Рішення

від 19.07.2012 по справі 5011-30/2954-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-30/2954-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-30/2954-2012 19.07.12 За позовом Публічного акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут                          електромеханічних приладів” До               Товариства з обмеженою відповідальністю “Літпром” Про             стягнення 232 230,39 грн.                                                                                      Судді     Ващенко Т.М. (головуюча)                                                                                                    Літвінова М.Є.                                                                                                    Блажівська О.Є.                                                                                                                                                   Представники сторін: Від позивача:      Марущак Т.І. –представник за довіреністю № 575/а від 25.08.11.;       Болдирєва Д.І. –представник за довіреністю № 182/а від 17.05.12.; Від відповідача:  Бутович С.О. –представник за довіреністю № 02 ГС від 15.06.11                                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Літпром” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 64 від 01.01.11. про реструктуризацію заборгованості ТОВ “Літпром” за договором № 71 від 01.11.01. в сумі 232 230 грн. 39 коп., в тому числі - пеня 1 318 грн. 85 коп., інфляційні витрати - 351 грн. 08 коп., 248 грн. 45 коп. –3% річних. Також позивач просить суд в рахунок погашення частини заборгованості за вищезазначеним договором у розмірі 122 184 грн. звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 66 від 01.01.11., який укладений між сторонами, перелік предмета застави  визначений в прохальній частині позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.12. порушено провадження у справі № 5011-30/2954-2012, розгляд справи було призначено на 05.04.12. Представник відповідача в судове засідання 05.04.12. не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у даній справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.12. в зв'язку з неявкою відповідача, та необхідністю витребувати у позивача додаткові докази, розгляд справи було відкладено на 26.04.12. В судове засідання 26.04.12 представники сторін не з'явились, керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 10.05.12. В судове засідання 10.05.12. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про продовження строку розгляду справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.12. на підставі ст. ст. 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору, та відкладено розгляд справи на 24.05.12. В судове засідання 24.05.12. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв. Представник позивача надав додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав. Приймаючи до уваги те, що спір між сторонами у даній справі відноситься до категорії складних, суд, керуючись ст.. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, призначив колегіальний розгляд справи. Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.05.12. визначений склад колегії суддів: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Літвінова М.Є., суддя Блажівська О.Є. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.12. колегією суддів прийнято справу № 5011-30/2954-2012 до провадження; розгляд справи призначено на 10.07.12. 10.07.12. позивачем подані письмові пояснення по справі та витяг з реєстру обтяжень рухомого майна ТОВ “Літпром”. Представник відповідача в призначене судове засідання 10.07.12. повторно не з'явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив. Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 19.07.12 18.07.12. через загальний відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про витребування доказів у позивача, про огляд речових доказів у місці їх знаходження, а також відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, виходячи з наступного. Позивач листом від 28.04.11. № 235 повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку договору № 65 від 01.01.11., № 65/1 від 01.01.11. та договору № 66 від 01.01.11. у зв'язку з порушенням орендарем умов вказаних договорів, таким чином за твердженням відповідача договір застави № 66 від 01.01.11. було розірвано. Крім того, відповідач зазначає, що обладнання, яке є предметом застави за договором № 66, а саме: верстат координатно-шліфувальний Хаузер та верстат координатно-розточний 2Е440А, станом на дату складання Звіту про незалежну оцінку не було власністю відповідача, а належало іншим особам. В зв'язку з чим без наявності правовстановлюючих документів на дане обладнання та встановлення власника обладнання, на нього не може бути накладено стягнення за договором застави № 66. Відповідач стверджує, що позивач своїми незаконними діями призвів до повної зупинки діяльності відповідача, і у останнього з травня 2011 року немає фінансової можливості виконувати умови договору реструктуризації боргу № 64. В судове засідання 19.07.12. представники сторін з'явились, представник відповідача підтримав заявлені клопотання про витребування доказів у позивача та огляд речових доказів у місці їх знаходження. Відповідно до  статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.   За результатами розгляду вказаних клопотань відповідача, суд відмовив в їх задоволенні, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст.38 ГПК України. Представники сторін надали пояснення по суті спору, представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/2954-2012. Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -   ВСТАНОВИВ: 01.11.01. між Відкритим акціонерним товариством “Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів” (перейменовано в Публічне акціонерне товариство “Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів”), орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Літпром”, орендар, було укладено Договір №  71 оренди нежитлового приміщення. Згідно з п. 6.1 договору оренди № 71, останній діє з 01.11.01. до 01.11.06. У разі відсутності заяв сторін про припинення договору після закінчення строку його дії, він вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.6.3 договору). Відповідно до п. 4.5 договору плата за оренду вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця, як передплата щомісячно до 15 числа поточного місяця. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору оренди № 71 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював сплату орендних платежів, у зв'язку з чим станом на 31.12.10. у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 258 142,67 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморахунків між ВАТ «НДІЕМП»та ТОВ «Літпром»згідно з договором № 71 від 01.11.01. Вказаний акт звірки було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками. 01.01.11. з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості сторони уклали договір № 64 про реструктуризацію заборгованості ТОВ «Літпром»за договором № 71 від 01.11.01., відповідно до п.1 якого визначили, що позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості з орендної плати, плати за надані послуги по утриманню орендованих приміщень та орендної плати за устаткування (договір № 71 від 01.11.01.), що утворилась станом на 31.12.10. на загальну суму 258 142,67 грн. Пунктом 3.1 договору № 64 про реструктуризацію заборгованості встановлено графік погашення ТОВ «Літпром»заборгованості шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «НДІ ЕМП»в сумі 14300,00 грн. щомісячно з лютого 2011 року по липень 2012 року, а в останній місяць –15042,67 грн., день сплати –останній день місяця. Відповідно до п.3.2 договору № 64 про реструктуризацію заборгованості відповідач зобов'язаний повністю погасити заборгованість до 31.07.12. Згідно з п. 6.1 договору № 64 про реструктуризацію заборгованості вказаний договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 липня 2012 року. