Постанова

від 02.12.2007 по справі 20/315

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 02.12.2007                                                                                          

№ 20/315

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Пантелієнка  В.О.

 суддів:            Іваненко  Я.Л.

Лосєва  А.М.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

  від позивача - ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1,

від

відповідача   -                 Бондар В.В. - дов. б/н від

03.09.2007р.,

                                                Кріжановський О.А. - дов. б/н від

03.09.2007р.,

ОСОБА_3 - паспорт НОМЕР_2,       

від

третьої особи -                не

з'явився,   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство

нерухомості "Атлант-А"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

24.10.2007

 у справі № 20/315 (Палій В.В.)

 за позовом                               Суб"єкт

підприємницбкої діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Товариство

з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Атлант-А"

 третя особа відповідача           Фізична особа ОСОБА_2

 третя особа позивача                      

 про                                                 

стягнення 18850,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду міста Києва від 24.10.2007р. у справі №20/315  позовні вимоги СПД ОСОБА_1задоволені частково

на підставі ст.ст.546, 547, 610, 612, 525 ЦК України. Стягнуто з ТОВ „АН

„Атлант -А” (м.Київ, вул.Васильківська, 14, 

оф. 416, код ЄДРПОУ 33441465) на користь СПД ОСОБА_1(АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_2) 18685 грн. - основного боргу, 186,85 грн. -

державного мита, 116,96 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

В

апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати на

підставі ст.ст.292, 294, 296 ЦПК України, ч.1 ст.230 ЦК України.

У

відзиві на апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 підтримує рішення суду першої

інстанції, вважає його законним та обґрунтованим.

Розглянувши

доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників позивача і відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на

підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом

першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд

вважає, що скарга  не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

05.06.2007р.

між СПД ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ „АН „Атлант -А” (виконавець) укладено договір

про надання послуг (а.с.12), відповідно до умов якого виконавець за завданням

замовника зобов'язується в строк до 15.06.2007р. надати послуги, направлені на

придбання/відчуження об'єкта нерухомості, відповідно до вимог замовника. Замовник

зобов'язався оплатити вартість послуг, наданих виконавцем, у розмірі 18685

грн., що складає еквівалент 3700 доларів США по курсу на день підписання даного

договору, шляхом внесення на розрахунковий рахунок виконавця за один день до

підписання замовником договору купівлі-продажу на об'єкт, представлений

виконавцем.

           Крім того, між відповідачем, ОСОБА_1

та ОСОБА_2 було укладено договір від 05.06.2007р. (а.с.51-52), який спрямований

на надання комплексу інформаційно-посередницьких послуг, спрямованих на

відчуження земельної ділянки.

            Як вбачається із зазначених

договорів, сторонами одного виступають два суб'єкта договірних відносин - СПД

ОСОБА_1 та ТОВ „АН „Атлант -А”, сторонами другого виступають три суб'єкта

договірних відносин - ТОВ „АН „Атлант -А” , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як фізичні

особи. Тому господарський суд м.Кива зробив вірний висновок, що двосторонній

договір, укладений між позивачем та відповідачем не може бути додатковою угодою

до трьохстороннього договору між відповідачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Двосторонній

договір про надання послуг від 05.06.2007р. та трьохсторонній договір від

05.06.2007р. є різними договірними зобов'язаннями між різними суб'єктами

договірних відносин, які не пов'язані один з одним та не вносять змін або доповнень

один до одного.

    Згідно ст.901 ЦК України за договором про

надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої

сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної

дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити

виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

     Відповідно до умов укладеного договору

позивач повинен був здійснити оплату передбачених договором послуг та внести на

розрахунковий рахунок виконавця за один день до підписання замовником договору

купівлі-продажу на об'єкт нерухомості, представлений виконавцем, 18685 грн.

Доказом

виконання позивачем передбаченого договором обов'язку є платіжне доручення  №36 від 14.06.2007р. (а.с.13).

Матеріали   справи  

не  містять  доказів  

виконання   відповідачем   обов'язків, 

які передбачені пп.2.1 двостороннього договору про надання послуг від

05.06.2007р., зокрема: надання першочергових консультацій спеціалістів;

виділення персонального спеціаліста; здійснення підбору варіантів; здійснення

попередньої оцінки вибраних проектів; здійснення показу вибраного проекту;

контроль   процедури   передачі  

суми   (завдатку)   та  

оформлення   документів   на відчуження/придбання об'єкта

нерухомості;     забезпечення

консультаційно - юридичного супроводу; несення відповідальності за збереження

документів,  матеріалів,  переданих йому замовником; проведення всіх

необхідних заходів для придбання/відчуження об'єкта нерухомості.

    Таким чином, суд першої інстанції зробив

правильний висновок, що відповідачем не були надані послуги позивачу за

договором про надання послуг від 05.06.2007р., які спрямовувались на

придбання/відчуження об'єкта нерухомості, а відповідно договір купівлі-продажу

на об'єкт нерухомості не був укладений  і

позивачем були оплачені ненадані відповідачем послуги.

     Відповідно до ч.1 ст.906 ЦК України

збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договором про

надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності

його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець,

який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним

підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що

належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше

не встановлено договором або законом.

     Згідно п.3 ст.612 ЦК України, якщо

внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для

кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати

відшкодування збитків.

  Статтею 526 ЦК України передбачено, що

зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

  У зв'язку з невиконанням відповідачем умов

договору про надання послуг від 05.06.2007р., з відповідача на користь позивача

вірно стягнуто 18685 грн., здійсненої позивачем попередньої оплати за вказаним

договором.

   Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу

України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням

умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

  Боржник вважається таким, що прострочив, якщо

він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,

встановлений договором або законом.( п.1 ст. 612 ЦК України).

 Відповідно до ст.546 ЦК України виконання

зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно

з ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання

вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання

зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Таким

чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення правочину щодо

забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, вимога позивача про

стягнення з відповідача 139,24грн. пені законно не задоволена судом першої

інстанції.

  Пунктом 2 ст.625 Цивільного кодексу України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

   З урахуванням того, що за договором про

надання послуг, у відповідача не виникло перед позивачем грошового

зобов'язання, а виникло зобов'язання із надання послуг (обов'язок повернення

суми передоплати обумовлений саме неналежним виконанням відповідачем

зобов'язання із надання послуг), то вимога про стягнення з відповідача

26,11грн. - 3% річних є необгрунтованою і вірно не задоволена місцевим судом.

За

таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення

апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись

ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський

суд  -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу ТОВ „АН „Атлант -А” залишити

без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 24.10.2007р. у

справі №20/315  - без змін.

Справу

№20/315  повернути до господарського суду

міста Києва.

Постанова

може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України

протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                     

Пантелієнко  В.О.

 Судді                                                                                         

Іваненко  Я.Л.

                                                                                          Лосєв  А.М.

 17.12.07 (відправлено)