Рішення

від 24.07.2012 по справі 2-6235/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: № 22-ц/2090/ 4939 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2-2011/ 853 / 12 Головуючий 1 інстанції Задорожний М.І.

Категорія: визнання недійсним іпотечного договору

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Шевченко Н.Ф.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «СЕВ Банк», ОСОБА_4, третя особи ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Карафетова К.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Милиця М.Л. про визнання недійсним іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя

по апеляційній скарзі ОСОБА_3

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 3 травня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «СЕВ Банк»( правонаступника Акціонерного банку «Факторіал-банк»), ОСОБА_4, третя особи ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Карафетова К.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Милиця М.Л. про визнання недійсним іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладених 13 вересня 2007 року між Акціонерним банком «Факторіал-банк», та її чоловіком ОСОБА_4, який при підписанні договорів діяв від її імені на підставі нотаріально посвідчених доручень. Проте при видачі ОСОБА_4 доручення 29 серпня 2007 року на розпорядження належною їй власністю, а саме п'ятикімнатною квартирою АДРЕСА_1 вона перебувала на восьмому місяці вагітності, у зв'язку з чим знаходилася у стані постійного психологічного та фізичного стресу, що позбавляло її можливості усвідомити зміст доручення, яке вона підписала. Вона була впевнена , що підписує доручення на забезпечення виконання кредитного договору її чоловіка, який стверджував , що кошти взяв на розвиток бізнесу. Тільки у 2011 році вона дізналася, що виступила майновим поручителем по кредитному зобов'язанню ОСОБА_5, з яким вона не знайома, і волевиявлення на забезпечення іпотекою його зобов'язань не мала. На укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя вона взагалі свого чоловіка не уповноважувала. Договір про внесення змін до іпотечного договору 24 жовтня 2007 року підписано нею після народження дитини у статі післяродової депресії. Договори укладено в стані, коли вона не розуміла своїх дій, при укладанні договору доручення вона помилялася в наслідках такої дії , що згідно до ст..ст. 203,215. 225, 229 ЦК України є підставами для визнання укладених договорів недійсними зі зняттям заборони відчуження квартири, накладеної за іпотечним договором, та вилучення обтяжень з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. ( а.с. 1-3)

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 3 травня 2012 року в позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «СЕВ Банк», ОСОБА_4, третя особи ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Карафетова К.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Милиця М.Л. про визнання недійсним іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , поданої через представника ОСОБА_8, ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення її позову, бо укладений від імені позивача іпотечний договір не відповідає її внутрішній волі, укладений під впливом помилки, при їх укладанні вона знаходилася в депресивному стані. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя також не відповідає внутрішній волі позивача, за своїм змістом суперечить її інтересам та порушує її право власності.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції вважав укладені на підставі доручення позивача іпотечний договір та договір про задоволення вимог іпотекодержателя на забезпечення виконання кредитного договору позичальником ОСОБА_5 з додержанням норм чинного законодавства та вільного волевиявлення власника нерухомого майна виступати майновим поручителем за зобов'язанням іншої особи.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 29 серпня 2007 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 передати в іпотеку та укласти іпотечний договір, де вона виступає майновим поручителем, належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 в забезпечення «будь-яких зобов'язань на будь яких умовах». ( а.с.22)

13 вересня 2007 року від імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір з Акціонерним банком «Факторіал- банк»( правонаступником якого є ПАТ «СЕБ банк») про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного 13 вересня 2007 року між банком та позичальником ОСОБА_5 В цей же день 13 вересня 2007 року між банком та позивачем, від імені якої діяв ОСОБА_4 , укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. 24 жовтня 2007 року до іпотечного договору від 13 вересня 2007 року внесено зміни, договір про внесення змін № 1 особисто підписано іпотекодавцем ОСОБА_3. ( а.с.15, 18, 20)

Відповідно до ст..ст.203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, що не відповідає вимогам закону. Недійсними оспорювані правочини можуть вважаться лише за умови доведеності фактів, що свідчать про порочність даного правочину.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, надані сторонами докази, на підтвердження своїх доводів та заперечень, суд першої інстанції дійшов висновку , що укладені позивачем через свого представника правочини не суперечать чинному законодавству та волевиявленню позивача.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Твердження позивача , що при наданні доручення своєму чоловіку на укладання від її імені договору іпотеки та при особистому підписанні змін до іпотечного договору вона діяла під впливом помилки та в стані, коли не могла адекватно сприймати правові наслідки вчинюваних нею дій , судом першої інстанції ретельно перевірялися і визнані недоведеними.

Даний висновок суду першої інстанції підтверджується матеріалами справи , відповідає встановленим у справі обставинам , вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовується, що згідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення в цій частині апеляційної скарги .

Разом з тим не підтверджується матеріалами справи висновок суду першої інстанції про наявність у позивача безумовного волевиявлення на укладання її представником ОСОБА_4 13 вересня 2007 року з Акціонерним банком «Факторіал- банк» договору про задоволення вимог іпотекодержателя ( з відкладеною умовою).

При ухваленні в цій частині рішення суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не з'ясував, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Матеріали справи свідчать, що при укладанні правочинів від імені позивача діяв представник ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Згідно ст. 237 , 238 ,241 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно до ст.. 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором .

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, що згідно до п. 4.1 іпотечного договору , укладеного між сторонами 13 вересня 2007 року , в разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань за Договором кредиту, Сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може буди здійснено згідно до ст.. 38 Закону України «Про іпотеку» у позасудовому порядку шляхом укладання Договору про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі невиконання вимоги Іпотекодержателя про виконання порушеного зобов'язання банк вправі задовольняти свої вимоги шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені. В такому випадку Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя є правовстановлюючим документом та правовою підставою для приписання договору купівлі продажу. ( а.с.16)

Відповідно до змісту наведеного пункту умовами іпотечного договору не передбачалося одночасне укладання між банком та іпотекодавцем договору іпотеки та Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя 13 вересня 2007 року від імені іпотекодавця підписано ОСОБА_4 за дорученням, яке за своїм змістом надавало представникові право на укладання тільки іпотечного договору на будь-яких умовах. На укладання самостійного Договору про задоволення вимог іпотекодержателя ( з відкладеною умовою) одночасно з іпотечним договором представник ОСОБА_4 повноважень не мав, при підписанні такого договору ним вчинено дії, не передбачені у виданій на його ім'я довіреності.

Оцінюючи встановлені у справі обставини , надані сторонами письмові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, колегія суддів визнає , що за характером правочину Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя від 13 вересня 2007 року є самостійним оспорюваним договором , укладеним представником позивача ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, визначених змістом довіреності, виданій позивачем на його ім'я.

Наведене свідчить, що позивач вільного волевиявлення на укладання Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя одночасно з укладанням іпотечного договору не мала, вчинений її представником ОСОБА_4 правочин з перевищенням повноважень позивачем не схвалено , що свідчить про недійсність такого правочину на момент його вчинення і є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст..ст. ст. 203, 215 , 241 ЦК України та роз'яснень, що містяться в п 8 . Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення суду 1 інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 3 травня 2012 року змінити.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя ( з відкладеною умовою), укладений 13 вересня 2007 року між Акціонерним банком «Факторіал- банк»та громадянкою Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_3, від імені якої діє громадянин України ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1163.

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді