Рішення

від 27.07.2012 по справі 2321-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.2012Справа №5002-29/2321-2011

За позовом - Приватного підприємства «Силикат», м. Донецьк;

до відповідача - Державного підприємства Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка», м. Сімферополь;

про спонукання до виконання умов договору оренди.

За зустрічним позовом - Державного підприємства Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка», м. Сімферополь;

до відповідача - Приватного підприємства «Силикат», м. Донецьк;

про визнання договору оренди неукладеним.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) - Яненко А.П., представник, довіреність від 08.02.2010., посвідчення;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) - Шалашов В.М., заступник директора, довіреність №01/07-103 від 24.02.2012., паспорт; Головченко О.І., представник, довіреність №01/07-103 від 28.04.2012, паспорт.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Силикат» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про зобов'язання Державного підприємства Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» в 7-денний строк виконати умови договору оренди від 02.08.2010., а саме: виконати будівельні і монтажні роботи, у відповідності з проектом будівництва «Пресноводненська ВЕС потужністю до 50 МВт, 4-та черга будівництва, 2-ий пусковий комплекс потужністю 2,25 МВт з 3-х ВЕУ (Вітроелектричних установок) потужністю по 600-750 кВт кожна Ленінського району АР Крим», а також придбати та встановити електричне устаткування.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ДП ЕТУ «Воденергоремналадка» взятих на себе зобов'язань, передбачених п.7.1 договору оренди устаткування б/н від 02.08.2010., укладеного між сторонами, що полягає у тому, що відповідач листом №01/07-01 від 04.01.2011. повідомив позивача про тимчасове зупинення виконання робіт, передбачених умовами договору. У зв'язку з чим, з метою захисту своїх прав і законних інтересів ПП «Силикат» звернулось до суду з вищевказаним позовом про зобов'язання виконати умови договору.

22.06.2012. Державне підприємства Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» до початку розгляду справи по суті звернулось до Господарського суду Автономної Республіки із зустрічним позовом до Приватного підприємства «Силикат» про визнання недійсним договору оренди устаткування від 02.08.2010., укладеного між сторонами у справі, з моменту його підписання.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди устаткування від 02.08.2010. підписаний сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, а саме всупереч статтям 284, 286 Господарського кодексу України, що встановлено у рішенні Господарського суду Донецької області по справі №37/44пд, а тому відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України такий договір повинен вважатись неукладеним, що і стало причиною звернення Державного підприємства Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» до суду із зустрічною позовною заявою про визнання відповідного договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2012. прийнято зустрічний позов Державного підприємства Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» для сумісного розгляду з первісним.

У судовому засіданні 05 липня 2012 року представник відповідача до початку розгляду справи по суті надав заяву про допущення технічної описки у тексті зустрічної позовної заяви з доказами її відправлення на адресу позивача, в якій повідомив суд, що помилково в прохальній частині позову просив суд «визнати договір оренди устаткування б/н від 02.08.2012., укладений між ДП «ЕТУ «Воденергоремнададка» та ПП «Силикат», недійсним з моменту його підписання», тоді як мав на увазі «визнати договір оренди устаткування б/н від 02.08.2012 р. неукладеним».

Судом прийнята до розгляду заява Державного підприємства Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» про допущення технічної описки.

У судове засідання 18.07.2012. ПП «Силикат» надало письмові заперечення на відзив від 16.07.2012. з додатком, в яких виклав обставини відносно встановлених фактів щодо укладеності та неукладеності спірного договору господарським судом Донецької області у рішеннях по справах №37/44 та №44/1, які протиречать один одному, тому просить суд при розгляді даної справи не приймати до уваги мотивувальну частину рішення у справі №37/44, вважаючи її незаконною та помилковою. Крім того ПП «Силикат» надало відзив на зустрічну позовну вимогу, датований 16.07.2012., згідно з яким вважає зустрічний позов незаконним, необґрунтованим та таким що підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення між тими ж сторонами на тих же підставах, яке набрало законної сили.

Заперечення разом з додатком та відзив ПП «Силикат» оглянуті судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

За результатами судового засідання 18.07.2012. оголошено перерву в засіданні в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

23.07.2012. на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від ДП Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» надійшло клопотання вих. №01/07-356 від 20.07.2012. в порядку ст. 22 ГПК України про долучення до матеріалів справи документів.