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості № 64, станом на момент розгляду справи заборгованість в сумі 230 312,00 грн. не сплатив. Факт наявності заборгованості підтверджується наданими позивачем доказами (банківські виписки з розрахункового рахунку позивача) та відповідачем не спростовано. Листом № 235 від 28.04.11. позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 64 про реструктуризацію заборгованості з 26.05.11. у зв'язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору. Вказаний лист відповідач отримав 04.05.11., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0368001421899. Колегія суддів приймає до уваги пояснення представника позивача щодо помилкового зазначення у вказаному листі неправильного номеру та дати укладення договору про реструктуризацію заборгованості. Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України  та ч.7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 64 про реструктуризацію заборгованості ТОВ «Літпром»від 01.01.11. у відповідача перед позивачем в сумі 230 312,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1318,85 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 5 договору № 64 про реструктуризацію заборгованості ТОВ «Літпром»передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати ТОВ «Літпром»за даним договором нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми за кожний день прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Судом було здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України: Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 769.3301.03.2011 - 31.08.20111847.7500 %0.042 %60.11 1430001.04.2011 - 21.04.2011217.7500 %0.042 %127.52 1430003.05.2011 - 02.11.20111847.7500 %0.042 %1117.36 Разом 1304,99 грн. Таким чином за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати платежів за договором № 64 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 1304,99 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 351,08 грн. інфляційних втрат та 248,45 грн. - 3 % річних. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача: Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.03.2011 - 01.11.2011769.331.02317.69 01.04.2011 - 21.04.2011143001.013185.90 03.05.2011 - 01.11.2011143000.996-57.20 Таким чином, за розрахунком суду розмір інфляційних нарахувань становить 146,39 грн., тому вимога позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягає частковому задоволенню в зазначеному розмірі. При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних в розмірі 248,45  грн., судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 1304,99 грн., 3 % річних в сумі 248,45 грн., інфляційних втрат у розмірі 146,39 грн., в іншій частині заявлених позовних вимог слід  відмовити. Стосовно вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави за договором № 66 від 01.01.11. в рахунок погашення частини заборгованості за договором № 64 від 01.01.11. у розмірі 122 184,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. 01.01.2011 р. між сторонами був укладений договір застави № 66 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), у відповідності до умов якого заставодержатель (позивач) має право у разі невиконання заставодавцем (відповідачем) своїх обов'язків за Основним договором одержати задоволення з вартості передбаченого в п. 3 договору заставленого майна (предмет застави), переважно перед іншими кредиторами заставодавця. Відповідно до п.1.2 договору застави № 66 під «основним договором»розуміється договір реструктуризації боргу від 01.01.11., який укладений між заставодавцем та заставодержателем. Згідно з п.2.2, 2.3 договору застави розмір зобов'язання, що забезпечується заставою відповідно до цього договору складає 258 142,67 грн., зобов'язання що забезпечується заставою відповідно до цього договору повинно бути виконано в строк до 31.07.12 шляхом погашення заборгованості. Пунктом 5.1 договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення заставодавцем будь-якої з вимог основного договору та/або порушення заставодавцем цього договору застави. Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч.1 статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави). Згідно статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Частиною1 статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 ЦК України). Пунктом 5.2 договору застави № 66 передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, сторони договору застави № 66 встановили інший ніж передбачений ст. 590 Цивільного кодексу України спосіб звернення стягнення на предмет застави, а саме шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема, зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача та спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів. Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення чинного законодавства України (ст.590 Цивільного кодексу України, ст.11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.20 Закону України «Про заставу») суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави за договором № 66 від 01.01.11. в рахунок погашення частини заборгованості за договором № 64 від 01.01.11. у розмірі 122 184,00 грн. є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Позивачем не надано суду, а в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які підтверджують факт права власності відповідача на предмет застави. Крім того позивач в своїх позовних вимогах не зазначив спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження. В матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що належить ТОВ «Літпром», з якого вбачається, що станом на 05.07.12. будь-які обтяження рухомого майна, що належить ТОВ «Літпром», не зареєстровано. Отже, як свідчать матеріали справи, позивачем не було зареєстровано обтяження предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Враховуючи викладене, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави за договором № 66 від 01.01.11. в рахунок погашення частини заборгованості за договором № 64 від 01.01.11 у розмірі 122 184,00 грн. задоволенню не підлягають. Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову  судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  - В И Р І Ш И В : 1. Позов Публічного акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів” задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літпром» (03142 м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27, корпус 8, кімната 327, ідентифікаційний код 31625246) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»(03680 м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27, ідентифікаційний код 14309824) 230 312 (двісті тридцять тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп. заборгованості за договором № 64 від 01.01.2011, 1304 (одну тисячу триста чотири) грн. 99 коп. пені, 146 (сто сорок шість) грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, 248 (двісті сорок вісім) грн. 45 коп. - три проценти річних з простроченої суми, 4640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. 24 коп. судового збору. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити.  4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.  5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 20.07.12. Судді                                                                                                  Т.М. Ващенко  (головуюча)      М.Є. Літвінова     О.Є. Блажівська