Рішення

від 19.06.2012 по справі 5011-4/3081-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/3081-2012 19.06.12

За позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» Прозобов'язання вчинити дії та стягнення штрафу по первісному позову та про стягнення 9 080 685,64 грн. -по зустрічному позову

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Малярчук Ю.Р.

від відповідачів Півненко А.О., Лисиця В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»передати за актом приймання-передачі ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»недопоставлений товар, який зазначений у специфікаціях № 1, №2, № 3 до договору № УГВ431211/11 від 03.10.2011 на суму 2 829 682,80 грн.

Крім того просить стягнути з відповідача пені в розмірі 172 610,65 грн. та штрафу 198 077,80 грн.

В судовому засіданні 19.04.2012р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»надав відзив на позовну заяву, в якому проти позву заперечив повністю.

19.04.2011р. через канцелярію Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»була подана зустрічна позовна заява про стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»8 966 338,56 грн. основного боргу, 8 484,21 грн. пені за порушення строку здійснення розрахунків, 36 275,01 грн. інфляційних витрат, 69 587,86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а всього 9 080 685,64 грн. заборгованості за договором № УГВ 431211/11 про закупівлю товарів за державні кошти від 03.10.2011р.

Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву суд відзначив, що зустрічний позов відповідає ст. 60 ГПК України, тому прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці» в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011р. між Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № УГВ 431211/11.

Відповідно до п.1.1. договору та специфікацій № 1, № 2, № 3 до договору відповідач зобов'язувався поставити позивачу спецодяг загальною вартістю 13 779 998,16 грн., в позивач - прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації до цього договору.

Згідно з п. 5.3. договору датою поставки товару є дата акту приймання-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.7. договору після відвантаження товару відповідач направляє позивачу оригінали податкової накладної та акту приймання-передачі товару.

В п.2 специфікації №1, №2, №3 до договору вказано, що умови поставки товару: DDP: (згідно з ІНКОТЕРМС - 2010) - склади вантажоотримувачів за реквізитами згідно з п. 12 специфікацій №1, №2, №3.

Відповідно до п.3 специфікацій до договору строк поставки товару: вересень-грудень 2011 року.

Згідно з п. 5.4.1 договору відвантаження товару проводиться лише після отримання рознарядки покупця.

07.12.2011р. позивач надав відповідачу рознарядку від 07.12.2011р. №11-2093, яку отримав директор відповідача Білокур І.М. про, що свідчить його розписка про отримання рознарядки.

Позивач стверджує, що станом на день подання позовної заяви відповідач поставив позивачеві товар лише на суму 10 950 315,36 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов'язання, оскільки не поставив товар до 01.01.2012р. відповідно до специфікацій №1, №2, №3 до договору на суму 2 829 682,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 670 ЦК України, якою встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги по первісному позову не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

03 жовтня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № УГВ 431211/11 про закупівлю товарів за державні кошти.

У відповідності до умов п.п. 1.1, 1.2 Договору, Відповідач зобов'язався у 2011 році передати у власність Позивача (поставити), а Позивач - прийняти та оплатити поставлені Відповідачем, спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна кількість та загальна вартість якого були визначені у специфікаціях №1, № 2 та № 3, які містяться в додатках № 2, 3 та 4, відповідно, до Договору.

Строк дії Договору був визначений його п. 10.1, згідно із яким Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Оскільки Позивач та Відповідач є суб'єктами господарювання, у розумінні ст. 55 Господарського кодексу України, то, згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 179 ГК України, зобов'язання, які виникли між ними на підставі Договору, є господарсько-договірним зобов'язаннями та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як встановлено ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Аналогічний за змістом припис міститься в ч. 7 ст. 180 ГК України, згідно із якою строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Аналіз наведених вище правових норм та застосування його результатів до правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем на підставі Договору, є підстави стверджувати, що строк дії Договору сплив, а зобов'язання Відповідача з поставки Товару, що виникло на підставі такого Договору - припинилося, 31 грудня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана Позивачем 07 березня 2012 року. Тобто, на момент звернення Позивачем до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про зобов'язання Відповідача передати Позивачу за актом приймання-передачі недопоставлений Товар, строк дії Договору, на якому ґрунтується така позовна вимога, сплив, а зобов'язання Відповідача поставити Позивачу Товар, порушення якого вбачається Позивачеві в якості підстави такої позовної вимоги, - припинилося. Отже, підстави для застосування обраного Позивачем способу захисту цивільного права відсутні.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, правові підстави для задоволення заявленої Позивачем позовної вимоги про зобов'язання Відповідача передати Позивачу за актом приймання-передачі недопоставлений Товар, який зазначений у Специфікаціях до Договору, на суму 2 829 682,80 грн. відсутні, а, відтак, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в сумі 172 610,75 грн. та штрафу в сумі 198 077,80 грн. за невиконання взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені в Специфікаціях до Договору, суд зазначає наступне.

Заявляючи вказану вище позовну вимогу, Позивач просить господарський суд захистити його цивільне право, яке вбачається йому порушеним, у спосіб застосування до Відповідача господарських санкцій за невиконання (порушення) обов'язку з поставки Товару у зазначені в Специфікаціях до Договору строки, якого (невиконання, порушення), на думку Позивача припустився Відповідач, а саме такого їх виду, як штрафні санкції у формі пені та штрафу.

Відповідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК України, одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, зокрема, у формі штрафу та пені.

Згідно із ст. 218, ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вже було зазначено вище, відносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем на підставі Договору, є господарсько-договірним зобов'язаннями та регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відтак, за загальним правилом, встановленим і ч. З ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Аналогічна за змістом правова норма, що є спеціальною для відносин, які виникають на підставі договору купівлі-продажу, визначена ч. 5 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару.

Зазначена спеціальна правова норма, у відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, застосовується і до договору поставки.

Зважаючи на систематичне порушення Позивачем строків оплати поставленого йому товару, Відповідач правомірно зупинив виконання взятого на себе за Договором зобов'язання з поставки Товару на підставі ч. З ст. 538, ч. 5 ст. 692 ЦК України, попередньо адресувавши Позивачу лист-попередження про таке зупинення, а, відтак, господарського правопорушення Відповідач не вчиняв, підстави для застосування до нього штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені - відсутні, а відповідна позовна вимога Позивача - не підлягає задоволенню.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»про стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»заборгованості в сумі 9 080 685,64 грн. підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»належним чином виконало свої зобов'язання передбачені умовами Договору.

Так, відповідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, Позивач зобов'язався у 2011 році передати у власність Відповідача (поставити), а Відповідач - прийняти та оплатити поставлені Позивачем, спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту , найменування, одиниці виміру, ціни за одиницю, загальна кількість та загальна вартість якого були визначені у специфікаціях №1, № 2 та № 3, що містяться в додатках № 2, 3 та 4, відповідно, до Договору.

Позивач належним чином виконував взяте на себе за договором зобов'язання, в період з 11.10.2011 р. по 22.12.2011 р. поставивши Відповідачу Товар загальною вартістю 10 950 315 грн. 36 коп., доказом чого є відповідні акти приймання-передачі Товару, підписані уповноваженими на те представниками сторін (належним чином засвідчені копії зазначених актів містяться в матеріалах зустрічного позову).

Матеріали справи свідчать, що починаючи з листопада 2011р. Відповідач порушує зобов'язання за договором з оплати поставленого йому Товару.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги по зустрічному позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до актів приймання-передачі позивач за зустрічним позовом поставив відповідачу за зустрічним позовом товар на загальну суму 10 950 315,36 грн.

Проте відповідач порушив умови договору, а саме не виконав зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що протягом всього строку дії Договору Відповідач сплатив Позивачу за поставлений останнім Товар загалом лише 1 983 976грн.80коп., доказом чого є виписки з поточного банківського рахунку Позивача (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи).