Дане клопотання оглянуто судом у продовженому судовому засіданні 27.07.2012. та разом з додатком долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.07.2012. позивач за первісним позовом підтримав заявлені первісні позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні та просив суд припинити провадження у справі за зустрічним позовом.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення первісних позовних вимог заперечував та наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в засіданні відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Скасовуючи рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2011. у справі № 5002-23/2321-2011, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15.02.2012. звертав увагу на те, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не перевірено дотримання сторонами договору вимог пункту 3.1, 4.1 договору, не встановлені обставини щодо належності орендарю майданчика (земельної ділянки) повітрополя 1 Пресноводненськой ВЕС (п. 1.3 договору), не перевірені доводи відповідача щодо відсутності технічної та дозвільної документації для належного виконання орендарем умов договору. Тому при новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Крім того, касаційна інстанція звернула увагу на те, що як позивач, так і відповідач не виконали обов'язки, покладені на них місцевим господарським судом щодо надання документів на підтвердження юридичного статусу сторін, в тому числі витягів Державного реєстратора про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, оригіналу проекту будівництва Пресноводненськой ВЕС та інших. Без дослідження судами першої та апеляційної інстанції витребуваних судом та не наданих сторонами доказів встановити, чи призвели вище перелічені процесуальні недоліки до прийняття неправильного рішення у справі, неможливо, тому зазначені обставини не стали підставою для скасування судових актів, однак, зловживання сторонами своїми процесуальними правами повинно знаходити належне та передбачене п. 5 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України реагування судових інстанцій.

Згідно зі статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

При новому розгляді справи судом встановлено наступне.

За твердженням позивача за первісним позовом - ПП «Силикат», 02.08.2010 р. між Приватним підприємством «Силикат» (орендодавець) та Державним підприємством Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» (орендар) укладений договір оренди устаткування (т. 1 а.с. 7-10)

Пунктом 1.1. даного договору сторони обумовили, що в порядку і на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування орендоване устаткування і оплачувати орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 1.2 договору визначена характеристика орендованого устаткування, зокрема найменування орендованого устаткування: вітротурбіна AN BONUS 600 kW/44-3, тип: AN BONUS, модель: 600 kW/44-3, потужність: 600 кВт, діаметр ротору: 44м. Кількість орендованого устаткування: 3 повітряні вітротурбіни. Стан орендованого устаткування на момент передачі його в оренду вказано в додатку № 1 до цього договору (акт прийому-передачі). Характеристики орендованого устаткування вказані в додатку 1 до цього договору (акт прийому-передачі).

Згідно п. 2.1 договору орендоване устаткування призначається для виробництва електроенергії використовуючи енергію вітру.

Згідно пункту 7.1 договору орендар зобов'язався до отримання в оренду устаткування орендодавця, виконати всі будівельні і монтажні роботи, необхідні для встановлення устаткування, що орендується, відповідно до проекту будівництва «Пресноводненська ВЕС потужністю до 50 Мвт, 4-а черга будівництва, 2-ий пусковий комплекс потужністю 2,25 МВт з 3-х ВЕУ потужністю по 600-750 кВт кожна Ленінського району АР Крим», а також придбати і встановити електричне устаткування, згідно з вищезгаданим проектом, яке необхідне для передачі та перетворення електричної енергії орендованим устаткуванням.

Відповідно до розділу 3 договору, устаткування, що орендується, повинно бути передане орендодавцем і прийнято орендарем протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту комплексного опробування устаткування (після проведення пусконалагоджувальних робот та напрацювання повітротурбіни (або усіх повітротурбин) 72 контакторних годин безперервної роботи без відмов). Орендоване устаткування вважається переданим орендатору з дати підписання акту прийому-передачі (додаток №1 до договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що строк оренди складає 10 років з дати приймання орендованого устаткування по акту приймання-передачі (додаток №1 до даного договору).

Згідно п. 5.1 договору розмір щомісячної орендної плати орендаря орендодавцю складає 85% від загальної суми вартості проданої орендарем в ДП «Енергоринок» електроенергії, у тому числі ПДВ, яка вироблена орендованим устаткуванням та нараховується відповідно до порядку, встановленим у додатку №2 к даному договору. 15% від загальної суми вартості проданої електроенергії орендар залишає у себе, як винагороду за користування електричних мереж для передачі та перетворення виробленої орендованим устаткуванням електроенергії та других комунікацій орендаря, земельних ділянок зайнятих орендованим обладнанням, доріг, а також за проведення технічного обслуговування та управління роботою орендованого повітряноелектричного устаткування, крім цього за ведення обліку виробленої електроенергії орендованим устаткуванням та за введенням взаєморозрахунків з ДП «Енергоринок».

