Ухвала

від 25.07.2012 по справі 1-86/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-86/2012

Провадження №11/0290/755/2012 Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романова П.Ф.

Доповідач : Ващук

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

суддів: Сілакова С.М., Федчука В.В.

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

захисників-адвокатів: Войткової-Головенко Ю.В., Совгири Л.В.

засуджених: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула «25»липня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185 К України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 К України за апеляцією засудженого ОСОБА_4, апеляційною скаргою захисника-адвоката Середюк О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_4 та апеляцією з доповненнями державного обвинувача на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від «23»травня 2012 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

с. Біляни Чернівецької області, раніше судимий:

- 18.11.1996 року Могилів-Подільським міськрайсудом

Вінницької області за ст. 229-6 ч.2 КК України

( в редакції 1960 року) до 2-х років позбавлення волі;

- 22.09.1999 року Могилів-Подільським міськрайсудом

Вінницької області за ст. 81 ч.3 КК України

( в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі;

- 03.08.2000 року Могилів-Подільським міськрайсудом

Вінницької області за ст.ст. 140 ч.2, 42 ч.3 КК

України ( в редакції 1960 року) до 4 років

позбавлення волі;

- 23.09.2004 року звільнений з місць позбавлення волі

в зв'язку з відбуттям покарання,

визнаний винуватим у вчиненні злочинів, та призначено покарання за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді 4-х років позбавлення волі; за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі.

На ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_6 у вигляді 6 років позбавлення волі.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженець м. Могилів-Подільський

Вінницької області, українець,

раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні злочинів, та призначено покарання за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженець с. Карпівка Могилів-

Подільського району Вінницької області,

раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчинені злочинів, та призначено покарання за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі; за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_5 у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 104, 76 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання із призначенням іспитового строку 2 роки, з покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженець м. Могилів-Подільський Вінницької

області, раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України і йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9 задоволені. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 12 309 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 761 грн.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду в сумі 560 гривень.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10 на користь держави понесені по справі судові витрати за проведення криміналістичних експертиз в сумі 940 грн.

Згідно вироку суду, 27.10.2011 року близько 03 год. ночі підсудний ОСОБА_6 за попередньою змовою із підсудним ОСОБА_4, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, підійшли до території домогосподарства гр. ОСОБА_11, що розташоване поАДРЕСА_1 де ОСОБА_4 залишився спостерігати за вулицею, а ОСОБА_6 проник через паркан на огороджену територію домоволодіння, після чого шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері проник в приміщення гаражу ОСОБА_11, звідки вчинив крадіжку майна останнього на загальну суму 882 грн. З викраденим підсудні зникли з місця.

20.11.2011 року, близько 23 год. підсудний ОСОБА_6, за попередньою змовою із підсудним ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи намір та таємне викрадення чужого майна, підійшли до території складського приміщення гр. ОСОБА_12, що розташоване по АДРЕСА_1 де ОСОБА_6 залишився спостерігати за вулицею, а ОСОБА_7 проник через незасклене вікно в приміщення складу гр. ОСОБА_13, звідки вчинили крадіжку майна на загальну суму 2 790 грн. Після вчиненого злочину зникли з місця події.

05.02.2012 року близько 18 год. підсудний ОСОБА_4, за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_5, умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, підійшли до домоволодіння ОСОБА_9, розташованого по АДРЕСА_2, де неповнолітній ОСОБА_5, шляхом демонтажу віконного скла, проник в приміщення гаражу, а в цей час підсудний ОСОБА_4 спостерігав на вулиці, щоб ніхто із сторонніх осіб не виявив їх злочинні дії. Із гаражу ОСОБА_9 ОСОБА_5 вчинив крадіжку майна на загальну суму 761 грн. Із викраденим підсудні зникли з місця події.

17 лютого 2012 року близько 20 год. 00 хв. підсудний ОСОБА_4 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_5 та підсудним ОСОБА_6 вирішили скоїти крадіжку особистого майна гр. ОСОБА_9, розташованого по АДРЕСА_2. З цією метою неповнолітній ОСОБА_5, шляхом відкриття дверей гаражу ключем, разом із підсудним ОСОБА_4 проникли в приміщення гаражу, а підсудний ОСОБА_6 спостерігав, щоб ніхто із сторонніх осіб не виявив їх під час скоєння злочину.

