигляді оплати адвокатських послуг , через неналежне виконання відповідачем договору поставки № 14/12Е від 15.02.2010 року.

Заявою від 03.04.2012 року про зміну підстав позову, позивач просить стягнути з відповідача 125 000,00 гривень боргу за товар, переданий за видатковою накладною № РН-0000031 від 01.02.2011 року та відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача пені та штрафних санкцій.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

З огляду на те, що заява позивача про зміну підстав позову надійшла до суду до початку розгляду справи по суті судовою колегією у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів Білоус В.В. та Нешик О.О., якою розгляд справи розпочато заново, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає нормам ст. 22 ГПК України прийняття судом першої інстанції заяви позивача про зміну підстав позову.

Судом встановлено, що на підставі видаткової накладної № РН-0000031 від 01.02.2011 року позивач передав, а відповідач через представника, що діяв на підставі довіреності ГСО № 2 від 01.02.2011року, прийняв товар на загальну суму 162313,78 гривень (а.с. 20 т.1).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000031 від 01.02.2011 року на оплату вартості товару, покликання на який містяться у видатковій накладній № РН - 0000031, довіреності ГСО № 2 від 01.02.211р. та платіжних документах відповідача на часткову оплату товару(т.1, а.с. 20, 76, 97-106 ,т.2, а.с. 2 ).

Видатковою накладною (повернення) № -М-0000008 від 19.05.2011 року відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 1143,94 гривень (т.2, а.с. 16 ).

Також, відповідач у період з 02.03.2011 року по 15.12.2011 року частково, на суму 36169,82 гривень, здійснив розрахунки за отриманий товар, що підтверджується наявними у справі : платіжними дорученнями: № 21 від 02.03.2011р., № 44 від 20.05.2011р., № 62 від 04.07.2011р., № 79 від 25.08.2011р., № 80 від 02.09.2011р., № 81 від 07.09.2011р., № 1 від 05.10.2011р., № 7 від 18.10.2011р., № 93 від 31.10.2011р., № 94 від 10.11.2011р., № 102 від 23.11.2011р., № 103 від 05.12.2011р. та випискою позивача станом на 16.12.2011р. (т.1, а.с. 97-106, т.2, а.с. 148 ).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства

Згідно з частиною 1 ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено статтею 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на дані норми колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що між позивачем та відповідачем склалися правовідносини, ознаки яких притаманні правовідносинам із купівлі-продажу товару.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача 14.03.2012 року рекомендованим поштовим відправленням з відміткою про вручення скеровано претензію № 4 з вимогою оплатити 125000 гривень боргу (т.2, а.с. 126 ).

Направлення означеної претензії, яку колегія суддів розцінює як вимогу про оплату переданого товару, та отримання її відповідачем підтверджується наявними у справі копіями фіскального чеку від 14.03.2012 року та повідомленням відділення поштового зв»язку про вручення 16.03.2012 року відправлення адресату : ОСОБА_1 (т.2, а.с.128,130).

Як вбачається із відтисків штампу господарського суду Вінницької області, оригінали означених доказів були оглянуті судом першої інстанції у судовому засіданні.

Також, означена інформація міститься на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв»язку (http://www.ukrposhta.com) у розділі : On-line сервіси , Відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором НОМЕР_1, який міститься на повідомленням відділення поштового зв»язку про вручення поштового відправлення.

При цьому колегія суддів зауважує, що означене поштове відправлення скеровувалося відповідачу за адресою, яка зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.11.2011 року, наданої на запит місцевого господарського суду (т.1, а.с.34).

Означене повністю спростовує доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи належних доказів направлення йому вимоги про оплату і про неотримання ним такої вимоги.

Між тим, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості у розмірі 125000 гривень по спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги про оплату вартості отриманого товару.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає правомірним стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 125000 гривень.

Поряд з тим, відповідно до частин 1, 4, 5 статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відтак, отримувач товарів наділений правом вимагати означені документи від постачальників.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (нині діючою), врегульовано порядок приймання товару за якістю.

Так, пунктом 14 Інструкції № П-7 встановлено, що приймання продукції по якості та комплектності здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, іншим обов'язковим для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та т.п.), що постачається.

Згідно п. 16 цієї Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідною продукцією.

У пункті 17 вказаної Інструкції встановлено, що в повідомленні про виклик повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; б) основні недоліки, які виявлені в продукції; в) час, на який призначено приймання продукції по якості; г) кількість продукції неналежної якості.

Відповідно до пп. 20, 26 вказаної Інструкції при неявці представника виготовлювача (відправника) по виклику покупця в установлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При відсутності інспекції по якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження покупця, при відмові їх виділити представника або неявці його по виклику перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства - отримувача, призначеного керівником або заступником керівника із числа осіб, затверджених рішенням комітета профспілки цього підприємства, або в) одностороньо підприємством-отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції. У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачено відбір зразків (проб), особи, які беруть участь у приймання продукції по якості, зобов'язанні відібрати зразки (проби) цієї продукції. Відбір зразків (проб) проводиться у точній відповідності з вимогами вказаних вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками, які підписані особами, що брали участь у відборі.

Між тим, відповідач не скористався наданими йому правами щодо отримання підтверджуючих документів щодо якості поставлених йому товарів.

Із долученої до апеляційної скарги заяви про злочин від 07.06.2012 року вбачається, що у відповідача були акти від 18.02.2011 року та від 12.05.2012 року про наявність недоліків товару,які у його представника були викрадені,про що і зроблено дану заяву.

Однак, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем належним чином засвідчення отримання ним товару невідповідної якості, маркування продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, тощо, як це передбачено Інструкцією № П-7 .

За таких обставин апеляційний господарський суд відхиляє означений доказ з огляду на його необґрунтованість та доказову неспроможність.

Також, колегія суддів не вбачає порушення місцевим господарським судом вимог ч. 1 ст. 84 ГПК України з огляду на наявність у рішенні висновку про відхилення доказів відповідача, які на його думку слугують підтвердженням отримання товару неналежної якості, через непов»язаність них із предметом спору та невідповідності них Інструкції П-7.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та скасування чи зміни рішення колегії суддів господарського суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року у справі № 12/88/2011/5003.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у зв»язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року справі №12/88/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.