Постанова

від 26.11.2012 по справі 5011-53/8411-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа№ 5011-53/8411-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Серпутько Я.С. - представник, дов. № 18/06 від 18.06.2012;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012

у справі № 5011-53/8411-2012 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодорожник"

до Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч"

про стягнення 79 454,31 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-53/8411-2012 відкладено на 26.11.2012.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 у справі № 5011-53/8411-2012 позовні вимоги задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основна заборгованість у розмірі 72 003,45 грн., пеня у розмірі 5 678,48 грн., 3% річних у розмірі 614,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 090,40 грн., судовий збір у розмірі 1 608,12 грн.

Рішення мотивоване тим, що матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи на суму 100 000,00 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку позивача; несплаченим залишився борг у розмірі 72 003,45 грн.; відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував; перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5 678,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму боргу з урахуванням авансового платежу, який був сплачений відповідачем 09.11.2011, тому, суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції дійшов висновку про можливість їх стягнення у розмірі 614,02 грн. 3% річних та 1 090,40 грн. інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 у справі № 5011-53/8411-2012 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що позивач неналежно виконав роботи відповідно до договору підряду № 212, що в свою чергу призвело до того, що скаржник самостійно змушений був дороблювати роботи за договором підряду № 212, що й склало недоплачену суму в розмірі 79 454,31 грн.; неодноразові прохання скаржника доробити роботи за договором позивач залишив без задоволення.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 858 ЦК України, скаржник зазначає, що оскільки позивач відмовився доробити неналежно виконані роботи, відповідач зменшив розмір ціни роботи, використовуючи недоплачену за договором суму на самостійне усунення недоліків.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 72 003,45 грн., 3% річних у розмірі 1 118,35 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 654,03 грн., пені у розмірі 5 678,48 грн. та судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.11.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 212, відповідно до п. 1 якого, позивач, за договором підрядник, зобов'язується виконати за завданням відповідача, за договором замовника, з використанням власних матеріалів, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити роботи: асфальтування.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із п.п. 3.1.1, 3.1.2 договору підряду № 212 для початку робіт та придбання необхідних матеріалів відповідач перераховує позивачу аванс в розмірі 80% від кошторисної вартості робіт; подальший розрахунок проводиться на підставі виписаних актів прийняття-здачі виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки КБ-3 протягом 3-х днів з моменту їх підписання.

Факт виконання позивачем умов договору підряду № 212 та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт, без жодних зауважень, на загальну суму у розмірі 172 003,45 грн., підтверджується складеними та підписаними сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2011р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (форми КБ-3).

Як вбачається із витягів із особового рахунку позивача від: 09.11.2011, 28.12.2011, 20.01.2012, 06.03.2012 та 02.04.2012, відповідачем були перераховані позивачу грошові кошти на загальну суму у розмірі 100 000,00 грн. за платіжними документами №№ 305, 3558, 492, 667 та 754, відповідно (а.с. 48-52).

У претензії від 14.05.2012 за № вих.05/14 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 72 003,45 грн. та просив перерахувати заборгованість в найкоротший термін на розрахунковий рахунок позивача.

Отримання відповідачем зазначеної вище претензії № вих.05/14 - 21.05.2012 підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого) за № 05608460.

Відповіді на претензію позивача № вих.05/14 та доказів відсутності заборгованості перед позивачем, відповідачем не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 72 003,45 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 договору підряду № 212 за порушення сторонами термінів виконання зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,05% від ціни договору за кожний день прострочення.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 678,48 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 090,40 грн. та 614,02 грн., відповідно, є правильними, та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно з п. 5.1 договору підряду № 212 у випадку обґрунтованої відмови відповідача від підписання акту прийняття-здачі виконаних робіт, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і терміни їх усунення.

Однак, у матеріалах справи наявний підписаний позивачем та відповідачем акт прийняття-здачі виконаних робіт за грудень 2011р. та відсутні складені сторонами двосторонні акти з переліком необхідних доробок відповідача.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем пред'явлені позивачу вимоги про зменшення ціни роботи.

Таким чином, твердження скаржника про те, що ним зменшено розмір ціни роботи, використовуючи недоплачену за договором підряду № 212 суму на самостійне усунення недоліків є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 у справі № 5011-53/8411-2012 залишити без змін, а скаргу Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" без задоволення.

2. Справу № 5011-53/8411-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.