Рішення

від 19.04.2012 по справі 22/57пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/57пд                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 19.04.12 р.                                                                                 Справа № 22/57пд                                Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Сич Ю.В., Гриник М.М., за позовом   Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, ЄДРПОУ 25605170, м.Маріуполь Донецької області, до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іст-Вектор”, ЄДРПОУ 35902867, м.Днепродзержинськ Дніпропетровської області, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Верск”, ЄДРПОУ 35064104, м.Запоріжжя, про визнання договору недійсним, - Представники: від позивача: не з'явився від відповідача 1: не з'явився від відповідача 2: не з'явився В засіданні суду брали участь: Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва по справі з 20.04.2010р. по 12.05.2010р. СУТЬ СПРАВИ: Закрите акціонерне товариство „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Іст-Вектор”, м.Днепродзержинськ, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Верск”, м.Запоріжжя, про визнання договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. недійсним. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність спірного договору вимогам закону, враховуючи неузгодженість сторонами умов щодо предмету та ціни договору. Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву №01/04 від 01.04.2010р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами спірного правочину. Відповідач 2 у відзиві, який надійшов на адресу суду 31.01.2011р. також позовні вимоги, підтримавши заперечення відповідача 1. Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив: Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору. За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Як встановлено судом, 01.10.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №118 АЭСсн. За змістом розділу 1 договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості згідно специфікації №1 (додатку №1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Зміна номенклатури, кількості, ціни товару оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод. Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, товару, а також вимоги до його якості. Як вказувалось вище, згідно розділу 1 договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості згідно специфікації №1 (додатку №1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Зміна номенклатури, кількості, ціни товару оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод. Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем була підписана та скріплена печатками специфікація №1 до договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р., згідно з якими визначено найменування товару, кількість та ціну. Таким чином, наявність вказаної специфікації до договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. спростовує твердження позивача щодо неузгодженості сторонами предмету цього договору. Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. Зокрема, згідно з розділом 6 договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. ціна товару визначається на умовах СРТ – склад покупця, згідно „Інкотермс 2000”, відображена в специфікації №1, додаток №1. Загальна сума договору складає 3924000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%-654000,00 грн. Відповідно до специфікації №1 сума останньої складає 3924000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%-654000,00 грн.   За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього. Як встановлено судом, в розділі 12 договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. сторонами вказано, що цей договір діє до 31.12.2010р. Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії. Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень. Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р., як бвже було зазначено вище, позивач посилається на неузгодженість сторонами такої істотної умови вказаного договору як його предмет та ціна договору. Підставою цього, зокрема, позивач зазначає, що згідно специфікації №1 до договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. предметом договору є феросілікомарганець МнС17Р35 фр.10-50 мм ДСТУ 4756-91, биг-бег 1тн за ціною 10900,00 грн. за б.тн без ПДВ, а за накладними фактично йому був поставлений ферросіліцій „65”, ціна якого складає 104585,33 грн. за  1 б.тн без ПДВ. Проте, за висновками суду, означені твердження позивача можуть лише вказувати на поставку товару іншої марки, ніж передбачено правочином, що не має наслідком визнання його недійсним у розумінні приписів чинного законодавства України. Крім цього, виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір. Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб. Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору. Одночасно, відсутність всіх істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним. За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.  Згідно з ч.1 ст.241 Цивільного Кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Відповідно до ст.672  Цивільного Кодексу України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; відмовитися від усього товару;  вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; прийняти весь товар. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.            Як вбачається з матеріалів справи, позивачу був поставлений товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних. Згідно банківських виписок (а.с. 31-33 1т.), зважаючи на дати проведення платежів за ними та дати складання означених первинних документів, позивачем здійснювались розрахунки за цей товар поставлений відповідачем, окрім того з призначенням платежу (мовою оригіналу): «оплата за ферросплави по дог.118АЭCc  от 01.10.2009р.». Доказів повернення товару суду не надано.     Як наслідок, за висновками суду, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними засобами доказування наявності обставин, які викладені у позовній заяві. За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. підлягають залишенню без задоволення. Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,                                                                                                               ВИРІШИВ: Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Іст-Вектор”, м.Днепродзержинськ, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Верск”, м.Запоріжжя, про визнання договору №118 АЭСсн від 01.10.2009р. недійсним. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 19.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 24.04.2012р.            Головуючий суддя                                                               Соболєва С.М.            Суддя                                                                  Гриник М.М.      Суддя                                                                  Сич Ю.В.