Постанова

від 19.07.2012 по справі 5002-34/2950-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року Справа № 5002-34/2950-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Балюкової К.Г.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "ЮТТА" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 27 вересня 2011 року у справі №5002-34/2950-2011

за позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, м.Сімферополь, 95000)

в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гарнаєва, 67-а, м.Феодосія, 98100)

до Малого приватного підприємства "ЮТТА" (вул. Кримська, 84а, м.Феодосія, 98112)

про стягнення 32091,99 грн.

ВСТАНОВИВ :

Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Малого приватного підприємства „Ютта" про стягнення заборгованості з спожиту теплову енергію за період з 01.06.2008 по 01.05.2011 у розмірі 18969,65 грн., збитків від інфляції у розмірі 2591,27 грн., процентів річних у розмірі 798,62 грн. та 78,13 грн. пені (з урахуванням зменшених позовних вимог).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя А.Р. Ейвазова) від 27 вересня 2011 року, позов задоволено частково.

З відповідача на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" стягнуто 18969,65грн. - основної заборгованості, 2591,27грн. - збитків від інфляції, 791,62грн. - процентів, 78,13грн. - пені, 316,88грн. - в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита та 231,92грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позову (у сумі 8251,12 грн.) провадження у справі припинено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення у справі.

Апеляційна скарга мотивована ти, що рішення суду першої інстанції постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Так, заявник зазначає, що позивачем не визначена дата виникнення заборгованості та вказує, що станом на 01.01.2001 заборгованість становить 13395,58 грн., при цьому, щодо відповідних вимог, звертає увагу на те, що позов подано з пропуском строку позовної давності. Також позивач вказує на те, що станом на 24.06.2008 сторонами було узгоджено заборгованість та складено графік її погашення, який був повністю виконаний відповідачем.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою від 22.12.2011 у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, у зв'язку з чим провадження за апеляційною скаргою зупинено.

04.07.2012 на адресу суду разом із матеріалами справи №5002-34/2950-2011 надійшов висновок експерта №1313/1314 від 29.06.2012, у якому експерт визначив суму заборгованості відповідача за договором від 07.03.1996 № 55 станом на 27.09.2011., щодо якої не сплинув строк позовної давності.

Ухвалою від 09.07.2012 провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду на 19.07.2012.

За розпорядженням секретаря судової палати від 19 липня 2012 року, відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 та на підставі статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя -Дмитрієв В.Є., судді: Волков К.В., Балюкова К.Г.

У судове засідання, призначене на 19.07.2012 представники сторін не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

До початку судового засідання до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги через неможливість присутності у судовому засіданні представника у зв'язку з його відпусткою.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що зайнятість одного представника позивача не є поважною причиною його нез'явлення в судове засідання, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, яких вона може уповноважити на представництво її інтересів у господарському суді.

Більш того, позивачем не надано суду жодного доказу у підтвердження доводів про неможливість явки уповноваженого представника до суду апеляційної інстанції.

З огляду на приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також з урахуванням приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку (пункт 5-1 Постанови Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України") судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

07.03.1996 між Орендним підприємством „Феодосіятеплокомуненерго" (постачальник) та Малим приватним підприємством „Ютта" (споживач) укладено договір № 55 постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення (далі - Договір).

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Слід зазначити, що відповідно до наказу Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго" від 29.12.2002 № 142 Орендне підприємство „Феодосіятеплокомуненерго" реорганізовано шляхом приєднання його до Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго" та створенням на базі Орендного підприємства „Феодосіятеплокомуненерго" Феодосійської філії Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго", яка не має статусу юридичної особи.

Отже, у силу статті 34 Закону України „Про підприємства в Україні" (чинного на момент прийняття наказу та проведення реорганізації) до Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго" перейшли всі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується у період з 01.03.1996 по 01.03.1997 надавати споживачу теплоносій у будівлю, вказану у додатку до договору згідно з температурним графіком.

Споживач оплачує отриману теплову енергію у безакцептному порядку до 20 числа кожного місяця відповідно до наданих платіжних вимог. Оплата здійснюється по калькуляції щомісячно протягом усього року (пункт 3.1 Договору).

У випадку неотримання грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у вказані строки за кожний день прострочення -споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежу (пункт 2а розділу 3 Договору).

За наявністю у споживача приладу обліку теплової енергії об'єм відпущеної теплової енергії визначається за показниками приладу (пункт 4.1 Договору).

За умовами Договору постачальник взяв на себе обов'язок постачати відповідачу (споживачу) теплоносій в будівлі, зазначені у додатку до Договору, а) для опалення підприємства в опалювальний сезон; б) гарячу воду для адміністративних будівель за узгодженими графіками з Т=50°С, виходячи з розрахункових нормативних даних.

В свою чергу споживач зобов'язався прийняти і розподілити теплову енергію та сплатити її за діючими тарифами в порядку та строки, обумовлені Договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору споживач оплачує отриману теплову енергію до 20 числа кожного місяця згідно виставленої платіжної вимоги.

Відповідно до пункту 6.5 Договору він укладений строком на 1 рік та вважається продовженим на наступний період, якщо за місяць до закінчення строку договору не послідкує заяви від однієї з сторін щодо відмови від договору або його перегляду.

Як встановлено судом першої інстанції доказів розірвання або зміни Договору суду не надано, а отже, Договір вважається діючим.

На виконання умов Договору постачальник виставив споживу рахунки для сплати отриманої теплової енергії. Факт отримання рахунків споживачем не оспорюється. Однак, відповідні рахунки, як стверджує позивач, відповідачем не оплачені, що призвело до виникнення заборгованості у останнього у розмірі 18969,65 грн. за період з 01.06.2008 по 01.05.2011. Через несвоєчасну сплату заборгованості позивачем відповідачу були нараховані (з урахуванням уточнених позовних вимог) 2591,27 грн. інфляційних збитків, 798,62 грн. -3% річних та 78,13 грн. -пені.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відповідачу виставлені рахунки на оплату теплової енергії. Однак, за твердженням позивача, рахунки сплачені частково і на момент прийняття рішення у справі у відповідача існувала заборгованість у сумі 18969,65 грн. за період з 01.06.2008 по 01.05.2011.

При цьому, частина заборгованості, яка первісно заявлялась позивачем під час розгляду справи відповідачем погашена після подання даного позову, а саме у розмірі 8251,12 грн.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі у частині стягнення 8251,12 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судова колегія зазначає, що доводи позивача стосовно виникнення у відповідача суми основного боргу у розмірі 18969,65 грн. не є доведеними з огляду на наявність у матеріалах справи суперечливих даних.

З метою визначення суми основної заборгованості по платежах за спожиту теплову енергію відповідачем, за клопотанням малого приватного підприємства «ЮТТА»у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення експертам поставлені питання: 1) Визначити суму загальної заборгованості малого приватного підприємства «ЮТТА»перед Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії за договором від 07.03.1996 №55 станом на 27.09.2011; 2) Визначити суму заборгованості, щодо якої сплинув строк позовної давності за договором від 07.03.1996 №55 станом на 27.09.2011; 3) Визначити суму заборгованості щодо якої не сплинув строк позовної давності за договором від 07.03.1996 №55 станом на 27.09.2011.

За результатами проведеної експертизи експертом складений відповідний висновок від 29.06.2012 №1313/1314 (т.3, а.с. 12-24). Ураховуючи кваліфікацію та досвід експерта, що проводив призначену у справі експертизу, з огляду на перелік використаних при експертному дослідженні матеріалів, нормативних актів та літератури, суд дійшов висновку про прийняття експертного висновку в якості належного доказу по справі.

Так, відповідно до висновку експерта, сума заборгованості малого приватного підприємства «ЮТТА»перед Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії за договором від 07.03.1996 №55, щодо якої не сплинув строк позовної давності склала 10475,74 грн. (період експертного дослідження з 29.09.2008 по 29.09.2011). З інших поставлених питань експерт відповідей не надав з підстав, викладених у дослідницькій частині висновку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами рішення суду Автономної Республіки Крим щодо відхилення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності у зв'язку з наступним.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частини 1, 2 статті 259 Цивільного кодексу України).

Посилання суду першої інстанції на графіки погашення заборгованості від 30.06.2003, від 01.12.2007, а також за період з 2007 року по 2008 рік як на підставу для переривання перебігу строку позовної давності, судова колегія вважає безпідставним, оскільки графіки не узгоджені сторонами у встановленому законом порядку, а саме не підписані та не скріплені відбитком печатки контрагента -постачальника теплової енергії. Крім того, Договором від 07.03.1996 № 55 не передбачена можливість зміни його умов шляхом укладання графіків погашення заборгованості, у той час як відповідно до приписів статті 654 Цивільного кодексу України зміни до договору вчиняються у тій саме формі що й договір. Отже, виходячи з положень статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не приймає зазначені графіки погашення заборгованості в якості належних та допустимих доказів зміни сторонами строків оплати за теплову енергію.

З огляду на наведене, судова колегія вважає за можливе застосувати строк позовної давності та використати до спірних правовідносин період нарахування заборгованості з 29.09.2008 по 29.09.2011.

Отже, встановлену експертом суму основного боргу у розмірі 10475,74 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлення судом першої інстанції факту прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами та збитків від інфляції є обґрунтованими. Водночас, ураховуючи визначену експертом суму основного боргу за період з 29.09.2008 по 29.09.2011 у розмірі 10475,74 грн., суд апеляційної інстанції вказує на необхідність перерахування нарахованих відповідачу сум інфляційних втрат та 3% річних.

Так, за власним розрахунком суду, інфляційні втрати позивача за період 29.09.2008 по 29.09.2011 (з урахуванням суми основного боргу у розмірі 10475,74 грн.) склали 1346,00 грн., а 3 % річних дорівнює 944,54 грн. Проте, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З огляду на відсутність такого клопотання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 798,62 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 78,13 грн. судова колегія зазначає наступне.

В силу частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до статті 610, частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами Договору за відповідачем передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/9-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При розрахунку пені, позивач врахував вищенаведені законодавчі положення та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 78,13 грн. Проте, період стягнення пені, визначений позивачем (з жовтня 2010 року по березень 2011 року ) протиричіть приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 78,13 грн. за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 12620,36 грн., з яких: 10475,74 грн. основного боргу, 798,62 грн. процентів річних та 1346,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам -у розмірі 126,20 грн. та 92,81 грн. відповідно.

Рішення першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8493,91 грн. основної заборгованості (18969,65грн. -10475,74грн = 8493,91грн) , 2591,27 грн. збитків від інфляції, 791,62 грн. 3% річних, 78,13 грн. пені, 316,88 грн. витрат зі сплати державного мита та 231,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає скасуванню відповідно до пунктів 1, 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що прийнято з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи Малого приватного підприємства „ЮТТА", наведені в апеляційній скарзі стосовно порушення з боку суду першої інстанції його прав, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, судом не приймаються, оскільки, як свідчать матеріали справи, про дату і час розгляду справи 27.09.2011 відповідач був повідомлений належним чином (т.2, а.с. 1-2), проте явку свого уповноваженого представника до суду першої інстанції не забезпечив. Керуючись приписами статті 69 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Автономної Республіки Крим не мав можливості відкласти розгляд справи на іншу дату.

Стосовно доводів апелянта про недоведеність виконання позивачем своїх обов'язків за Договором в частині поставки теплової енергії, суд зазначає, що Договір з наведених підстав у встановленому законом порядку не розривався та недійсним не визнавався. Доказів протилежного суду не надано. Крім того, листування між сторонами протягом дії Договору (у тому числі графіки погашення заборгованості, гарантійний лист від 26.11.2009 №26, які можуть розцінюватись як документи, що мають інформативний характер) свідчать про визнання з боку відповідача свого обов'язку за Договором в частині оплати за отриману теплову енергію.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства "ЮТТА" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року у справі №5002-34/2950-2011 скасувати в частині стягнення з Малого приватного підприємства "ЮТТА" на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" 8493,91 грн. основної заборгованості, 2591,27 грн. збитків від інфляції, 791,62 грн. 3% річних, 78,13 грн. пені, 316,88 грн. витрат зі сплати державного мита та 231,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "ЮТТА" (ідентифікаційний код 20743051; 98100, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, 84-А; п/р 26008110300035 ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537, ОКПО 20743051, або з іншого рахунку) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код 26178089; 98112, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 67-А; п/р 260020203623 КФ АБ "Експрес-Банк" м. Сімферополя, МФО 384674, або на інший рахунок) 10475,74 грн. (десять тисяч чотириста сімдесят п'ять грн. 74 коп.) основного боргу, 1346,00 грн. (одна тисяча триста сорок шість грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 798,62 грн. (сімсот дев'яносто вісім грн. 62 коп.) процентів річних, а також 126,20 грн. (сто двадцять шість грн. 20 коп.) витрат зі сплати державного мита та 92,81 грн. (дев'яносто дві грн. 81 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог у позові відмовити.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді К.Г. Балюкова

К.В. Волков

Розсилка (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням):

1.Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, м.Сімферополь, 95000)

2.Феодосійська філія орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гарнаєва, 67-а, м. Феодосія, 98100)

3.Мале приватне підприємство "ЮТТА" (вул. Кримська, 84а, м.Феодосія, 98112)