Додатки №1 і №2 до договору матеріали справи не містять.

Оскільки, позивачем було завезено та складовано орендоване устаткування на майданчику повітрополя 1 Пресноводненської ВЕС в грудні 2010 року, однак вищезгадані будівельні та монтажні роботи орендарем не виконані, електричне устаткування не встановлено, приватне підприємство «Силикат» листом вих. №1/20/12-2010 від 20.12.2010. вимагало від відповідача неухильного виконання умов договору і зокрема пункту 7.1. (т. 1 а.с. 11).

Листом №01/07-01 від 04.01.2011р. відповідач за первісним позовом повідомив про тимчасове припинення виконання робіт (т. 1 а.с. 12), у зв'язку з чим ПП «Силикат» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про зобов'язання ДП Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» в 7-денний строк виконати умови договору оренди від 02.08.2010., а саме: виконати будівельні і монтажні роботи, у відповідності з проектом будівництва «Пресноводненська ВЕС потужністю до 50 МВт, 4-та черга будівництва, 2-ий пусковий комплекс потужністю 2,25 МВт з 3-х ВЕУ (Вітроелектричних установок) потужністю по 600-750 кВт кожна Ленінського району АР Крим», а також придбати та встановити електричне устаткування, вважаючи, що вищевказані дії відповідача порушують майнові інтереси позивача та перешкоджають виконанню умов договору оренди.

В свою чергу, відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву про визнання договору оренди устаткування від 02.08.2010., неукладеним, мотивуючи тим, що договір оренди устаткування від 02.08.2010. підписаний сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, а саме всупереч статтям 284, 286 Господарського кодексу України, що встановлено у рішенні Господарського суду Донецької області по справі №37/44пд, а тому відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України такий договір повинен вважатись неукладеним.

Слід зазначити, що листом вих. №01/07-398 від 03.12.2010. ДП «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» пропонувало ПП «Силикат» вважати договір оренди устаткування від 02.08.2010. неукладеним, і укласти новий договір (т. 1 а.с. 68-69).

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Слідуючи вказівкам суду касаційної інстанції, при новому розгляді справи, суд дослідивши статутні документи сторін, зокрема статут ДП «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» встановив, що засновником та власником майна державного підприємства «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» є держава в особі Державного комітету України по водному господарству (т. 2 а.с. 40-50).

З метою створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів 30.07.2010. вступив у силу Закон України «Про здійснення державних закупівель» №2289-VI від 01.06.2010.

Статтею 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» визначена сфера застосування цього Закону, а саме: «цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII1 цього Закону.

Цей Закон застосовується до підприємств, визначених у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону (підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств), у разі якщо підприємства відповідають хоча б одній з таких ознак: 1) підприємство користується податковою пільгою, передбаченою податковим, митним законодавством України, - протягом користування такою пільгою; 2) підприємство відповідно до закону звільнено від обов'язку сплачувати заборгованість перед бюджетами, за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за зобов'язаннями перед фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування - протягом календарного року від дати такого звільнення; 3) отримує пряму або опосередковану бюджетну підтримку, в тому числі у вигляді компенсації частини витрат або відшкодування відсотків за кредитами, - протягом календарного року від дати одержання бюджетної підтримки.

Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», послуги - будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренду), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

При цьому до ДП «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» застосовується дія вищезгаданого Закону, оскільки засновником цього підприємства є держава та воно користується податковою пільгою.

Статтею 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» передбачено зокрема, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, станом на 02.08.2010. сторони вже не мали права укладати спірний договір з недодержанням процедури закупівель, визначених вказаним Законом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За правовою природою спірний договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання §1 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Дослідивши наданий до матеріалів справи спірний договір судом встановлено, що сторонами в договорі не визначена вартість об'єкту оренди з урахуванням її індексації.

Так пунктом 5.1. договору визначено, що розмір щомісячної орендної плати орендаря орендодавцю складає 85% від загальної суми вартості проданої орендарем в ДП «Енергоринок» електроенергії, у тому числі ПДВ, яка вироблена орендованим обладнанням та нараховується відповідно до порядку, встановленим у додатку №2 до даного договору. 15% від загальної суми вартості проданої електроенергії орендатор залишає у себе, як винагороду.