В приміщенні гаражу підсудний ОСОБА_4 зірвав навісний замок від дверей сейфа, звідки разом з підсудним ОСОБА_5 викрав грошові кошти на загальну суму 194 875 грн. 12 коп.

З викраденим підсудні зникли з місця події.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2012 року щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що він перебував на обліку у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні із діагнозом : олігофренія, легка ступінь дебільності. За таких підстав вважає, що судом порушена ст. 76 КПК України. Крім того, суд при призначенні йому покарання не врахував всіх пом'якшуючих його вину обставин.

В своїй апеляції захисник-адвокат Середюк О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_4 ставить питання про зміну вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2012 року щодо її підзахисного, та призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання, передбачене ст. ст. 185 ч.3, 185 ч.4 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 70 і ст. 75 КК України, мотивуючи свої вимоги тим, що суд при призначенні покарання ОСОБА_4 не врахував всіх пом'якшуючих його вину обставин.

Державний обвинувач в своїй апеляції з доповненнями ставить питання про скасування вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2012 року відносно засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України та ОСОБА_4 за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України , через неповноту судового слідства та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а щодо ОСОБА_4 і через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката Совгиру Л.В., які підтримали свої апеляційні скарги, засудженого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката Войткову-Головеко Ю.В., які заперечували проти апеляції з доповненнями державного обвинувача, міркування прокурора про не законність вироку щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція з доповненнями державного обвинувача, апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника -адвоката Середюк О.В., - підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 334 КПК України, - у мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину, тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання. Нечітке і неконкретне формулювання обвинувачення призведе до скасування вироку.

Суд першої інстанції при складанні мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не в повній мірі виконав вимоги ст. 334 КПК України.

Так, дії засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по епізоду крадіжки грошових коштів 17 лютого 2012 року у потерпілого ОСОБА_9 кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 185 КК України лише за ознакою її вчинення у великих розмірах.

Разом з тим, суд всупереч вимогам кримінального закону не інкримінував ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такі кваліфікуючі ознаки цього злочину, які відповідають обставинам кримінальної справи, як повторність, вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб та поєднаної із проникненням в інше приміщення, які були інкриміновані останнім в ході досудового слідства та зазначені у обвинувальному висновку.

Крім того, відповідно до ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді кримінальної справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

Суд першої інстанції, в порушення вимог закону не допитав свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_12 та ОСОБА_19, закінчив розгляд справи в їх відсутність, не оголосивши їх свідчення в ході досудового слідства ( а.с. 361 т.1).

Як вбачається з апеляції засудженого ОСОБА_4, останній зазначає, що перебував на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні, на підтвердження своїх тверджень надана довідка, відповідно до якої, ОСОБА_4 перебував на ставійськовій експертизі у відділенні № 17 ВОПНЛ ім. акад. О.І.Ющенка з 28.01.1998 року по 11.02.1998 р. та йому виставлений діагноз: олігофренія, легка ступінь дебільності.

Відповідно до ст. 76 КПК України, експертиза призначається обов'язково для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності.

При новому розгляді справи по суті суд повинен з'ясувати чи був осудний чи обмежено осудний ОСОБА_4 в момент вчинення злочинів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 93 КПК України судові витрати в кримінальній справі покладаються на засуджених. У справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених. ( Постанова № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат») Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 від 03.12.1997 року)).

При новому розгляді справи по суті, суду необхідно оцінити всі докази в сукупності і в залежності від цього прийняти рішення щодо підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Міру покарання, якщо суд дійде до висновку про винність підсудних у вчиненні інкримінованих злочинів, слід призначати з урахуванням характеру та ступеню тяжкості скоєних злочинів, осіб засуджених, обставин, що пом'якшують так і обтяжують їх відповідальність.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію з доповненнями державного обвинувача, засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката Середюк О.В., - задовольнити частково.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2012 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, - скасувати.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України повернути в Могилів-Подільський міскрайонний суд Вінницької області на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Судді:

Ващук В.П. Сілаков С.М. Федчук В.В.