Суду доведено, що фактично Відповідач в одностсторонньому порядку відмовився від взятого на себе зобов'язання з оплати товару з 29.11.2011р., коли ним було здійснено останній платіж на користь Позивача. Матеріали справи свідчать, що в процесі здійснення розрахунків Відповідач не тільки оплатив поставлений йому Товар лише частково, але й систематично порушував встановлений Договором строк його оплати, про що свідчить взятий судом до уваги складений позивачем графік формування простроченої заборгованості Відповідача з оплати поставленого товаруё що міститься в матеріалах справи.

Відповідачем не оплачено товар на суму 8 966338,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи. Так, в матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків за Договором, з якого випливає, що вказана вище сума основного боргу за Договором у сумі 8 966 338,56грн. Відповідачем не заперечується (належним чином засвідчена копія Акту звірки міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч. З ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Аналогічна за змістом правова норма, що є спеціальною для відносин, які виникають на підставі договору купівлі-продажу, визначена ч. 5 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару.

Зазначена спеціальна правова норма, у відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, застосовується і до договору поставки.

Суд погоджується з твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»(Позивача по зустрічному позову), що є усі підстави стверджувати, що оскільки встановлений відповідно до п. 4.1 Договору та п. 4 кожної із Специфікацій строк оплати Відповідачем поставленого Позивачем товару становить 30 календарних днів, а остання партія Товару була поставлена 22.12.2011р., то поставлений Позивачем протягом строку дії Договору Товар загальною вартістю 10 950 315грн.36коп. повинен був бути оплачений Відповідачем в повному обсязі не пізніше 21.01.2012р. Однак, Відповідач у встановлений Договором строк сплатив на користь Позивача загалом лише 1 983 976грн.80коп., чим спричинив виникнення у нього заборгованості за Договором в розмірі 8 966 338,56грн. Зважаючи на систематичне порушення Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»строків оплати поставленого йому товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»(Позивач по зустрічному позову) на підставі ч.3 ст. 538, ч.5 ст.692 ЦК України було вправі зупинити виконання взятого на себе зобов'язання за поставки решти Товару в повному обсязі до оплати раніше поставленого Товару.

Отже, суд прийшов до висновку, що порушення Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Відповідачем по зустрічному позову) строку здійснення розрахунків за поставлений йому на підставі Договору поставки Товар є порушенням взятого на себе за Договором грошового зобов'язання. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»(Позивач по зустрічному позову), зважаючи на систематичне порушення Відповідачем строків оплати поставленного йому товару, правомірно зупинив виконання взятого на себе зобов'язання з поставки Товару на підставі ч.3 ст.538, ч.5 ст.692 ЦК України, попередньо адресувавши Позивачу лист-попередження про таке зупинення.

Таким чином, факт наявності боргу у Відповідача за договором поставки від 03.10.2011р. за № УГВ 431211/11 у сумі 8 966 338,56 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.9. договору, за порушення строків оплати покупець сплачу на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, порушення відповідачем строків поставки товарів та не в повному обсязі, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до п.7.9 договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, з відповідача належить стягнути пеню у сумі 8484,21 грн., відповідно до розрахунку Позивача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 69 587,86 грн. та 36 275,01 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем за первісним позовом не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом. Доводи, викладені у його зустрічній позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач за зустрічним позовом довів, що його вимоги по зустрічному позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, відповідно ст. 49 ГПК України за первісним та зустрічними позовами покладаються на Дочірню компанію «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології безпеки праці»(03110, м. Київ, вул. Олексіївська, 3, код ЄДРПОУ 35714622) 8 966 338 (вісім мільйонів дев'ятсот шістдесят шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 56 коп. основного боргу, 8 484 (вісім тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн.. 21 коп. пені за порушення строку здійснення розрахунків, 36 275 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн.. 01 коп. інфляційних витрат, 69 587 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн.. 86 коп. 3% річних, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.06.2012р.