Постанова

від 19.07.2012 по справі 41/532

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 41/532

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Бондар С.В., Капацин Н.В.,

за участю повноважних представників:

позивача -Цурки Н.О.

відповідача -Круковської Ж.Г.

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 7 березня 2012 року у справі господарського суду міста Києва №41/532 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-7" про стягнення 128 324,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 103 782,49 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 3 863,91 грн. пені, 16 096,67 грн. інфляційної складової боргу, 4 581,33 грн. 3% річних, посилаючись на те, що останній не виконує належним чином свої зобов'язання за договором №1220025 від 1 березня 2002 року на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16 січня 2012 року (суддя Спичак О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22 121,86 грн. основного боргу, 16 096,67 грн. інфляційної складової боргу, 4 581,33 грн. 3% річних, 2000,00 грн. пені, судові витрати. Розстрочено виконання рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 7 березня 2012 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" та додані до неї документи повернуто скаржнику на підставі невідповідності апеляційної скарги вимогам п.3 ст.97 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач просить вказану ухвалу апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, апеляційна інстанція виходила з того, що додане до апеляційної скарги платіжне доручення №461 від 10 лютого 2012 року не може вважатись належним доказом сплати судового збору, оскільки у ньому зазначені невірні реквізити рахунку для зарахування судового збору до спеціального фонду Держаного бюджету України.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки в ухвалі не зазначено які саме реквізити не відповідають передбаченим Державною казначейською службою України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії платіжного доручення №461 від 10 лютого 2012 року (а.с.187) та його оригіналу, доданого скаржником до касаційної скарги (а.с.207) невірно зазначено лише код ЄДРПОУ, а саме, замість коду 37993783 вказано код 24262621.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 341 ГК України безготівкові розрахунки можуть здійснюватися, зокрема, у формі платіжних доручень.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платіжне доручення -це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні (ст.1091 ЦК України).

Отже, платіжне доручення це розрахунковий документ, який посвідчує переказ суми коштів з одного рахунка на інший.

Розрахунковий рахунок отримувача коштів в платіжному дорученні №461 від 10 лютого 2012 року, як і дані про отримувача, банк оримувача, МФО, код класифікації доходів бюджету та призначення самого платежу вказані вірно.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуми Вищого господарського суду України №7 від 17 травня 2011 року суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апеляційних скарг у разі виникнення у нього сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до Державного бюджету України. У таких випадках суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Отже, в разі сумніву, перш ніж повернути апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний господарський суд міг і повинен був витребувати відповідне підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Повернення ж скарги в даному випадку суперечить вимогам процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 7 березня 2012 року, як прийнята з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи господарському суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 7 березня 2012 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати Київському апеляційному господарському суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Головуючий, суддя В. Дерепа

Судді С.Бондар

Н.Капацин