Ухвала

від 12.07.2012 по справі 2-247

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-247 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ Номер провадження 22-ц/1890/1466/12 Суддя-доповідач - Білецький Категорія - 51

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Семеній Л Л. І., Таран С С. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 травня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації, Білопільської міжрайонної виконавчої дирекції Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про внесення змін до наказу про відсторонення від роботи, зобов'язання виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 25 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Посилається на відсутність у ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» такої підстави для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, як відсторонення від роботи. Вважає помилковим посилання суду на ст.35 цього Закону, оскільки даною нормою передбачений лише період та розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, а не підстави відмови у її виплаті.

Зазначає, що внаслідок несвоєчасного ознайомлення позивача з наказом про відсторонення відбулося порушення її права на своєчасність оскарження. Крім того, доводить про неможливість відсторонення особи у період знаходження на лікарняному.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали і перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 28 серпня 2003 року ОСОБА_1 працює директором Ворожбянського НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ №1 у м.Ворожба Білопільського району Сумської області.

Постановою слідчого прокуратури Білопільського району від 31 серпня 2011 року, у зв'язку з пред'явленням ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, її на час досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи відсторонено від посади директора цього навчального закладу.

На підставі вказаної прокурора наказом начальника відділу освіти Білопільської райдержадміністрації від 31 серпня 2011 року №330 позивачку з 01 вересня 2011 року відсторонено від роботи.

З 12 серпня по 23 серпня, з 29 серпня по 05 вересня, з 06 вересня по 30 вересня та з 01 жовтня по 28 жовтня 2011 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, про що маються листки непрацездатності, за якими їй частково нарахована та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 12 серпня по 23 серпня 2011 року (а.с.21) і з 29 серпня по 05 вересня 2011 року (а.с.22) у загальному розмірі 1936 грн. 46 коп.

Правильно і з достатньою повнотою встановивши вказані факти, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, та що вона не має права на компенсацію втрати заробітної плати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період відсторонення від роботи у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи.

Так, крім прямо передбачених у ст.46 КЗпП України випадків відсторонення працівника від роботи, вказана норма допускає таке відсторонення і в інших випадках, передбачених законодавством. До цього переліку, зокрема відносяться і підстави визначені у ст.147 КПК України «Відсторонення обвинуваченого від посади».

В силу ч.5 ст.114 КПК України постанови слідчого є обов'язковими для виконання всіма установами, посадовими особами і громадянами.

Заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу (ст.94 КЗпП України), тому за період вказаного відсторонення позивач не має права на її нараховування та виплату.

Чинне трудове законодавство ніяким чином не пов'язує можливість такого відсторонення працівника з його перебуванням на лікарняному.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п.8 ст.2, ст.4, ч.1 ст.35 цього Закону право на отримання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи. Страховий випадок - це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом. Така допомога надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання страхового випадку.

Отже, не маючи на час відсторонення від посади права на отримання заробітної плати, позивач не набула і права на її компенсацію за період перебування на лікарняному під час такого відсторонення.

Лише у випадку подальшого встановлення незаконності такого відсторонення та наявності вимушеного прогулу позивач не позбавлена права на відповідне відшкодування у визначеному законодавством порядку.

Не доведення роботодавцем до ОСОБА_1 наказу про відсторонення безпосередньо після його видання, викликано об'єктивними причинами перебування даного працівника на лікарняному, та не вплинуло на правильність нарахування і виплати їй допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 відхилити, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -