Постанова

від 24.07.2012 по справі 19/220

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 № 19/220

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

позивача: Чучаліна В.В., довіреність № 2 від 20.07.2012 року,

відповідача: не з'явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор"

на рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012 р.

у справі № 19/220 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ-ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор"

про стягнення заборгованості 22 600,82 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВДМ-ТРАНС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Ековтор» про стягнення боргу в розмірі 22600,82 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Ековтор» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2 від 03.06.2011 року, що погоджена сторонами, відповідачу були надані позивачем транспортні послуги на перевезення вантажу полімери за маршрутом Лейпциг (Німеччина) - м. Березань, Київська область (Україна).

З міжнародної товарно-транспортної накладної № 022816, рахунку - фактури № 20 від 17.06.11 року, вбачається, що позивач виконав умови заявки № 2 від 03.06.2011 року

Відповідно до умов Заявки № 2 від 03.06.2011 р. вартість наданих послуг визначена в розмірі 2000,00 євро, розрахунок проводиться протягом 3-х банківських днів після надання оригіналів документів.

13.10.11 року відповідачу було надіслано вимогу про сплату заборгованості, зазначений акт відправлення документів підтверджується: поштовими повідомленнями та фіскальними чеками.

Згідно платіжного доручення № 429 від 17.10.2011 року відповідачем частково оплачені надані позивачем послуги в сумі 1000,00 грн. Отже заборгованість відповідача становить 22600,82 грн.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Отже між сторонами мав факт укладання правочину на перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі Заявки на перевезення вантажу № 2 від 03.06.2011 року, що ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки заявка підписана обома сторонами, скріплена печатками, містить найменування та відомості про кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобовязується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст. 903 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 22600,82 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012 року у справі № 19/220 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 18.01.2012 року у справі № 19/220.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

постановив:

Рішення господарського суду м. Києва від .01.2012 року у справі № 19/220 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Рудченко С.Г.

Буравльов С.І.