Постанова

від 25.07.2012 по справі 5008/514/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 5008/514/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г. суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Укртранс-Ужгород" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 та рішеннягосподарського суду Закарпатської області від 31.01.2012 у справі№ 5008/514/2011 за позовомПАТ "Укрсиббанк" (надалі -Банк) доТОВ "Укртранс-Ужгород" (надалі -Товариство) треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ТОВ "Корпорація "Спецторг" (надалі -Корпорація) 2. ТОВ "Юнайтед Кепітал" прозвернення стягнення на предмет іпотеки; передачу предмету іпотеки в управління позивачу до моменту укладення договору купівлі-продажу за участю представників: від позивача - Пенськой А.В. від відповідача - не з'явилися від третьої особи-1 - не з'явилися від третьої особи-2 - Горщар С.В.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року Банк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу предмету іпотеки в управління позивачу до моменту укладення договору купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 31.01.2012 (суддя Васьковський О.В.) позов задоволено повністю -звернуто стягнення на предмет іпотеки з Товариства на користь Банку в сумі 1 212 822,52 грн., у тому числі 1 006 280,73 грн. основної заборгованості, 169 961,78 відсотків, 36 580,01 грн. пені, згідно Кредитного договору, укладеного між Банком та Корпорацією та договору іпотеки, укладеного між Банком та Товариством, шляхом його продажу з публічних торгів; передано предмет іпотеки в управління Банку на період до його реалізації; встановлено початкову ціну реалізації предмету іпотеки на рівні 1 618 000 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 (судді: Желік М.Б., Малех І.Б., Юркевич М.В.) рішення змінено; частину п. 6 резолютивної частини викладено в наступній редакції: "встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки, передбаченого договором іпотеки від 07.09.2007, на рівні 2 817 536 грн."

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.09.2007 між Банком та Корпорацією (Позичальник) укладеного кредитний договір № 1211730000 (надалі -Кредитний договір), згідно умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в національній валюті України в сумі 1 687 000 грн. у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі. Строк кредитування становить з 07.09.2007 по 06.09.2012.

Процентна ставка за користування кредитними коштами становить 13,9 % річних. (п. 1.3. Кредитного договору)

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена в гривні.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, 07.09.2007 між Банком (Іпотекодержатель) та Товариством (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Кредитного договору та Договору іпотеки виникли зобов'язальні відносини, які, в силу ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

26.11.2010 господарським судом Черкаської області порушено провадження у справі № 01/2960 про банкрутство Корпорації.

Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору у випадку погіршення фінансового стану Позичальника, зокрема, в разі порушення проти останнього справи про банкрутство, Банк може змінити термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному в розділі 11 цього Договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з порушенням справи про банкрутство, Банк звертався до Корпорації з листом від 12.04.2010 та до Товариства з листом від 14.04.2010 з вимогою про дострокове повернення заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки, вказані вимоги Банку були залишені без виконання, у Позичальника виникла перед ним заборгованість по кредиту в сумі 1 212 822,52 грн., а саме: 1 006 280,73 грн. основного боргу, 169 961,78 грн. процентів та 36 580,01 грн. пені.

Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед Банком за Договором проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта (у разі їх наявності) та/або шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним Договором та/або активи (кошти і майно) Позичальника на вибір Банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановивши невиконання Корпорацією своїх зобов'язань перед Банком щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також наявність забезпечення виконання зобов'язань іпотекою, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних висновків про стягнення з Товариства, як майнового поручителя Корпорації, заборгованості по кредиту, процентах за користування кредитними коштами та пені.

Пунктом 2.1 Кредитного договору та п. 1.1 Договору іпотеки встановлена ринкова вартість предмета іпотеки в сумі 2 817 536 грн.

Встановивши, що вказана в заяві Банку вартість предмета іпотеки у 1 618 000 грн. є помилковою, апеляційний господарський суд правомірно змінив резолютивну частину рішення господарського суду першої інстанції щодо встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки на рівні 2 817 536 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч. ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Укртранс-Ужгород" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 та рішення господарського суду Закарпатської області від 31.01.2012 у справі № 5008/514/2011 залишити без змін.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

С у д д і Н. Мележик

О. Подоляк