Постанова

від 20.08.2012 по справі 41/532

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2012 № 41/532

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Марковська В.В. - представник за дов. №93/2012/02113-19 від 13.02.2012р.;

Цурко Н.О. - представник за дов. №93/2012/02113-29 від 13.02.2012р.;

від відповідача - не з'явився;

Встановив

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) в листопаді 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-7" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 103782,49 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 3863,91 грн. пені, 16096,67 грн. інфляційних, 3% річних сумою 4581,33 грн., 1283,24 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2012р. у справі №41/532 позов задоволено частково. Провадження в частині стягнення 51 109,22 грн. основного боргу припинено. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-7" користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 22121,86 грн. основного боргу, 16 096,67 грн. інфляційної складової боргу, 4 581,33 грн. 3% річних, 2 000,00 грн. пені, 977,73 грн. витрат по сплаті державного мита та 179,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочене виконання рішення суду наступним чином:

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2012р. у справі №41/532 в частині відмови і постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2012р. у справі №41/532, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 41/532 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Корсакової Г.В., Тарасенко К.В.

Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 20.08.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2012р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представник відповідача не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 20.08.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2002р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-7" (абонент) було укладено договір № 1220025 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання енергопостачальної організації постачати теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно п. 2.3.1 договору споживач зобов'язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії за даним договором.

Відповідно до додатку № 3 до спірного договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Так, відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, договір було укладено на постачання теплової енергії для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання об'єкту за адресою: вул. Райдужна, 18.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору встановлено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем належним чином були виконані зобов'язання за спірним договором № 1220025 від 01.03.2002 р., тоді як відповідач в свою чергу зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 01.10.2008 р. до 01.10.2011 р. виникла заборгованість в сумі 103 782,49 грн., що підтверджується табуляграмами споживання та довідкою про здійснення оплати.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були помилково зараховані грошові кошти у розмірі 30 551,41 грн. в погашення заборгованості за надану теплову енергію в період до 2008 р., в той час, як вірним є період з 01.10.2008 р. по 01.10.2011 р.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатися до суду першої інстанції з позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 30 551,41 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, матеріали справи містять довідку про стан розрахунків та заборгованість ЖБК "Шовковик-7" за спожиту теплову енергію, з якої вбачається, що відповідачем з жовтня по грудень 2011 року, після порушення провадження у даній справі була погашена сума боргу за теплову енергію у розмірі 51 109,22 грн.

Враховуючи лист відповідача про зарахування даної суми на погашення боргу за попередній період (борг станом на 01.10.2011 р.), то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що вищезазначений лист відповідача не був отриманий бухгалтерією та дане зарахування не відбулося, оскільки позивач в порушення ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав жодних належних та допустимих доказів своїх тверджень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 22 121,86 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7 додатку 4 до договору № 1220025 від 01.03.2002 р., за несвоєчасне внесення платежів на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, 3% річних та пені, приймає як належний розрахунок позивача, що інфляційна складова боргу підлягає стягненню в сумі 16 096,67 грн., 3% річних в сумі 4 581,33 грн. та грн. 3863,91 грн. пені.

Проте, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2000,00 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

П. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягаю стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-7"є неприбутковою організацією та не має інших джерел фінансування і фінансується виключно за рахунок грошових коштів, отриманих від населення за надані житлово-комунальні послуги. Крім того, з листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 6-11/33-5810/4 від 16.12.2011р. вбачається, що субвенція на погашення різниці в тарифах за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання за період з 2005-2010 р.р. Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-7" не надавалася.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає що заборгованість мешканців будинку становить близько 30 тис. грн., а інші джерела фінансування відсутні, що унеможливлює своєчасні розрахунки за спожиту відповідачем теплову енергію.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи тяжке матеріальне становище боржника, опалювальний сезон та те, що безпосередні споживачі теплової енергії вчасно та повністю не розраховуються з боржником за спожиту теплову енергію, а також враховуючи, що з місцевого бюджету не відшкодована різниця в тарифах за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про розстрочення виконання рішення у справі 41/532 на 6 місяців рівними частинами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2012р. у справі №41/532- залишити без змін.

3. Матеріали справи №41/532 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Корсакова Г.В.

Тарасенко К.В.