Постанова

від 25.07.2012 по справі 5015/6247/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/6247/11 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

---

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                      25.07.12                                                                                           Справа  № 5015/6247/11 Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів: головуючий суддя                                                            Бонк Т. Б. судді                                                                                Бойко С. М.                                                                                 Марко Р. І. при секретарі судового засідання М. Мельник за участю представників сторін: від позивача –Микита Т. В.; Дідух У. М. –представники від відповідача (апелянта) –Гунський В. О.; Попович В. Ю. –представники розглянув апеляційну скаргу Дублянської міської ради, м. Дубляни, Жовківськй район, Львівська область, вих. б/н від 06.06.2012 р. на рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2012 р. (суддя Сухович Ю. О.) у справі № 5015/6247/12 за позовом Приватного підприємства «АБМ-Компані», м. Пустомити, Львівська область до відповідача Дублянської міської ради, м. Дубляни, Жовківськй район, Львівська область про стягнення 65 643, 97 грн. ВСТАНОВИВ: рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2012 р. у справі № 5015/6247/12 частково задоволено позов ПП «АБМ-Компані», м. Пустомити, Львівська область, з Дублянської міської ради, м. Дубляни, Жовківськй район, Львівська область стягнуто на користь позивача 50 000 грн. основного боргу, 8 720 грн. інфляційних втрат, 2 683, 56 грн. 3 % річних, 614, 03 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 220, 75 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 4 240, 41 грн. неустойки в позові відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки відповідач порушив свої зобов'язання –оплату за виконані роботи не здійснив, у нього утворилась заборгованість, на суму якої нараховані інфляційні втрати та 3 % річних. Щодо стягнення пені, то суд керувався положеннями ст.ст. 547, 548 ЦК України. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення п.п. 6.1 та 6.2 договору, згідно яких позивач зобов'язаний був передати відповідачу виконані роботи, а саме технічну документацію по продажу у власність на земельних торгах земельної ділянки для будівництва та обслуговування готельного комплексу протягом 5 днів з моменту підписання акту. Сам факт виконання роботи позивачем без передачі її відповідачеві, на думку апелянта, не створює обов'язку відповідача оплатити таку роботу, оскільки результат роботи має бути приданим для використання відповідно до договору, тобто для проведення аукціону з продажу земельної ділянки. Крім цього, у судовому засіданні представник апелянта наголосив, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано процес дефляції, в результаті чого сума інфляційних втрат повинна бути зменшена. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що відповідно до п. 3.3 договору, в разі відмови від підписання акта, замовник складає протягом 5 днів з моменту отримання акта мотивований протокол розбіжностей. Оскільки останній таким правом не скористався, сторонами 20.11.2008 р. підписано акт здачі-прийняття, в якому зазначено, що роботи виконавцем виконані належним чином та сторони претензій одна до одної не мають. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково з наступних підстав. Судом встановлено, що 04.09.2008 р. між Дублянською міською радою (замовник) та ПП «АБМ-Компані»(виконавець) укладено договір № 3-09-08 про розроблення технічної документації по продажу у власність на земельних торгах земельної ділянки для будівництва та обслуговування готельного комплексу, за умовами якого міська рада доручає виконавцю виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва обслуговування готельного комплексу, для продажу її на земельному аукціоні. Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Укладений між сторонами договір від 04.09.2008 р. № 3-09-08 містить ознаки договору підряду. Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість робіт за цим договором становить 50 000 грн., в тому числі ПДВ 8 333 грн. До початку робіт на об'єкті замовник перераховує на рахунок виконавця аванс в розмірі 10 % вартості робіт (п. 2.2). Кінцевий розрахунок між замовником та виконавцем проводиться згідно акта здачі-прийняття виконаних робіт після проведення аукціону з продажу земельної ділянки та визначення переможця, а в разі не проведення такого аукціону –протягом 1 року з моменту підписання даного договору, але в будь-якому разі не пізніше 31.12.2009 р. (п. 2.5 з врахуванням додаткового договору № 1 від 10.10.2008 р.). Згідно п. 4.1.1 договору, замовник зобов'язувався забезпечити своєчасне фінансування робіт. Виконавець, в свою чергу, зобов'язувався забезпечити виконання робіт згідно терміну, вказаному у даному договорі (п. 4.3.2). Відповідно до п. 6.1 договору, кінцеве приймання виконаних робіт і передача їх замовнику проводиться після підписання акта здачі-прийняття виконаних робіт між замовником та виконавцем в 5-денний термін. Згідно п. 8.1 договору, цей договір діє з моменту підписання до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання по договору виконав повністю, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.11.2008 р., а саме виготовив технічну документацію по продажу у власність на земельних торгах земельної ділянки для будівництва та обслуговування готельного комплексу на загальну суму 50 000 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін у справі. Жодних зауважень щодо виконаної роботи зі сторони відповідача не надходило. Проте, відповідач порушив свої зобов'язання –оплату за виконані роботи не здійснив. Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 50 000 грн. Доказів погашення даного боргу суду не надані, у матеріалах справи такі відсутні. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, позивачем нараховано суму інфляційних втрат за період з січня 2010 року по вересень 2011 року в розмірі 8 720 грн., а також 3 % річних за період з 01.01.2010 р. по 15.10.2011 р. в розмірі 2 683, 56 грн. Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат, зроблених позивачем та з яким погодився суд першої інстанції з огляду на таке. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»). Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці. Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував, чітко не визначив період за який просить позивач стягнути інфляційні втрати, не перевірив правильність розрахунку позивачем інфляційних втрат, а відповідно дійшов передчасного висновку про стягнення 8 720 грн. інфляційних втрат, коли до стягнення підлягає 6 864, 70 грн. Щодо стягнення неустойки в розмірі 4 240, 41 грн. за період з 01.01.2010 р. по 01.06.2010 р., суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України). Беручи до уваги наведені норми, а також те, що між сторонами не укладено письмового договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов'язання, таких положень також не містить укладений між сторонами договір, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог в цій частині. Також слід зазначити, що рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2012 р. у справі № 5015/127/12 відмовлено у задоволенні позову Дублянської міської ради до ПП «АБМ-Компані»про визнання недійсним договору № 3-09-08 про розроблення технічної документації по продажу у власність на земельних торгах земельної ділянки для будівництва та обслуговування готельного комплексу від 04.09.2008 р. Дане рішення набрало законної сили. Згідно ст. 204 ЦК України, право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, з огляду на дійсність укладеного між сторонами договору, відповідач зобов'язаний виконати його умови щодо оплати. Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, у разі скасування чи зміни рішення апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1.          Апеляційну скаргу Дублянської міської ради, м. Дубляни, Жовківськй район, Львівська область здоволити частково. 2.          Рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2012 р. у справі № 5015/6247/12 скасувати в частині стягнення 1 855, 30 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення.                     В позові Приватного підприємства «АБМ-Компані», м. Пустомити, Львівська область до Дублянської міської ради, м. Дубляни, Жовківськй район, Львівська область про стягнення 1 855, 30 грн. інфляційних втрат відмовити.           Стягнути з Дублянської міської ради, вул. Студентська, 5, м. Дубляни, Жовківськй район, Львівська область (код ЄДРПОУ 04371940) на користь «АБМ-Компані», вул. Заводська, 10, м. Пустомити, Львівська область (код ЄДРПОУ 34510031) 614, 03 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 220, 75 грн. послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           Стягнути з «АБМ-Компані», вул. Заводська, 10, м. Пустомити, Львівська область (код ЄДРПОУ 34510031) на користь Дублянської міської ради, вул. Студентська, 5, м. Дубляни, Жовківськй район, Львівська область (код ЄДРПОУ 04371940) 22, 30 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. 3.          В решті рішення залишити без змін. 4.          Господарському суду Львівської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України. 5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. 6.          Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду. Повний текст постанови виготовлений 27.07.2012 р. Головуючий суддя                                                                      Бонк Т. Б. Суддя                                                                                          Бойко С. М. Суддя                                                                                          Марко Р. І.