Постанова

від 18.07.2012 по справі 22/57пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2012 р. справа №22/57пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевській Н.М. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не з'явився. від відповідача 1:не з'явився. від відповідача 2не з'явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь»м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 19.04.2012р. по справі№22/57пд (головуючий суддя Соболєва С.М., судді Сич Ю.В., Гриник М.М.) за позовомЗакритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь»м.Маріуполь Донецької області до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Вектор»м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Верск»м.Запоріжжя провизнання договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. недійсним

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «АзовЕлектроСталь»м.Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Вектор»м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області; Товариства з обмеженою відповідальністю «Верск»м.Запоріжжя про визнання договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2012р. по справі №22/57пд (головуючий суддя Соболєва С.М., Сич Ю.В., Гриник М.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Закрите акціонерне товариство «АзовЕлектроСталь»м.Маріуполь Донецької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Вважає, що спірний договір є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, а саме ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами не було узгоджено умов щодо предмету та ціни договору. Вказує, що місцевим господарським судом було залишено без уваги, що у видаткових накладних №В-42/1 від 18.10.2009р., №В-44 від 21.10.2009р., якими оформлювалось виконання договору №118АЭСсн від 01.10.2009р., у якості поставляємого товару визначено «ферросилиций «65», ціна якого складає 104 585 грн. 33 коп. (без ПДВ) за 1 б.тн. Тобто у вказаних видаткових накладних визначений інший товар і ціна на нього, ніж визначено умовами договору, що є порушення його п. 1.2.

Позивач та відповідачі у судове засідання повноважних представників не направили, причин нез'явлення на невиконання вимог суду не повідомили.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 17.05.2012р. та ухвалою від 26.06.2012р. позивач та відповідачі 1, 2 були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Вимагаючи визнати недійсним договір №118АЭСсн від 01.10.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Верск»(далі -постачальник) та Закритим акціонерним товариством «АзовЕлектроСталь»(далі -покупець), позивач визначає порушення умов ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки спірний договір не містить таких істотних умов як предмет та ціна договору. В обґрунтування наведеного посилається на те, що згідно специфікації №1 до договору №118АЭСсн від 01.10.2009р. предметом договору є феросілікомарганець МнС17Р35 фр.10-50 мм ДСТУ 4756-91, биг-бен 1тн за ціною 10 900 грн. 00 коп. за б.тн без ПДВ, а за накладними фактично йому був поставлений ферросіліцій «65», ціна якого складає 104 585 грн. 33 коп. за 1 б.тн без ПДВ.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Верск»(далі -постачальник) та Закритим акціонерним товариством «АзовЕлектроСталь»(далі -покупець) було підписано договір №118АЭСсн від 01.10.2009р. (далі -договір).

За правовою природою спірний договір є договором поставки, що підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частинами 1, 2 статті 267 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості згідно специфікації №1 (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією №1 до договору №118АЭСсн від 01.10.2009р., підписаною та скріпленою печатками сторін за договором, постачальник та покупець визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість та ціну, а також загальну суму специфікації, яка складає 3 924 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 654 000 грн. 00 коп.

Згідно п.п. 6.1., 6.2 договору, ціна товару визначається на умовах СРТ -склад покупця, згідно «Інкотермс-2000», відображена у специфікації №1. Загальна сума договору складає 3 924 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 654 000 грн. 00 коп.

Розділом 12 договору визначено, що даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р.

Спірний договір укладено в письмовій формі, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Таким чином з умов спірного договору вбачається, що сторони погодили предмет договору та ціну шляхом складання специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а також строк договору.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки, договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Посилання позивача на те, що згідно специфікації №1 до договору №118АЭСсн від 01.10.2009р. предметом договору є феросілікомарганець МнС17Р35 фр.10-50 мм ДСТУ 4756-91, биг-бен 1тн за ціною 10 900 грн. 00 коп. за б.тн без ПДВ, а за накладними фактично йому був поставлений ферросіліцій «65», ціна якого складає 104 585 грн. 33 коп. за 1 б.тн без ПДВ вказують лише на поставку товару іншої марки, ніж передбачено спірним правочином.

Частинами 1-4 статті 672 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Товар поставлений позивачу за договором №118АЭСсн від 01.10.2009р. був прийнятим останнім без будь-яких зауважень, про що свідчать копії видаткових накладних, наявні в матеріалах справи, та в-подальшому оплачений ТОВ «АзовЕлектроСталь»з посиланням на спірний договір, що вбачається з копій банківських виписок філії «Відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя»від 19.10.2009р., від 20.10.2009р., від 23.10.2009р., від 27.10.2009р., від 28.10.2009р., від 30.10.2009р., в яких в призначенні платежу визначено «опл. за феросплавы по дог. №118 АЭСсн от 01.10.2009г.».

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на те, що спірний договір не містить всіх істотних (обов'язкових) умов, не можуть слугувати підставою для визнання недійсним договору, а можуть свідчити лише про його неукладення, що при розгляді справи не знайшло свого підтвердження.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012р. у справі №22/57пд підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь»м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від від 19.04.2012р. у справі №22/57пд залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012р. у справі №22/57пд - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 6 прим.:

1. Позивачу;

2-3. Відповідачам 1, 2;

4. У справу,

5. ДАГС,

6. ГСДО