Рішення

від 20.07.2012 по справі 5011-53/8411-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/8411-2012 20.07.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодорожник"

до Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч"

про стягнення 79 454,31 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Серпутько Я.С. -представник за дов. від 28.04.12

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" заборгованості за Договором підряду № 212 від 03.11.2011 року в розмірі 79 454,31 грн., в т.ч. 72 003,45 грн. основного боргу, 5 678,48 грн. пені, 654,03 грн. інфляційних втрат та 1 118,35 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами Договору підряду № 212 від 03.11.2011 позивачем виконано на користь відповідача роботи за завданням відповідача з використанням власних матеріалів асфальтування, за які відповідач розрахувався не в повному обсязі. У зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні та річні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-53/8411-2012, розгляд справи призначено на 20.07.2012.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2012 надав документи на виконання вимог ухвали суду. Підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Зазначена в позовній заяві адреса відповідача підтверджується довідкою з ЄДРПОУ станом на 01.07.2012 наданій позивачем через відділ діловодства суду 20.07.2012.

Крім того, наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 06.07.2012.

Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаною адресою вважається врученою відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.07.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

03.11.2011 між Приватним акціонерним товариством «Плодоовоч», як Замовником (надалі -відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодорожник», як Підрядником (надалі -позивач) укладено Договір підряду № 212.

Згідно з пунктом 1.1. Договору Підрядник зобов'язався виконати за завданням Замовника з використанням власних матеріалів, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити роботи: асфальтування.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору передбачено, що ціна договору складає 337 681,20 грн., в т.ч. ПДВ 56 280,20 грн. Ціна договору включає в себе прямі витрати, загально виробничі витрати, прибуток, адміністративні витрати, комунальний податок та податок на додану вартість. Вказана в п. 2.1. Договору ціна є попередньою. Кінцева ціна договору визначається за фактично виконані обсяги робіт.

Згідно з пунктами 3.1., 3.1.1., 3.1.2. Договору оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок Підрядника в такому порядку: для початку робіт та придбання необхідних матеріалів Замовник перераховує Підряднику аванс в розмірі 80% від кошторисної вартості робіт; подальший розрахунок проводиться на підставі підписаних актів прийняття-здачі виконаних робіт за формою КБ-2В, довідок КБ-3 протягом 3-х днів з моменту їх підписання.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач виконав на користь відповідача роботи на загальну суму 172 003,45 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-3), які підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені печатками останніх.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи на суму 100 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Несплаченим залишився борг у сумі 72 003,45 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виконані роботи, у повному обсязі на загальну суму 172 003,45 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-3), будь-яких заперечень з боку відповідача щодо прийняття робіт в матеріали не надано.

Згідно з наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок відповідач частково здійснив оплату виконаних робіт у сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений сторонами строк або, за згодою замовника, - достроково.

П. 3.1.2. Договору визначено, що подальший розрахунок проводиться на підставі підписаних актів прийняття-здачі виконаних робіт за формою КБ-2В, довідок КБ-3 протягом 3-х днів з моменту їх підписання.

Проте, відповідач всупереч умовам Договору оплатив надані позивачем послуги частково, несплаченим залишився борг у розмірі 72 003,45 грн.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 72 003,45 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 72 003,45 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.01.2012 по 14.06.2012 в розмірі 5 678,48 грн. з урахуванням часткових сплат.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з пункту 6.3. Договору за порушення сторонами термінів виконання зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,05% від ціни договору за кожний день прострочення.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5 678,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму боргу з урахуванням авансового платежу, який був сплачений відповідачем 09.11.2011.

З огляду на вищевикладене, суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції дійшов висновку про можливість їх стягнення у розмірі 614,02 грн. 3% річних та 1 090,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9; ідентифікаційний код 01564256) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодорожник" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, 1-А, кВ. 4; ідентифікаційний номер 32740199) основну заборгованість у розмірі 72 003 (сімдесят дві тисячі три) грн. 45 коп., пеню у розмірі 5 678 (п'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 090 (одна тисяча дев'яносто) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 12 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 23.07.2012