Тоді як згідно ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розмір щомісячної орендної плати орендаря орендодавцю складає 85% від загальної суми вартості проданої орендарем в ДП «Енергоринок» електроенергії, у тому числі ПДВ, яка вироблена орендованим обладнанням.

Тобто визначений відсоток залежить безпосередньо від наслідків господарської діяльності орендаря та не є фіксованим платежем.

Про відсутність домовленості сторін щодо розміру орендної плати також свідчить непідписаний сторонами додаток №2 до договору, в якому повинен бути встановлений порядок нарахування орендної плати.

Статтею 767 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Підпунктами 1.2.3., 1.2.4 договору встановлено, що стан орендованого майна, його характеристики вказані в додатку №1 до договору (акт приймання-передачі).

Тобто вказаними умовами договору сторони визначили стан орендованого майна та його характеристики в якості істотних умов договору, що відповідає ст.ст. 767, 638 Цивільного кодексу України, при цьому, доказів наявності підписаного додатку №1 до договору сторонами не представлено.

Таким чином зі змісту спірного договору вбачається, що сторони посилаються на додатки до договору, в яких повинні бути встановлені істотні умови договору, разом з тим доказів підписання таких додатків не надали.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Однак, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільного права визначені статтею 16 Цивільного кодексу України, яка визначає їх перелік, зокрема згідно із вказаною статтею, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені наступні: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, передбаченим в договорі або в законі. Аналогічні положення містяться в стаття 20 Господарського кодексу України.

Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання договору неукладеним (частково неукладеним, таким що не відбувся), у визначеному ст. 16 Цивільного кодексу України переліку не міститься. Позивачем за зустрічним позовом не вказано інших законодавчих актів, які б передбачали такий спосіб захисту цивільного права або інтересу, як визнання договору неукладеним.

Вказаний спосіб захисту сторони, у спірному договорі, також не передбачили.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Постановою від 14.01.2002. Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначила, що вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав; така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Зазначена правова позиція викладена також і у п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та у першому півріччі 2006 року», де зазначено що «про визнання договору неукладеним може зазначатися виключно у мотивувальній частині рішення як про обставину справи, встановлену господарським судом, отже в резолютивній частині рішення не може бути зазначено про визнання договору неукладеним».

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, а тому суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.

Таким чином, в задоволенні заявлених Державним підприємством «Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» зустрічних позовних вимог щодо визнання договору оренди устаткування від 02.08.2010., неукладеним суду слід відмовити, однак, як встановлено судом, рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2011. у справі №44/1пд, яке набрало законної сили, за позовом ДП «Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» до ПП «Силикат» про визнання договору оренди устаткування від 02.08.2010. суд відмовив у задоволенні позову ДП «Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» до ПП «Силикат» про визнання договору оренди устаткування від 02.08.2010. (т. 2 а.с. 114-115).

Згідно п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин провадження у справі за зустрічним позовом Державного підприємства «Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка» підлягає припиненню.

В той же час, у зв'язку з тим, що за текстом спірного договору сторони не визначили усі істотні умови, та порушено процедуру укладення такого роду договорів, тобто договір є неукладеним, а первісний позов базується на цьому договорі і визначений як зобов'язання ДП «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» в 7-денний строк виконати умови договору оренди від 02.08.2010., а саме: виконати будівельні і монтажні роботи, у відповідності з проектом будівництва «Пресноводненська ВЕС потужністю до 50 МВт, 4-та черга будівництва, 2-ий пусковий комплекс потужністю 2,25 МВт з 3-х ВЕУ (Вітроелектричних установок) потужністю по 600-750 кВт кожна Ленінського району АР Крим», а також придбати та встановити електричне устаткування, позовні первісні вимоги задоволенню не підлягають так як базуються на неукладеному договорі.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом, судом покладаються на позивача за первісним позовом в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття провадження у справі.

Аналогічна позиція висвітлена в п. 4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 27.12.2011. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Тому судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом, підлягають поверненню.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 31.07.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.2 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ЗУ «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Провадження у справі за зустрічним позовом припинити.

3. Повернути з Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) Державному підприємству «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Зовнішня, 14 а, ЗКПО 01035271) судовий збір в сумі 1073,00грн, сплачений платіжним дорученням №368 від 06.03.2012., у зв'язку з припиненням провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі