Постанова

від 08.11.2012 по справі 41/532

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа № 41/532

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача -Браницького Д.Ю.

відповідача -Круковської Ж.Г.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення господарського суду м.Києва від 16 січня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-7" про стягнення 128324,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 103782,49 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором №1220025 від 01.03.2002 року, 3863,91 грн. пені, 16096,67 грн. інфляційних нарахувань та 4581,33 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16 січня 2012 року (суддя Спичак О.М.) позов задоволений частково. Провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 51109,22 грн. припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22121,86 грн. основного боргу, 16096,67 грн. інфляційних, 4581,33 грн. 3% річних, 2000 грн. пені, судові витрати. Розстрочене виконання рішення в даній справі на 6 місяців рівними частинами. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2012 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" просить їх скасувати в частині відмови в позові та прийняти в цій часині нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 1 березня 2002 року між сторонами у справі був укладений договір №1220025 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності абонента для потреб опалення та вентиляції -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати її оплату в порядку та на умовах даного договору.

Відповідно до Додатку №3, укладеного до основного договору, розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно п.5 Додатку №4, укладеного до основного договору, відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду, який оформлює і повертає один примірник в районний відділ теплозбуту.

Згідно ч.ч. 6,7 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив той факт, що позивачем було поставлено відповідачеві теплову енергію в обсягах та в порядку обумовлених умовами укладеного договору, за яку відповідач не розрахувався, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення позивача з позовом до суду становила суму 103782, 49 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем були помилково зараховані грошові кошти в розмірі 30551,41 грн. в погашення заборгованості за надану теплову енергію в період до 2008 року, оскільки правильним є період з 01.10.2008 року по 01.10.2011 року, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем був сплачений борг за теплову енергію в розмірі 51109,22 грн.

Тому, апеляційний господарський суд правильно погодився з прийнятим рішенням місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 51109,22 грн. основного боргу, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16096,67 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 4581,33 грн.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як правильно встановлено судами при розгляді справи, пунктом 7 Додатку №4 до укладеного сторонами договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

З урахуванням встановлених судами обставин щодо розміру заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного зобов'язання, стану виконання відповідачем цього зобов'язання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ч.2 ст.233 Господарського кодексу України дійшов обгрунтованого висновку щодо зменшення розміру пені до 2000 грн.

Згідно п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Тому, суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо розстрочення виконання рішення суду в даній справі на шість місяців рівними частинами.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м.Києва від 16 січня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Палій В.В.