Ухвала

від 23.07.2012 по справі 5020-9/188-2/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

23 липня 2012 року справа № 5020-9/188-2/236

За заяою Комунального підприємства „Ремонтне експлуатаційне підприємство №11" Севастопольської міської Ради про надання розстрочки виконання рішення

у справі №5020-9/188-2/236

За позовом: Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України

в особі: Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси"

(99029, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 11, оф.97)

до: Комунального підприємства „Ремонтне експлуатаційне підприємство №11" (99001, м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 78)

про стягнення заборгованості у розмірі 252951,47 грн.

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

стягувач (Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси") -не з'явився;

боржник (заявник) (КП „Ремонтне експлуатаційне підприємство №11" СМР) -не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси" звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного комунального підприємства „Ремонтне експлуатаційне підприємство №11" про стягнення заборгованості у розмірі 252951,47 грн.

Рішенням від 01.03.2011 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 252951,47 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2529,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Рішення було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011.

25.08.2011 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України виданий наказ по справі №5020-9/188-2/236.

12.07.2012 на адресу суду надійшла заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на 36 місяців із сплатою боргу пропорційними платежами.

Заява обґрунтована тим, що при одноразовому стягненні із заявника суми заборгованості -підприємство не зможе здійснювати необхідні роботи по утриманню та експлуатації житлових будинків в належному обсязі, що спричинить несприятливі наслідки. Крім того підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, з 2010 року наявні збитки, заборгованість населення за квартплатою дуже велика, також наявна заборгованість бюджету перед підприємством щодо пільг та субсидій.

Означені обставини на думку заявника ускладняють можливість виконання рішення суду.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України, заява про розстрочку виконання судового рішення підлягає розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 16.07.2012 заяву про надання розстрочки було прийнято до розгляду судом та призначено в судовому засіданні на 23.07.2012.

У судове засідання 23.07.2012 заявник явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином та своєчасно -рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового повідомлення, яке було підписано уповноваженим представником заявника 18.07.2012, про причини неявки не сповістив.

Стягувач у судове засідання 23.07.2012 явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, до його початку надав клопотання про відкладення розгляду заяви у зв'язку із відпусткою представника (вх. 6475/12 від 23.07.2012).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду заяви про надання розстрочки, суд вважає за можливе розглянути її у відсутність представників сторін.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заява боржника про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" від 12.09.1996 № 02-5/333 (зі змінами та доповненнями) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" від 12.09.1996 №02-5/333 (зі змінами та доповненнями) визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із зазначених положень випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 121 ГПК України, при вирішенні питання про надання розстрочки виконання судового рішення на певний строк господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Отже, при вирішенні питання щодо можливої доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Суд, вивчивши матеріали заяви про надання розстрочки, вважає, що викладені в ній обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки боржником не надано належних та допустимих доказів відсутності у нього інших доходів, рухомого або нерухомого майна, за рахунок реалізації якого може бути здійснено стягнення заборгованості на користь стягувача. Відповідач, на думку суду, не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України неможливість виконання судового рішення.

При цьому, заявником не враховані матеріальні інтереси стягувача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Аналіз вищевикладених обставин та необхідність встановлення балансу інтересів сторін, дають підстави для висновку про те, що розстрочка виконання судового рішення строком на 36 місяців у даній справі не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін та принципам допустимості.

З огляду на зазначене, оскільки, на думку суду, обставини, які ускладнюють виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 01.03.2011 у справі №5020-9/188-2/236 або роблять його неможливим, заявником не доведені, заява боржника про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в:

У задоволенні заяви Комунального підприємства „Ремонтне експлуатаційне підприємство №11" Севастопольської міської Ради про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 01.03.2011 по справі №5020-9/188-2/236 - відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк