Постанова

від 25.07.2012 по справі 22/381

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 22/381 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б., Барицької Т.Л., Губенко Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі № 22/381 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до відповідачаКомунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" про зобов'язання укласти додаткову угоду за участю представників сторін:

позивача: Браницький Д.Ю., дов. від 15.02.2012 № 93/2012/02/15-8

відповідача: Перцев Д.І., дов. від 07.09.2011 № 110/905-2144

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" звернулося до комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про зобов'язання останнього укласти додаткову угоду до договору від 30.12.2003 №15110 (о/р 3215110), додаток № 1, а також додаток № 2, виклавши їх у редакції позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2012 у справі №22/381 (суддя Самсін Р.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі №22/381 (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. -доповідача у справі, суддів Сухового В.Г., Чорногуза М.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 у справі № 22/381 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі №22/381 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2003 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії №3215110, за умовами якого постачальник зобов'язався здійснювати постачання споживачу електричної енергії, а споживач-сплачувати вартість спожитої електричної енергії на умовах встановлених договором. Вказаний договір не містить № 15110, про який зазначається сторонами, однак у договорі та його додатках вказується номер особового рахунку 3215110.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 № 1449 "Про внесення змін до Постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910" до Правил користування електричною енергією внесено зміни, якими, зокрема передбачено укладення договору про спільне використання електричних мереж між основним споживачем (власником електричних мереж) та електропередавальною організацією, а також приведення договорів про постачання електричної енергії у відповідність до чинної редакції ПКЕЕ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було ініційовано укладання додаткової угоди до зазначеного договору, шляхом викладення договору про постачання електричної енергії в іншій редакції, який є додатком № 1 до цієї додаткової угоди. Додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії є додаток "Порядок розрахунків", щодо редакції пункту 2.1 якого існують розбіжності між сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідь на лист ПАТ "Київенерго" від 09.09.2011 №048-61-11687 відповідачем підписано договір з додатками та додатковою угодою, а листом від 23.09.2011 №110/913-2429 КП "Житло-сервіс" передано позивачу додаткову угоду до спірного договору з підписаними основним текстом договору, додатками та з протоколом розбіжностей до п. 2.1. додатку № 2 до договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що додаткову угоду до договору від 30.12.2003, додаток №1 до угоди, яким є договір про постачання електричної енергії №15110, відповідачем підписано без зауважень та змін, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору від 30.12.2003, додаток №1 до угоди, яким є договір про постачання електричної енергії №15110.

Отже, неврегульованим сторонами залишився лише пункт 2.1. додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач, з посиланням на п. 6.6 Правил користування електричною енергію (в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.12.2008року №1449 ), запропонував позивачеві пункт 2.1. нової редакції додатку № 2 до договору викласти в такій редакції: "Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичним показанням засобів обліку електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим".

Позивач, складаючи додаток № 2 до договору (є додатком №1 до додаткової угоди, підписаний відповідачем), пункт 2.1 виклав у наступній редакції: "Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача" до цього договору".

Непогодження відповідача із вказаним пунктом додатку полягає в тому, що по існуючих договорах "Про постачання електричної енергії", в т.ч. в новій редакції, КП "Житло-сервіс" не оформляє резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, а тому запропонована ПАТ "Київенерго" редакція пункту 2.1. додатку №2 до договору "Про постачання електричної енергії" не потрібна.

Зазначений пункт 2.1. додатку № 2 до договору, відповідачем викладено у своїй редакції, де запропоновано, зазначити: "Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичним показанням засобів обліку електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим".

Протокол розбіжностей із вказаними змінами пункту 2.1 додатку №2 в редакції відповідача позивачем не погоджено, а було повернуто листом від 09.09.2011 №048-61-11687 із зазначенням, що терміни оплати за споживання зазначені у п.2.2 додатку.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначених норм процесуального права, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності правових підстав до укладення додатку № 2 до договору саме на запропонованих ним умовах.

Згідно з ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на викладене, за відсутності прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення спірного додатку № 2 до договору, враховуючи принцип свободи договору і непогодження сторонами пункту 2.1 спірного додатку, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача до укладення спірного додатку № 2 до договору.

За таких обставин, оскільки положення чинного законодавства не забороняють врегулювання питання порядку розрахунків по договору про постачання електричної енергії при визначенні розрахункового періоду, на договірних засадах, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності правових підстав до укладення додатку №2 до договору саме на запропонованих ним умовах, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про необґрунтованість позовних вимог та правомірно відмовив в позові.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правових висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до намагання встановити інші обставини справи та надати їм оцінку відмінну від тієї, що надана апеляційним господарським судом, що суперечить вимогам ст.ст. 111 5 ,111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційний господарський суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі № 22/381 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Н. Губенко