Постанова

від 16.07.2012 по справі 23/60

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. справа № 23/60

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 -за дов. від 02.07.2012р. № 218 від відповідача:ОСОБА_5 -за дов. від 06.01.2012р. № 13 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р. у справі№ 23/60 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві ради простягнення 163 757,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі -позивач, ПАТ "АК "Київводоканал") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві ради (далі -відповідач, КП "ЖЕО-111") про стягнення заборгованості в розмірі 163 757,70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2012р. (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р. (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Зубець Л.П., Остапенко О.М.), позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 21 103,16 грн. боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 530, 628, 901 Цивільного кодексу України, статей 67, 193 Господарського кодексу України, статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язань за договором від 10.02.2006р. № 06368/2-01 щодо оплати послуг з постачання питної води та водовідведення. При цьому, суди попередніх інстанції виходили з того, що договір від 10.02.2006р. № 06368/2-01 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої та сплати її вартості.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині незадоволених позовних вимог в сумі 142 654,54 грн., а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій всіх обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 525, 526, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 179, 181 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". При цьому, скаржник наголошує на тому, що ним правомірно нараховані відповідачу до сплати кошти за питну воду, яка використовується для гарячого водопостачання

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.02.2006р. між ВАТ "АК "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", та КП "ЖЕО-111" (абонент) укладено договір № 06368/2-01 на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65.

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника.

Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента (підпункт 2.2.2. пункту 2.2. договору).

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих за договором від 10.02.2006р. № 06368/2-01 послуг за період жовтень 2008 року -січень 2009 року, а саме: холодного водопостачання, постачання води на підігрів, водовідведення.

За приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на підставі договорів.

Згідно статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, пункту 12.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65, пункту 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в т.ч. щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (далі -Правила № 65), затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65.

Правила № 65 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008р. № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", який набрав чинності 18.10.2008р.

Пунктами 1.3., 12.2. Правил № 65 встановлено, що абонентами, що користуються послугами водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.

У відповідності до пункту 2.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі -Правила № 190), затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008р. № 190, істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Тобто, при укладанні договору на користування певними послугами, в ньому мають бути оговорено які саме послуги надаються, і лише на замовника таких послуг відкривається особовий рахунок.

Апеляційним судом з'ясовано, що на підставі договору від 10.02.2006р. № 06368/2-01 відповідачу було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 1-1381, за яким здійснюється розрахунок оплати вартості послуг з постачання питної води та прийняття стічних вод.

Крім того, позивач відкрив другий додатковий рахунок та присвоїв код 1-51381 на оплату послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договором від 10.02.2006р. № 06368/2-01 не передбачено умов стосовно надання послуг відповідачу з постачання питної води, що використовуються на виготовлення гарячої води.

В пункті 12.17. Правил № 65 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом.

Згідно пункту 3.7. Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

За приписами п. 3.13. Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Позивачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не було доведено належним чином, що між ним та відповідачем існували договірні відносини щодо постачання води, що йде на підігрів, та ті обставини, що на балансі відповідача перебувають теплові пункти, які використовуються для приготування гарячої води.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з правомірними висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 142 654,54 грн. боргу з оплати вартості питної води, що йде на підігрів, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період жовтень 2008 року -січень 2009 року позивачем відповідачу було надано послуги з постачання питної води та водовідведення на суму 357 503,67 грн., в свою чергу відповідачем було сплачено 336 400,51 грн., що свідчить про неповне виконання КП "ЖЕО-111" зобов'язань за договором від 10.02.2006р. № 06368/2-01, у зв'язку з чим виник борг в розмірі 21 103,16 грн.

За таких обставин, судова колегія, враховуючи приписи статей 525, 526, 530, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, вважає правомірним висновок місцевого та апеляційного судів стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 21 103,16 грн. Крім того, в цій частині рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не оскаржуються.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення 142 654,54 грн. боргу і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р. у справі № 23/60 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк