Ухвала

від 25.07.2012 по справі 2-9226/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц / 2090 /3775 /2012 р.

Справа № 2-9226/11 Головуючий 1 інстанції: Лазюк С.В.

Категорія: договірні Доповідач: Коростійова В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Ізмайлової Г.Н., Івах А.П.,

за участю секретаря - Остапович Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС», в особі філії у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

16 листопада 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі- ПАТ КБ) «Приватбанк»звернулося до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову посилалось на те, що відповідно до укладеного 17 березня 2006 року кредитного договору ОСОБА_3 отримав у банку кредит у сумі 4000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Згідно умов укладеного договору договір складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

За умовами договору позичальник повинен сплачувати банку щомісячні платежі для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та інших витрат згідно умов надання споживчого кредиту.

Товариство з обмеженою відповідальністю Українське фінансове агентство (далі - ТОВ УФА) «Верус»поручилось перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. Розмір відповідальності поручителя складає 200 грн.

ПАТ КБ «Приватбанк»свої зобов'язання за договором виконало.

ОСОБА_3 умови кредитного договору порушував і станом на 30 червня 2011 року допустив заборгованість у сумі 23152,83 грн., з яких:

-9700,23 грн. -заборгованість за кредитом;

-11873,89 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом;

-500 грн. -штраф (фіксована частина);

-1078,71 грн. -штраф (процентна складова).

Посилаючись на вказані обставини, просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором: з ОСОБА_3 у сумі 22952,83 грн.; з ОСОБА_3 і ТОВ УФА «Верус»солідарно 200 грн.

Відповідач ОСОБА_3, в особі свого представника, позов не визнав, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем.

ТОВ УФА «Верус»свого представника до суду не направило.

Рішенням Дзержинського районного суда міста Харкова від 26 березня 2012 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором у сумі 22952,83 грн.; з ОСОБА_3 і ТОВ УФА «Верус»солідарно -200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»витрати по сплаті судового збору і з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 231,53 грн. і 120 грн. -відповідно.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 -ОСОБА_4 просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ПАТ КБ «Приватбанк»у позові відмовити у повному обсязі. При цьому посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідністьвисновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржили.

ПАТ КБ «Приватбанк»подало письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважало її безпідставною, а рішення суду -законним і обґрунтованим.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України -у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2006 року ПАТ КБ «Приватбанк»і ОСОБА_3 уклали між собою кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 взяв у банку кредит на універсальну кредитну карту у сумі 4000 грн. на 24 місяця з базовою процентною ставкою 3% в місяць з розрахунку 360 днів у році.

Встановлено також, що згідно умов укладеного договору, він складається із заяви позичальника та Умов і Правил надання банківських послуг, згідно яких банку надається право на збільшення суми кредиту.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 ПАТ КБ «Приватбанк»уклало з ТОВ УФА «Верус»договір поруки, згідно якого розмір відповідальності поручителя складає 200 грн.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено також і підтверджено відповідним розрахунком ПАТ КБ «Приватбанк», що ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором виконував не у повному обсязі і станом на 30 червня 2011 року допустив заборгованість у сумі 23152,82 грн., з яких:

- 9700,23 грн. -заборгованість за кредитом;

- 11873,89 грн. -заборгованість за процентами;

- 500 грн. -штраф (фіксована частина);

- 1078,71 грн. -штраф (процентна складова).

З огляду на це, суд підставно стягнув на користь ПАТ КБ «Приватбанк»з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 22952,83 грн.; з ОСОБА_3 і ТОВ УФА «Верус»солідарно -200 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не укладав з ПАТ КБ «Приватбанк»кредитного договору, спростовується наявними у справі доказами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк»з письмовою заявою -анкетою про відкриття рахунку і надання банківських послуг у вигляді універсальної кредитної карти строком на 24 місяці.

При цьому ОСОБА_3 зазначив і підтвердив своїм особистим підписом, що ознайомився і згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування кредитною картою і Тарифами банку.

У письмовій заяві-анкеті, Умовах надання банківських послуг і Тарифах банку визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, кредитного ліміту, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення забав'язань та інші (а.с.9,103-111).

З огляду на це, безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на порушення позивачем Законів України «Про порушення прав споживачів»та «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» у частині укладення кредитного договору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не підтвердив отримання кредитних коштів ОСОБА_3 спростовуються витягом із особового рахунку ОСОБА_3 (а.с.121-145).

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оскільки боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором, посилання в апеляційній скарзі на те, що вимоги до поручителя повинні розглядатися у іншому провадженні, є безпідставними.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: