Постанова

від 18.07.2012 по справі 8/301

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 8/301

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Овечкіна В.Е.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду від

10.05.2012 р.

у справі № 8/301 господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Страхове товариство "Гарантія"

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

третя особа ОСОБА_2

про стягнення 404 263,34 грн.

за участю представників:

ПАТ "СТ "Гарантія" -Рожков О.Є.;

ПАТ "Універсал Банк" -не з'явилися;

ОСОБА_2 - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 404 263,34 грн. отриманих без достатньої правової підстави.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зазначені грошові кошти перераховані відповідачу як вигодонабувачу за договором страхування № 8-К-255/08.001 від 27.10.2008 р. Між тим, як вказує позивач, об'єкт страхування станом на момент підписання договору перебував під арештом, що, у відповідності до Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, дає підстави страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування (т.1 а.с.4-6).

Відповідач у справі - ПАТ "Універсал Банк" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. позов задоволено (т.1 а.с.44-46).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем перераховано на рахунок відповідача страхове відшкодування без достатніх правових підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. залишено без змін (т.1 а.с.227-230).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Універсал Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права (т.2 а.с.4-6).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 ЦК України, повернути грошові кошти у розмірі 404 263,34 грн., отримані ним від позивача без достатніх на те підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили наступні обставини.

27.10.2008 р. між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір № 8-К-225/08.001 страхування майна громадян, відповідно до умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням нерухомим майном, а саме: житловим будинком загальною площею 358 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до п. 10.1 Договору страхування вигодонабувачем за договором є відповідач у даній справі.

Вказаний договір за своєю правовою природою правильно віднесений судами до договору страхування.

Так, відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

31.12.2008 р. внаслідок пожежі житловий будинок за адресою -АДРЕСА_1, власником якого є громадянин ОСОБА_2, було пошкоджено.

На виконання припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-421/09-1277 від 03.12.2009 р. та згідно умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування на користь вигодонабувача в сумі 404 263,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5983 від 13.10.2010 р.

В подальшому, актом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 103/42/5 від 23.03.2011 р. було встановлено, що на дату укладення договору страхування об'єкт страхування -житловий будинок, загальною площею 358,0 м кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебував під арештом, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 29960146 від 11.01.2011 р., і про цю обставину, яка має істотне значення для визначення ступеня ризику у відношенні прийнятого на страхування майна за договором, було відомо як страхувальнику ОСОБА_2, так і вигодонабувачу, але останні її приховали при укладанні договору страхування.

Як наслідок цього, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України дійшла висновку про відмову у виплаті позивачем страхового відшкодування згідно договору страхування за страховим випадком, що стався 31.12.2008 р.

Зважаючи на вищенаведене, позивач направив страхувальнику листа б/н від 29.03.2011 р., в якому повідомив останнього про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування згідно договору страхування.

Крім того, 31.03.2011 р. на адресу вигодонабувача позивачем було направлено лист про необхідність повернення коштів в сумі 404 263,34 грн., перерахованих вигодонабувачу згідно платіжного доручення № 5983 від 13.10.2010 р., оскільки вказані кошти отримані без достатньої правової підстави. Зазначений лист, як з'ясовано судами, отримано вигодонабувачем 04.04.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави набуття відповідачем коштів у розмірі 404 263,34 грн. відсутні.

Висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією, щодо обгрунтованості заявлених вимог є правильним, враховуючи наступне.

Так, в силу п.п. 7.2.1 п. 7.2 розділу 7 Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № 6/06 від 15.12.2006 р. та п.п. 7.1.2 п. 7.1 розділу 7 договору страхування, станом на дату укладання договору, страхувальник та/або вигодонабувач зобов'язані були при укладанні договору надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для визначення ступеня ризику у відношенні прийнятого на страхування майна, зокрема, про заявлені претензії чи вимоги третіх осіб на об'єкт страхування. Неповідомлення страховика про наявність таких вимог чи претензій дає підстави страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування при настанні страхового випадку незалежно від впливу вказаних обставин на факт настання страхового випадку.

Таким чином, як вірно встановлено судами, страхувальником та вигодонабувачем не було дотримано умов Правил страхування та договору страхування в частині надання страховику інформації про всі відомі обставини, що мають істотне значення для визначення ступеня ризику у відношенні прийнятого на страхування майна, зокрема, про арешт майна страхувальника в період дії договору страхування, що, в свою чергу є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач утримує грошові кошти у розмірі, перерахованому йому позивачем, безпідставно і має повернути їх позивачу, зважаючи на положення ст.1212 ЦК України. Враховуючи, що відповідні грошові кошти не повернуті, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог, у зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 р. у справі № 8/301 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" -без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Овечкін В.Е.