Постанова

від 10.07.2012 по справі 47/268

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 47/268

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

Представники сторін:

від прокуратури Некрасов О.М. - прокурор відділу

від позивача Шелуткевич М.Б. - за дов. № 302 від 30.12.2011,

Бодунов Р.О. - адвокат,

Причина В.П. - директор В.П.

від відповідача 1) не з'явився

2) не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011

у справі № 47/268 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишів Гранітбуд»;

2) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротеп» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишів Гранітбуд» та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва про визнання права власності за позивачем на майновий комплекс по вул. Бутлерова, 8 в м. Києві загальною площею 3012,4 кв.м., який складається з нежитлових приміщень: адміністративно-виробничого корпусу, буд. літ. "Б" площею 705,3 кв.м., ремонтного боксу буд. літ. "В" площею 347,4 кв.м., охоронна, буд. літ. "Г" площею 24,2 кв.м., адміністративно-виробничого корпусу буд. літ. "З" площею 1 850,2 кв.м., битового корпусу, буд. літ. "І" площею 85,3 кв.м., а також усунення перешкод у користуванні зазначеним майном шляхом зобов'язання інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видати позивачу сертифікат відповідності на новостворене нежиле приміщення майнового комплексу загальною площею 3 012,4 кв.м., за адресою: вул. Бутлерова,8 в м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 47/268 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» було задоволено.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротеп» право власності на майновий комплекс по вул. Бутлерова, 8 в м. Києві загальною площею 3012,4 кв.м., який складається з нежитлових приміщень: адміністративно-виробничого корпусу, буд. літ. "Б" площею 705,3 кв.м., ремонтного боксу, буд. літ. "В" площею 347,4 кв.м., охоронна, буд. літ. "Г" площею 24,2 кв.м., адміністративно-виробничого корпусу буд. літ. "З" площею 1 850,2 кв.м., битового корпусу, буд. літ."І" площею 85,3 кв.м.

Усунуто перешкоди у користуванні належним Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротеп» нерухомим майном, а саме майновим комплексом по вул. Бутлерова, 8 в м. Києві загальною площею 3 012,4 кв.м., який складається з нежитлових приміщень: адміністративно-виробничого корпусу, буд. літ. "Б" площею 705,3 кв.м., ремонтного боксу, буд. літ. "В" площею 347,4 кв.м., охоронна, буд. літ. "Г" площею 24,2 кв.м., адміністративно-виробничого корпусу буд. літ. "З" площею 1 850,2 кв.м., битового корпусу, буд. літ."І" площею 85,3 кв.м, шляхом зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротеп» сертифікат відповідності на новостворені нежилі приміщення майнового комплексу загальною площею 3 012,4 кв.м. по вул. Бутлерова, 8 в м. Києві.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишів Гранітбуд» з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, заступник прокурора м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 47/268 в частині визнання права власності на майно та в цій частині у задоволенні позову відмовити, в частині зобов'язання Інспекції вчинити дії - провадження у справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають істотне значення по даній справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду залишенню без змін.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

19.09.2000 між Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротеп» (покупець, позивач у справі) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а позивач придбав нежитлову будівлю загальною площею 146,9 кв.м., що знаходиться по вул. Бутлерова, 8 у м. Києві, та яка була зареєстрована за позивачем на праві власності, згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 39П-171.

01.10.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а позивач придбав відокремлену частину майнового комплексу, а саме: комплекс будівель та споруд: насосна станція площею 25,2 кв.м., склад зберігання вапна площею 86,4 кв.м., залізобетонний резервуар, що знаходяться по вул. Бутлєрова, 8 в м. Києві.

Як зазначає позивач у позовної заяві, останнім у період з 2003 року по 2004 рік за власні кошти було здійснено реконструкції та будівництво будівель за адресою м. Київ, вул. Бутлерова, 8 в м. Києві, внаслідок чого 10.06.2004 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було проведено поточну технічну інвентаризацію майнового комплексу та складено технічний паспорт, згідно даних якого майновий комплекс складався із: адміністративно-виробничого корпусу, буд. літ. "В" площею 705,3 кв.м., ремонтного боксу, буд. літ. "В" площею 347,4 кв.м., Охоронна, буд. ліг. "І" площею 24,2 кв.м., загальна площа майнового комплексу складала 1076,9 кв.м.

21.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротеп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кростишів Грантітбуд» (відповідач-1 у справі) було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до якого предметом договору є організація спільної діяльності, пов'язаною з реконструкцією, будівництвом об'єктів нерухомості майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова, 8, зокрема: проведення ремонтних робіт та робіт по реконструкції об'єктів нерухомості, проведення будівництва об'єктів нерухомості майнового комплексу, введення в експлуатацію і реєстрація права власності на майновий комплекс за адресою м. Київ. вул. Бутлерова, 8 (пункти 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3.).

Згідно пункту 3.1. підпункту 3.11. договору про спільну діяльність від 21.01.2010, позивач зобов'язався з моменту підписання цього Договору за власні кошти здійснювати проведення робіт по реконструкції, будівництву нежилих приміщень майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Бутлерова, 8.

Відповідно до пунктів 4.1.1., 4.1.2. Договору про спільну діяльність від 21.01.2010, відповідач-1 зобов'язався з моменту підписання цього Договору отримати відповідні дозвільну документацію на проведення реконструкції, будівництва нежилих приміщень майнового комплексу за адресою м. Київ вул. Бутлерова, 8, після завершення позивачем робіт по реконструкції, будівництву нежилих приміщень майнового комплексу ввести в експлуатацію нежилі приміщення майнового комплексу та зареєструвати право власності на майновий комплекс за позивачем.

Як зазначає позивач, після закінчення позивачем робіт згідно умов договору про спільну діяльність від 21.01.2010, які були завершені у вересні 2010 року, загальна площа майнового комплексу по вул. Бутлерова, 8 у м. Києві збільшилась до 3 012,4 кв.м., і позивач звернувся до відповідача-1 з проханням надати йому необхідні документи для реєстрації права власності згідно умов договору, однак відповідач-1 на звернення позивача з приводу надання необхідних документів для реєстрації права власності позивача на зазначений об'єкт нерухомості - не реагує, від будь-яких пояснень ухиляється.

Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Умовами договору про спільну діяльність сторони передбачили, що зобов'язаннями відповідача-1 є отримання відповідної дозвільної документації на проведення реконструкції, будівництва приміщень майнового комплексу, а після завершення робіт позивачем за власний рахунок робіт по реконструкції, будівництву нежилих приміщень майнового комплексу ввести їх в експлуатацію та зареєструвати права власності на майновий комплекс на ім'я позивача.

Отже, невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність щодо реєстрації права власності на комплекс будівель за позивачем не є тотожнім із невизнанням або оспорюванням ним права власності позивача.

Докази оспорювання або невизнання права власності позивача з боку відповідача-1 в матеріалах справи відсутні.

Згідно статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (у редакції, що була чинна на час реконструкції) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній на момент реконструкції), тобто заінтересовані особи зобов'язані отримати дозвіл на будівництво.

Приписами Закону України «Про архітектурну діяльність» визначені органи виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Зокрема, державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи. До компетенції Інспекції також відносяться управлінські функції щодо введення об'єкту будівництва (реконструкції) в експлуатацію.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його прав власності, якщо це право оспоряюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором чи законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою належного володіння майновим комплексом по вул. Бутлерова, 8 в м. Києві загальною площею 3 012,4 кв.м., який складається з нежитлових приміщень: адміністративно-виробничого корпусу, буд. літ. "Б" площею 705,3 кв.м., ремонтного боксу буд. літ. "В" площею 347,4 кв.м., охоронна, буд. літ. "Г" площею 24,2 кв.м., адміністративно-виробничого корпусу буд. літ. "З" площею 1850,2 кв.м., битового корпусу, буд. літ. "І" площею 85,3 кв.м., позивач звернувся до відповідача-2 з проханням видати сертифікат про відповідність збудованого об'єкту та про готовність його до експлуатації, проте отримав відмову у видачі сертифікату відповідності від 06.07.2011, в якій відповідачем-2 зазначалось про те, що позивачем не подано документів, необхідних для видачі сертифікату.

Таким чином, спірний об'єкт у встановленому порядку в експлуатацію не введено. Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем у відповідача-2 належних дозволів на здійснення реконструкції майна.

Спірне майно не прийнято у встановленому законом порядку в експлуатацію, будівельні роботи здійсненні без наявності встановленої законом дозвільної документації, у зв'язку із чим у позивача відсутні правові підстави для права власності на нього.

Крім того, фактично матеріалами справи підтверджується, що спірне майно є самочинним будівництвом.

Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами 3, 5 цієї статті.

Згідно частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно положень статті 12 Земельного кодексу України та статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів в містах. Від іменні та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» розпорядження землями територіальних громад здійснюють місцеві ради, до виключної компетенції яких належить вирішення питань регулювання земельних відносин.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідно до статей 123, 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності у позивача правовстановлюючих документів на землю та цільове призначення земельної ділянки, на якій розташоване майно.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи листа Головного управління земельних ресурсів Київради № 03-459/7857 від 30.03.2012, земельна ділянка на вул. Бутлерова, 8 обліковується за позивачем, проте рішення Київської міської ради про надання землі відсутнє.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачем лист державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про відсутність заборгованості по сплаті земельного податку.

Отже, позивач безпідставно звернувся до відовідача-1 з вимогами про визнання права власності, оскільки останній не є належним відповідачем у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Що стосується позовних вимог до відповідача-2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видати позивачу сертифікат відповідності на новостворене нежиле приміщення майнового комплексу загальною площею 3 012,4 кв.м., за адресою: вул. Бутлерова,8 в м. Києві, колегія суддів зазначає, що в цій частині провадження у справі підлягає припиненню відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 листом № 7/26-4224/07 від 07.07.2011 було відмовлено позивачу у видачі сертифіката про готовність об'єкта до експлуатації у зв'язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката.

Згідно пункту 1 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року N 317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.12.2007 за N 1361/14628, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) є територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - Держархбудінспекція), входять до сфери її управління, підзвітні і підконтрольні їй.

Відповідно до Указу Президента України від 08.04.2011 № 439/2011 «Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади.

З 30.04.2011 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 461, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (згідно із зазначеною постановою Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» втратила чинність), якою передбачено порядок видачі сертифіката Інспекцією.

Колегія суддів вважає, що дослідження питання щодо правомірності чи неправомірності видачі (відмови у видачі) компетентним органом сертифіката про готовність об'єкта до експлуатації підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду у даній справі підлягає скасуванню, у задоволенні позовних вимог щодо відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишів Гранітбуд» слід відмовити, провадження у справі в частині позовних вимог щодо відповідача-2 - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача-2 надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротеп» сертифікат відповідності на новостворені нежилі приміщення майнового комплексу слід припинити на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга Заступника прокурора м. Києва є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись пунктом 1 статті 80, статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 47/268 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 47/268 скасувати.

У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишив Гранітбуд» відмовити повністю.

В частині позовних вимог до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м. Києві провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп»

(02094, м. Київ, вул. Сергієнка, 11; код 21496904) в доход Державного бюджету України 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 47/268 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.